Рішення № 72349672, 19.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 р. Справа№223/686/17

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Михайлик А.С.

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до начальника управління Укртрансінспекції в Донецькій області Талала Сергія Миколайовича, Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до начальника Управління Укртрансінспекції у Донецькій області Талала Сергія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 002311 від 05 вересня 2017 року.

У наданому позові ОСОБА_1 зазначив, що у 2015 році передав транспортний засіб у користування ОСОБА_4, який ним керував, коли був зупинений посадовими особами відповідача під час перевірки. 15 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримав прийняту на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу з підстав порушення позивачем вимог статті 48 цього Закону. Позивач вважає, що наведена постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки штраф на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» може застосовуватись лише до автомобільних перевізників, яким не є позивач, оскільки не є суб'єктом підприємницької діяльності та не надає послуг з перевезення вантажів.

Ухвалою від 15 січня 2018 року судом задоволено частково клопотання про заміну відповідача у справі, на підставі частини 3, 4 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у розгляді справи у якості співвідповідача залучено Державну службу України з безпеки на транспорті.

У наявному в матеріалах справи відзиві Державної служби України з безпеки на транспорті на позовну заяву відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

7 липня 2017 року під час перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, виявлено надання послуг з перевезення вантажу згідно з ТТН без оформлення щоденного листка реєстрації режимів праці та відпочинку водія за 7 липня 2017 року, чим порушено статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказ МТЗУ № 340 від 7 червня 2017 року «Про затвердження положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», наказу МТЗУ № 385 від 24 червня 2010 року «Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті». За виявлене порушення підлягає застосуванню відповідальність, передбачена абзацом 3 частини першої 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». На розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач запрошувався, втім, не з'явився, не надав доказів, що спростовували б факт порушення. Також відповідач звернув увагу суду на відсутність підстав вважати, що автомобілем, перевірку якого здійснено відповідачем, на час проведення вказаного заходу використовував саме ОСОБА_4, а не ОСОБА_1, оскільки останнім не надано доказів, що підтверджували б факт передачі автомобіля у користування ОСОБА_4

До суду сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, від представника відповідачів судом в ході розгляду справи отримувались клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 29 вересня 2017 року провадження у справі відкрито, ухвалою від 17 листопада 2017 року - справу передано до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 26 грудня 2017 року Донецького окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання на 15 січня 2017 року.

Ухвалою від 15 січня 2018 року до участі у розгляді справи у якості співвідповідача залучено Державну службу України з безпеки на транспорті, розгляд справи відкладено, підготовче судове засідання призначено на 26 січня 2018 року.

Ухвалою від 26 січня 2018 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 19 лютого 2018 року.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

7 липня 2017 року посадовими особами Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на а/д (автомобільній дорозі) «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» 203 км+500 м проведена перевірка транспортного засобу марки DAF, держномер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4 який належить на праві власності позивачу. Наведені обставини не є спірними.

7 липня 2017 року за наслідком проведення перевірки відповідачем складений акт № 003113 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (арк. справи 51). За змістом акту під час перевірки виявлено надання послуг з перевезення вантажу згідно з ТТН 12 ААЕ № 694895 без оформлення щоденного листка реєстрації режиму праці та відпочинку водія за 7 липня 2017 року, чим порушено наказ МТЗУ № 340 від 7 червня 2017 року, наказ МТЗУ № 385 від 24 червня 2010 року та ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена ст. 60 зазначеного Закону.

Згідно ТТН серії 12 ААЕ № 694895 від 7 липня 2017 року, водій ОСОБА_4 (перевізник «ФОП «ОСОБА_1») здійснював автомобільне перевезення вантажу автомобілем марки DAF, держномер НОМЕР_1. Вантажовідправником та замовником визначено ТОВ «Юрате-С», пунктом навантаження - Херсонська обл., вантажоодержувачем - ТОВ «Тіс-зерно», пунктом розвантаження - «ТОВ «Тіс-зерно» порт «Южний» 16 причал», експортером в порту - ТОВ «СМТ Южний ЛТД». ТТН містить підпис особи, що отримала вантаж, - ОСОБА_4 та підпис особи, що дозволила відпуск - ОСОБА_5, що скріплена печаткою ТОВ «Юрате-С» (арк. справи 54).

23 серпня 2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області направлено позивачу на адресу, зареєстровану в якості адреси внутрішньо переміщеної особи, повідомлення від 22 серпня 2017 року про розгляд 5 вересня 2017 року з 9:30 до 15:00 за адресою: 84333, м. Краматорськ, вул. Академічна, 11 справи про виявлене під час перевірки порушення, поштовий конверт із яким повернувся на адресу управління 6 жовтня 2017 року у зв'язку з закінченням 30 вересня 2017 року терміну зберігання, що вбачається з відомостей на сайті ПАТ «Укрпошта» за сервісом відстеженням поштового направлення із штрихкодовим ідентифікатором 8433304437696 (арк. справи 18, 52, 55, 76).

5 вересня 2017 року начальником управління Укртрансінспекції в Донецькій області Талала С.М. за наслідком розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанову № 002311 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 1 700,00 грн. за допущене порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (арк. справи 6, 53).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходить із наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до положень ст. 6 Закону № 2344-III реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; державний контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень; інші повноваження, визначені законами та покладені на нього Президентом України.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства), є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури (п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11 лютого 2015 р. № 103).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Як визначено п. 15 цього Порядку, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, крім іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону (Закону України «Про автомобільний транспорт») документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340), вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Тахографом є контрольний пристрій, який встановлюється на транспортних засобах для показу та реєстрації інформації про рух транспортних засобів.

Відповідно до п. 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385), визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з п. 1.4 Інструкції № 385 тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Із закріпленого у ч. 8 ст. 53 Закону № 2344-III, водії транспортних засобів (при виконанні міжнародних перевезень), що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 60 цього Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, обов'язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарт, непред'явлення яких до перевірки тягне застосування адміністративно-господарської відповідальності, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.

Як вбачається з акту перевірки, транспортний засіб, що перевірявся, слідував за маршрутом по а/д «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ». З товарно-транспортної накладної, яка досліджена при перевірці, вбачається, що пунктом навантаження товару є «Херсонська обл.», пункт розвантаження - «ТОВ «Тіс-зерно» порт «Южний» 16 причал», експортер в порту - ТОВ «СМТ Южний ЛТД». При цьому, згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, ТОВ «Тіс-зерно» та ТОВ «СМТ Южний ЛТД» зареєстровані у Одеській області, що дає підстави вважати, що пункт відвантаження «порт «Южний» також розташований у Одеській області.

Таким чином, враховуючи здійснення ОСОБА_4 - водієм транспортного засобу, що належить позивачу, внутрішнього автомобільного перевезення, а не міжнародного, обов'язок ведення та пред'явлення до перевірки реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарт був відсутній.

До цього ж, згідно з пп. 4 п. 5 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 № 340 Державній службі України з безпеки на транспорті вказано забезпечити здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.

Докази здійснення ОСОБА_4 міжнародного автомобільного перевезення відповідачем суду не надані, як не надані і докази дослідження вказаного питання під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Також в матеріалах перевірки не відображено відомостей про те, чи пропонувалось водію пред'явити інші, передбачені для внутрішній перевезень, документи, в яких фіксується облік робочого часу та відпочинку.

Крім цього, щодо розгляду позивачем справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п.п. 25, 26 цього Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У відповідності до п.п. 27, 28 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Згідно з п. 30 вказаного Порядку за наявності в діях фізичної особи - суб'єкта господарювання ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку транспортного засобу здійснено управлінням Укртрансбезпеки 7 липня 2017 року, про що у цю ж дату складено акт. Враховуючи, що справа про порушення розглядається не пізніше, ніж протягом двох місяців з дня його виявлення, строк її розгляду тривав до 7 вересня 2017 року. 5 вересня 2017 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову.

У той же час, повідомлення про розгляд справи направлено позивачу лише 23 серпня 2017 року (акр. справи 52, 55, 76).

Строк зберігання конверту із вказаним повідомленням у відділенні поштового зв'язку за місцем реєстрації позивача сплинув 30 вересня 2017 року, тобто після розгляду справи про порушення, а повернувся на адресу управління Укртрансбезпеки - 6 жовтня 2017 року (акр. справи 76).

Таким чином, направлення позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення через півтора місяці після виявлення такого порушення, з урахуванням двомісячного строку розгляду справи про порушення об'єктивно унеможливило участь позивача у її розгляді.

Щодо посилань позивача на той факт, що застосування штрафу за ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» можливе може лише до автомобільних перевірників, яким позивач не є, оскільки не є суб'єктом підприємницької діяльності та не надає послуг з перевезення вантажів, суд зазначає таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до визначеного у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Тобто, у розумінні цієї статті автомобільним перевізником є, зокрема, фізичні особи.

Разом із цим, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, визначено, що перевізник - це фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 станом на час проведення перевірки 7 липня 2017 року та по теперішній час не є зареєстрованим як підприємець, запис про держану реєстрацію припинення його підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця внесено 13 02.2017. Отже, позивач з 13.02.2017 не є суб'єктом господарювання.

Згідно зі ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, з аналізу статей 55 та 217 Господарського кодексу України та статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" вбачається, що адміністративно-господарські штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт мають застосовуватись до автомобільних перевізників - суб'єктів господарської діяльності. Вказане також узгоджується з приписами Порядку № 1567.

Враховуючи викладене вище до позивача не підлягає застосуванню санкції, визначені ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Беручи до уваги наведене вище, оскаржувана постанова № 002311 від 05 вересня 2017 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду 25 вересня 2017 року позивач не сплатив судовий збір у встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмірі, мотивуючи тим, що відповідно до ст.ст. 287, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивачі звільнений від сплати судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення.

Разом із цим, даний спір не є справою про адміністративне правопорушення, а отже сплаті підлягав судовий збір у сумі 640,00 грн. Враховуючи наведене, підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

У той же час беручи до уваги задоволення заявленого позову в повному обсязі, стягненню підлягає судовий збір у визначеній сумі на користь Державного бюджету України з відповідача.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до начальника управління Укртрансінспекції в Донецькій області Талала Сергія Миколайовича, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу,- задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 5 вересня 2017 року № 002311 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1 700,00 грн.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 39816845) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, суму судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складений та підписаний 19 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.