Рішення № 72347866, 30.01.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/326/17

Пр. № 2/336/46/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з спадкоємців боржника,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, вимоги по якому збільшив протягом судового розгляду, про стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними спадкодавцем відповідачів.

В уточненому позові (а. с. 192-194) зазначив, що між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5, смерть якого сталася 25 лютого 2015 року, укладені договори без номеру від 19.11.2013 року, на підставі якого позичальник отримав кредит в сумі 20200 грн., а також від 09.07.2013 року, за яким ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 12000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжні картки зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов договорів.

У порушення норм закону та умов договору позичальник зобов’язання за вказаними договорами належним чином не виконав. Станом на дату смерті у нього виникла заборгованість за договором від 19.11.2013 року в сумі 20039 грн. 66 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 19125 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 914 грн. 66 коп. Заборгованість за кредитом від 09.07.2013 року обчислюється сумою в 9120 грн. 59 коп., з яких 9000 грн. – заборгованість за кредитом, 120 грн. 59 коп. – заборгованість за відсотками.

Оскільки у зв’язку із смертю позичальника виконання ним зобов’язань за договорамми припинилося, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно зазначену суму. Вимоги позову обгрунтовує тим, що відповідачі, які є спадкоємцями ОСОБА_5 першої черги за законом, у встановлений законом строк звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, є такими, що прийняли спадщину після смерті позичальника і мають відповідати за вимогами кредитора спадкодавця. Разом з тим позивач на виконання вимог закону протягом встановленого законом шестимісячного строку з моменту, коли дізнався про смерть позичальника, направив претензію до спадкоємців через нотаріальну контору, в якій заведено спадкову справу.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи, викладені у позові, просить про його задоволення.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечує, зауважуючи на тому, що хоча відповідачі і уклали договір про поділ спадкового майна, за яким вона приймає у спадок належний батькові будинок № 37/11 по вулиці Молодогвардійській /провулку Архангельському в м. Запоріжжі, проте свідоцтва про право на спадщину вона не отримала, так як у вчиненні цієї нотаріальної дії їй було відмовлено через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на будинок.

Представник відповідача ОСОБА_2 вважає, що позов не підлягає задоволенню, посилаючись на такі обставини.

Вимоги кредитора спадкодавця, зазначив представник, за змістом ч. 2 ст. 1282 ЦК України повинні бути задоволені шляхом вчинення одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. Так як спадкоємці не бажають сплачувати належну кредиторові суму, задоволення його претензій в силу тієї ж частини статті 1282 ЦК має відбуватися шляхом звернення на успадковане майно. Що стосується його довірителя, вона успадкувала 2/3 частини земельної ділянки площею 7,203 га на території Любимівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області і майновий пай члена КСП ім. Калініна Любимівської сільської ради. Звернення стягнення на земельну ділянку суперечило б змісту мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебуває у власності громадянина. Що стосується звернення стягнення на майновий пай, право на нього є лише правом на певну частину майна, яке не виділене в натурі, а не саме майно, тому задоволення вимог кредитора і в цій частині є неможливим.

Самостійною підставою для відмови у задоволенні позову є вимога про солідарне стягнення із спадкоємців боржника суми заборгованості всупереч вимог закону, відповідно до яких кожен із спадкоємців відповідає перед кредитором особисто в межах вартості успадкованого ним майна. Навіть якщо припустити, що частки спадкоємців є рівними, вони не можуть бути солідарними боржниками в сенсі ст. 1282 ЦК України. Між тим вартість успадкованого відповідачами майна не є однаковою, а вартість спадкового майна, що прийняла ОСОБА_4, є невизначеною.

Крім того, зазначає представник відповідача, в зобов’язанні спадкодавця сталася заміна боржника у зв’язку з його смертю, що означає безпідставність нарахування відсотків за користування кредитними коштами, які позивач продовжував нараховувати до січня 2016 року включно, тоді як смерть позичальника сталася 25 лютого 2015 року.

Окрім наведених міркувань, представник відповідача ОСОБА_2 вважає, що позивач пропустив строк пред’явлення претензії до спадкоємців, який поновленню не підлягає і обчислюється шістьма місяцями від дня коли він дізнався про відкриття спадщини.

У зв’язку з викладеним представник відповідача просить про відмову у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 підтримала доводи свого представника. Просить про залишення позову без задоволення.

Вислухавши учасників справи, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5, смерть якого сталася 25 лютого 2015 року, укладений договір без номеру від 19.11.2012 року, на підставі якого відповідач отримав кредит в сумі 20200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідно до умов договору. Станом на дату смерті у позичальника виникла заборгованість в сумі 20039 грн. 66 коп., яка складається з наступного: 19125 грн. - заборгованість за кредитом; 914 грн. 66 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом (а. с. 5-13).

Заборгованість за договором без номеру від 09.07.2013 року обчислюється сумою в 9120 грн. 59 коп., з яких 9000 грн. – заборгованість за кредитом, 120 грн. 59 коп. – заборгованість за відсотками (195-203).

Як випливає з матеріалів спадкової справи, 1 серпня 2015 року до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися відповідачі (а. с. 125, зворотний бік, 126). Свідоцтва про право на спадщину за законом отримала відповідач ОСОБА_2 (а. с. 164, 165, зворотний бік). Успадковане нею майно утворюють майновий пай члена КСП ім.. Калініна Любимівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області вартістю 14768 грн., а також 2/3 частини земельної ділянки площею 7,203 га, розташованої за адресою: Запорізька область, гуляйпфільський район, Любимівська сільська рада.

Згідно із постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.11.2015 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на будинок № 37/11 по вулиці Молодогвардійській /провулку Архангельському в м. Запоріжжі, який прийняла у спадщину ОСОБА_4 відповідно до договору про поділ спадкового майна (а. с. 153), через ненадання спадкоємцем оригіналу правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно (а. с. 167, зворотний бік, 168).

Відповідно до ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Подавши в передбачений законом строк до нотаріального органу заяви про прийняття спадщини, як випливає з матеріалів спадкової справи, відповідачі відповідно до закону здійснили дії з прийняття спадщини, а одна з них (відповідач ОСОБА_2О.) отримала і свідоцтва про право на спадщину.

В силу ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

В той же час кредитор спадкодавця у встановлені законом строки виконав дії щодо пред’явлення своїх вимог до спадкоємців, подавши впродовж шестимісячного строку претензію до нотаріальної контори (а. с. 75).

Вирішуючи питання про дотримання кредитором встановленого статтею 1281 ЦК України строку, суд виходить з того, що в силу наведеної статті його перебіг починається з дня, коли кредитор дізнався про відкриття спадщини, і так як фінансовій установі стало відомо про смерть позичальника не раніше ніж 20 серпня 2015 року (дата запиту приватного нотаріуса ОСОБА_6, який містить інформацію про цей факт), а претензію до нотаріальної контори було подано 5 лютого 2016 строку, суд може констатувати, що вказаний строк банківською установою не пропущений.

Згідно із ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Наявність невиконаних зобов’язань боржника підтверджена наданими позивачем фактичними даними, ці обставини не спростовані відповідачами.

За матеріалами спадкової справи до складу спадщини входять одноквартирний жилий будинок, земельна ділянка, майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, які прийняті спадкоємцями.

На вказаний умовивід суду не впливають твердження відповідача ОСОБА_4 про те, що вона не зареєструвала право власності на житловий будинок, оскільки в силу ст. 1269 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину.

У зв’язку з викладеним відповідно до наведеного положення законодавства вони зобов’язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості прийнятої кожною з них частки частки.

Проте суд не вбачає підстав для вирішення спору на користь позивача, виходячи з такого.

Однією з обставин, що підлягають доказуванню в цій справі, є вартість майна, одержаного у спадщину кожним із спадкоємців.

І якщо вартість прийнятого у спадщину спадкоємцем ОСОБА_2 майна зазначена в свідоцтвах про право на спадщину, то відомостей про вартість отриманого ОСОБА_4 жилого будинку суду не надано всупереч положенню цивільного процесуального закону про обов’язок доведення обставин, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог.

Між тим від вказаної інформації залежить питання обчислення питомої ваги фактично успадкованого особами майна відносно загального розміру спадкової маси.

В свою чергу визначення питання про розмір успадкованої частки перебуває у прямому зв’язку з обсягом невиконаних спадкодавцем зобов’язань, які належить покласти на кожного із спадкоємців окремо, оскільки цей припис закону прямо витікає із статті 1282 ЦК України, яка передбачає особисту відповідальність спадкоємців і не містить можливості солідарного стягнення з них невиконаних спадкодавцем зобов’язань, як про те просить представник позивача.

Разом з тим представник позивача, обізнаний про коло процесуальних прав та обов’язків сторони, не надає доказів на підтвердження цієї обставини. Не клопочеться перед судом про забезпечення доказів, зокрема шляхом призначення експертного дослідження.

У зв’язку з викладеним суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки одна з обставин, за яких може бути стягнуто заборгованість спадкодавця, є недоведеною.

Крім наведених міркувань, відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з того, що вартість невиконаних на момент смерті позичальника зобов’язань також є недоведеною, оскільки з розрахунку заборгованості (а. с. 6-12) випливає, що проценти за користування кредитними коштами позичальнику нараховувались протягом майже року після його смерті і вони є однією зі складових, що утворюють ціну позову, між тим у спадок переходять лише невиконані на момент смерті спадкодавця зобов’язання.

Наведені обставини не дають підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1218, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_2, що зареєстрована і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, що зареєстрована і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення суду буде складено 9 лютого 2018 року.

Суддя О.В. Щаслива