Рішення № 72349675, 21.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р. Справа№805/466/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Державної Фіскальної Служби в Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 107517-13 від 24.04.2017 року на суму 27529,68 грн.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Державної Фіскальної Служби в Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 107517-13 від 24.04.2017 року на суму 27529,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на адресу ОСОБА_1 21.07.2-17 року надійшло податкове повідомлення-рішення від 24.04.2017 року № 107517-13. Податковим повідомленням - рішенням позивачу було нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 27529,68 грн. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення незаконним оскільки прийняте з порушення податкового законодавства.

22 січня 2018 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони отримали ухвали про відкриття провадження в справі, що підтверджується поштовими повідомленнями.

14 лютого 2018 року, через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що стовідсоткова пільга власникам нежитлової нерухомості надається на об'єкти, що перебувають у стадії реконструкції або законсервовані та не використовуються за призначенням. Просили відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Сторонами не були надані клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Отже, відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного провадження.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

У власності ОСОБА_1 перебуває нежитлова будівля у АДРЕСА_1. Загальна будівлі складає 1937,0 м. кв., яка знесена.

Відповідачем 24.04.2017 року сформоване податкове повідомлення-рішення № 107517-13, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за 2016 рік у розмірі 27529,68 грн. та надіслано позивачу, яке отримано ним 21.07.2017 року.

10 листопада 2017 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області із заявою про скасування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Державною фіскальною службою України від 1011.2017 року винесено рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про скасування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи суд вбачає, що п. 1 рішення Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області сьомого скликання від 21.01.2016 року № 04 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості та для об'єктів нежитлової нерухомості та встановлення ставок податку» затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості та для об'єктів нежитлової нерухомості. Пунктом 6 положення встановлено, що ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб (за винятком об'єктів, зазначених у п. 5.2), встановлюється у сумі 13.80 грн. за 1 кв. метр бази оподаткування та не може перевищувати 3 відсотки мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. для об'єктів нежитлової нерухомості; 41,35 грн. за 1 кв.м. бази оподаткування що становить 3 відсотка мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. для об'єктів нежитлової нерухомості підприємствам, установам та організаціям, які працюють, але не зареєстровані на території Семенівської с/ради, а також для об'єктів нежитлової нерухомості підприємствам, установам та організаціям, які не працюють та зареєстровані на території Семенівської с/ради; (податок не може перевищувати 3 відсотки мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м. для об'єктів нежитлової нерухомості)..

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), який набрав чинності 01.01.2015 року, було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Також Законом № 71-VIII було запроваджено низку правових норм, що регулювали питання справляння місцевих податків.

Згідно із п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу (ПК) України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відноситься до компетенції місцевої ради.

Одночасно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Законом №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Однак, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2016 році не можна було визначити плановим періодом 2016 рік.

Плановим відповідно до норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Отже, рішення місцевих рад щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2016 році, могли встановлювати плановим лише 2017 рік.

Таким чином, з урахуванням норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення місцевих рад стосовно встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті в 2016 році, не могли бути застосовані в 2016 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2017 рік, і саме з цього періоду податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки міг вважатися встановленим місцевою радою.

При цьому факт прийняття Верховною Радою України і набрання чинності Закону № 71-VIII, а так само компетенцію для місцевих рад впровадити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключною компетенцією саме місцевих рад, як це визначено п. 10.2 ст. 10 ПК України.

Тобто, Верховна Рада України не може підміняти власними повноваженнями компетенцію місцевих рад щодо встановлення місцевих податків.

Вбачається також з п. 4 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII, в якому органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Прикінцеві положення Закону №71-VIII рекомендували встановити місцевим радам податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік у 2015 році. Проте така рекомендація не може розглядатися як скасування чинної норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, яка імперативно врегульовує порядок опублікування і застосування рішення місцевої ради про встановлення місцевого податку.

Таким чином, навіть прийняті на рекомендацію Верховної Радою України рішення місцевих рад не можуть застосовуватися інакше, ніж це передбачено пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України.

Отже, рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України. Тому за умови дії пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. В свою чергу, з урахуванням п. 10.2 ст. 10 ПК України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.

При цьому, з урахуванням змісту норм ПК України Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 ПК України Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради або якщо не сплинув строк, протягом якого таке рішення мало бути прийняте.

Враховуючи викладене, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України можуть розпочати справляння місцевого податку.

Для конкретної правової ситуації щодо запровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2016 році період прийняття рішення місцевою радою - це 2015 рік, так, як саме цього року місцеві ради набули повноважень встановити вказаний податок. Оскільки рішення Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області прийнято у 2016 році, плановим у цьому разі залишається виключно 2017 рік у відповідності до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України період прийняття рішення завжди передує плановому періоду.

Тобто, в 2016 році місцеві ради могли встановити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки лише на 2017 рік.

Статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно з вимогами ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно п.7 розділу 2 Прикінцеві Положення Закону України від 24.12.2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» органам місцевого самоврядування рекомендовано до 01 лютого поточного року подати до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними.

У зв`язку з прийняття Закону України від 24.12.2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році Семенівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області прийняла рішення від 21.01.2016 року № 04, яким внесено зміни до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 21.01.2016 року № 04 та встановлено ставки податку на об`єкти нежитлової нерухомості на 2016 рік у розмірі 13.80 грн. за 1 кв. метр, але не більш ніж 3 відсотки мінімальної заробітної плати.

У відповідності з вимогами підпункту 12.3.5 пункту 12.3 ст.12 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 24.12.2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році»), у разі, якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Однак, контролюючий орган, визначив позивачу суму податкового зобов`язання за 2016 рік за ставками податку на нерухоме майно, встановлених рішенням Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 21.01.2016.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9).

Суд також зазначає, що відповідно до положень пункту 266.7.2 частини 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Крім іншого, суд вказує на те, що факт знесення будівлі, яка була об'єктом оподаткування, є підставою для не нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв'язку з фактичною відсутністю бази оподаткування незалежно від формальної наявності записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що буде реалізацією принципу застосування норм ПК України (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266, пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266, пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266) на користь платника податків.

Крім того, відповідно до п. 5.2. Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості та для об'єктів нежитлової нерухомості, прийнятого Семенівською сільською радою, пільги з податку, що сплачується на території Семенівської сільської ради, з об'єктів нежитлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів, а саме звільняються від сплати податку на нежитлову нерухомість, яка знаходиться у приватних домогосподарствах на території с/р, зокрема, учасники бойових дій локальних війн; учасники ліквідації (ліквідатори) аварії на ЧАЕС; інваліди першої та другої групи.

Відповідно до посвідчення категорії 1 серії А № 065682 та вкладки до нього № 069378 позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, а згідно з посвідченням № 055719 від 16.06.2010 року позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни.

Отже, позивач належить до декількох категорій осіб, які звільнені Семенівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області від сплати податку на нежитлову нерухомість, що знаходиться на території цієї сільської ради.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 107517-13 від 24.04.2017 року було фактично отримане позивачем лише 21.07.2017 року року поштовим зв`язком, що не заперечується відповідачем у його відзиві на позовну заяву.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв всупереч вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, а саме застосування відповідачем рішення Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 21.01.2016 року, яке не може встановлювати ставки податку на 2016, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 107517-13 від 24.04.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) до головного управління Державної Фіскальної Служби в Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул.. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про скасування податкового повідомлення - рішення № 107517-13 від 24.04.2017 року на суму 27529,68 грн. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.04.2017 року № 107517-13, прийняте ГУ ДФС у Донецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.