Рішення № 72349583, 19.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року Справа № 808/1876/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі – суд) надійшов адміністративний позов від ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі – відповідач ), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області видати ОСОБА_1 довідку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вимог Закону України “Про державний бюджет України на 2017 рік”

Ухвалою від 26 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 13 липня 2017 року.

Ухвалою від 13 липня 2017 року зупинено провадження в адміністративній справі до 13 вересня 2017 року. Та 13 вересня 2017 року ухвалою поновлено провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 13 вересня 2017 року зупинено провадження в адміністративній справі до 17 жовтня 2017 року. Та 17 жовтня 2017 року ухвалою поновлено провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 10 жовтня 2017 року зупинено провадження в адміністративній справі до 28 листопада 2017 року. Та 28 листопада 2017 року ухвалою поновлено провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 28 листопада 2017 року зупинено провадження в адміністративній справі до 10 січня 2018 року. Та 10 січня 2018 року ухвалою поновлено провадження в адміністративній справі.

10 січня 2018 року ухвалою призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22 січня 2018 року.

22 січня 2018 року, за клопотаннями представників сторін, ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не видав позивачу довідку та у відповідача є законні підстави про видачу позивачу довідки про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді з 01 січня 2017 року з урахуванням мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік». А також вважає, що правовідносини між сторонами виникли до прийняття Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Представник позивача 22 січня 2018 року подав до суду клопотання, в якому просить розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження. На позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, який обґрунтований тим, що до прийняття рішення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України застосовуються положення пункту 23 розділу ХП “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів”. Отже вказує на те, що новий підвищений розмір суддівської винагороди передбачений виключно для працюючих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання. Зазначає, що позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання щодо відповідності займаній посаді або був призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом України №1402-VIII від 02 червня 2016 року “Про судоустрій і статус суддів”. Просить суд в задоволені адміністративного позову відмовити.

Представник відповідача 22 січня 2018 року подав до суду клопотання, в якому просить розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

За таких обставин та керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з’ясував наступне.

Судом встановлено, що позивача постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII відповідно до пунктів 2, 3 та 9 частини 5 статті 126 Конституції України звільнено з посади судді Енергодарського міського суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

16 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, в якій просив видати довідку про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді з 01 січня 2017 року з урахуванням мінімальної заробітної плати визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік».

29 травня 2017 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, листом надано відповідь в якій зазначає, що станом на 01 січня 2017 року визначення розміру суддівської винагороди працюючого судді здійснювалось з урахуванням положень пунктів 22-24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ та пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774 – VІІІ.

Позивач не погодився з наданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області відповіддю звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд дослідивши подані до суду докази представником позивача та представником відповідача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02 червня 2016 року.

Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

За змістом частини 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною 4 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п’ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Також відповідно до частини 5 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини 10 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

При цьому в Розділі XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02 червня 2016 року визначено питання про отримання суддівської винагороди судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з пунктом 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VII від 02 червня 2016 року до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №2453-VI від 07 липня 2010 року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VII від 02 червня 2016 року визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: 1) з 1 січня 2017 року: а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

Правилами частини 3 статті 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №2453-VI від 07 липня 2010 року посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Також згідно з пунктом 3 Розділом ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 гривень.

Частиною 5 статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02 червня 2016 року пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з тим суд вважає, що слід зазначити наступне, що постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України позивача звільнено з посади судді Енергодарського міського суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Головою Енергодарського міського суду Запорізької області, а саме наказом від 03 жовтня 2016 року №12-28 відповідно до статті 120 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” ОСОБА_1 було відраховано зі складу суду у зв'язку з виходом у відставку.

Згідно з пунктом 25 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, №№41-45, статті 529; 2015 року, №№18-20, статті 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, суд вважає, що слід зазначити про те, що для набуття права на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02 червня 2016 року ОСОБА_1 повинен пройти кваліфікаційне оцінювання та підтвердити відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або бути призначеним на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02 червня 2016 року та працювати на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Отже з огляду на це встановлено, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року в встановлені імперативні норми, критерій щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі цим Законом.

Також відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 3-1 від 25 січня 2008 року до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додаються зокрема довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2).

Отже суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи наявна саме така довідка видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області позивачу.

За таких обставин у відповідача не було законних підстав, як видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці оскільки не пройшов кваліфікаційне оцінювання та підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або був призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02 червня 2016 року та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому проваджені, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений статтями 292, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 19 лютого 2018

Суддя Д. В. Татаринов