Рішення № 72347875, 02.02.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/4496/17

пр. № 2/336/179/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

2 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач у серпні 2017 року звернувся до суду з позовом про стягнення з Міністерства оборони України на свою користь моральної шкоди у розмірі 200 000 грн, якої зазнав у зв’язку з захворюваннями, пов’язаними з проходженням військової служби.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2017 року позовну заяву повернено позивачеві у зв’язку з непідсудністю Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 12.10.2017 року ухвалу судді суду першої інстанції скасовано, позов направлено до суду для вирішення питання про відкриття провадження в справі.

25 жовтня 2017 року внаслідок автоматичного розподілу позов передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В., а ухвалою судді від 26.10.2017 року його прийнято до провадження.

Ухвалою судді Щасливої О.В. від 16.11.2017 року відкрито провадження в справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В заяві ОСОБА_1 зазначив, що з 30 жовтня 1965 року проходив службу у Збройних Силах Союзу РСР, а після проголошення незалежності України по 26 січня 1993 року – у Збройних Силах України. Звільнення ОСОБА_1 зі Збройних Сил України відбулося у зв’язку із захворюванням. Перед звільненням з військової служби ОСОБА_1 був обстежений військово-лікарською комісією, яка констатувала наявність у нього низки тяжких хронічних захворювань, таких як: цукровий діабет другого типу, середнього ступеню важкості; атеросклероз аорти і судин серця НКО, початкові явища артрозу правого колінного суглоба без порушення функцій. У зв’язку з захворюваннями йому встановлено третю групу інвалідності, визначено ступень втрати працездатності, який становить 50 процентів. Набуті позивачем захворювання за висновком військово-лікарської комісії кваліфіковані як захворювання, отримані під час проходження військової служби.

Течія вказаних захворювань, які прогресують, призвела до встановлення позивачеві другої групи інвалідності 15 грудня 2015 року. Зазначені обставини спричиняють позивачу глибокі емоційні переживання. Відсутність фізичного комфорту, необхідність витрачати значні зусилля, а також нести майнові видатки з відновлення здоров’я посилюють ці переживання. Постійне відчуття дискомфорту викликає його дратівливість, погіршує відносини в родині, перешкоджає можливості виконувати свої обов’язки по господарству, організовувати свою повноцінну життєдіяльність, а ці обставини також тягнуть за собою моральні страждання.

Так як Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, воно уповноважено на виконання функцій держави, просить стягнути з нього на свою користь у відшкодування моральних страждань 200000 грн.

В судове засідання позивач не з’явився, а його представник надав суду письмове звернення, яке містить прохання про вирішення справи у його відсутність, задоволення позову, а також згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Зазначені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України є підставою для проведення судового розгляду без участі позивача і його представника.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про судовий розгляд, до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про вирішення справи у його відсутність суду не надав.

За вказаних обставини за згоди представника позивача, висловленої в його письмовій заяві, суд ухвалює про проведення заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1К з 30 жовтня 1965 року проходив службу у Збройних Силах Союзу РСР, а після проголошення незалежності України по 26 січня 1993 Відповідно до висновку Запорізької медико–соціальної експертної комісії від 15.12.2015 року йому встановлено другу групу інвалідності безстроково внаслідок захворювань, пов’язаних з проходженням військової служби (а. с. 15).

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а у відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Цивільним кодексом передбачено спеціальні підстави та порядок відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема, статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, що відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законом порядку.

У зв’язку з викладеним суд погоджується з твердженнями позову про те, що відповідач як центральний орган виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, уповноважений на виконання функцій держави, є належним відповідачем в справі.

Підставами для настання відповідальності за спричинену моральну шкоду в силу ст. 1167 ЦК України є сукупність таких обставин, як винна протиправна поведінка особи, наявність шкоди та причинний зв’язок між винними протиправними діями і настанням шкоди.

Вирішуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд знаходить їх ґрунтовними, оскільки вони зумовлені глибокими емоційними переживаннями з приводу важких ушкоджень здоров’я, що зумовили настання низки хронічних захворювань, течія яких відбувається на тлі постійних фізичних страждань, встановлення групи інвалідності у зв’язку з цими захворюваннями, і при вирішенні питання про розмір шкоди, яку належить стягнути, виходить з положень ст. 23 ЦК України, згідно із якою розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодування, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз’яснень п. 16 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про розмір морального відшкодування, суд враховує вік позивача, який відповідно до закону має статус людини похилого віку, і ця обставина свідчить про незворотність його фізичних страждань, хронічний характер хвороб, встановлення інвалідності безстроково, що означає прогресивне погіршення його здібностей, недостатність доходу у вигляді пенсії для підтримання стабільного стану здоров’я, яка негативно відбивається на емоційному стані.

У зв’язку з викладеним суд вважає, що сума у 50000 грн. у відшкодування моральних страждань позивача, які належить стягнути з відповідача на його користь, є такою що ґрунтується на засадах розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись ст. ст. 2, 22-23, 170, 1167, 1173 ЦК України, ст. 25 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 197, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України, яке знаходиться за адресою: м. Київ-168, Повітрянофлотський проспект, 6) на користь ОСОБА_1, який зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Суддя О.В. Щаслива