Постанова № 72346239, 13.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/202/18Головуючий по 1 інстанції Троян Т.Є. Категорія: 19, 24 Доповідач в апеляційній інстанції Карпенко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

секретаря Наконечній М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Троян Т.Є. о 10 годині 46 хвилин у залі судових засідань Соснівського районного суду м. Черкаси, у справі за позовом Приватного підприємства «Теплопостачання» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги по центральному опаленню та постачанню гарячої води,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу; представника ПП «Теплопостачання» - адвоката Харченка О.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів,-:

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2017 року Приватне підприємство «Теплопостачання» звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги по центральному опаленню та постачанню гарячої води, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що ПП «Теплопостачання» з 31 грудня 2014 року надавалися послуги з опалення та постачання гарячої води у квартирі АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_3, як власник квартири, являється споживачем даних комунальних послуг.

Позивач вказує, що згідно відомостей бухгалтерії ПП «Теплопостачання» за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року заборгованість відповідача становить 955,42 грн. та за час затримки сплати заборгованості ОСОБА_3 повинен сплатити позивачеві 3% річних та інфляційні. Відповідно до розрахунків станом на 01 жовтня 2017 року 3% річних становить 87,99 грн. та інфляційні - 719,14 грн.

Враховуючи, що відповідач відмовляється погасити суму заборгованості за надані комунальні послуги в добровільному порядку, вказує ПП «Теплопостачання» підприємство змушене звертатися із даним позовом до суду і просило постановити судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_3 на користь ПП «Теплопостачання» заборгованість за послуги по централізованому опаленню та постачанню гарячої води у розмірі 955, 42 грн., 3% річних - 87,99 грн., інфляційні - 719,14 грн., а разом 1762,55 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати - судовий збір в сумі 1600 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1508,01 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2017 року позов Приватного підприємства «Теплопостачання» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги по центральному опаленню та постачанню гарячої води задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «Теплопостачання» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачанню гарячої води в розмірі 955,42 грн., 3% річних - 87,99 грн., інфляційні - 719,14 грн., а разом 1762,55 грн.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «Теплопостачання» судовий збір в сумі 1600 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1508,01 грн., а всього 3108,02 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу із посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи та постановлення рішення із порушенням вимог закону.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у матеріалах справи відсутні акти звірки, підписані відповідачем чи докази надсилання таких актів на його адресу, а також на те, що для підтвердження оплати наданих послуг позивач надав відомості, які сам і сформував.

Крім того, відповідно до акту приймання-передачі дахової котельні у власність територіальної громади м. Черкаси від 23 грудня 2014 року, а послуги по теплопостачанню ПП «Теплопостачання» нараховує до 31 грудня 2014 року. Згідно рішення Черкаської міської ради від 19 серпня 2014 року вказана котельня передана з балансу ПАТ «Житлобуд» на баланс КПТМ «Черкасикомуненерго», тому позивач навіть не міг надавати послуги по центральному опаленню та постачанню гарячої води в будинок № 67 по вул. Пушкіна у м. Черкаси. Окрім цього, звертає увагу на те, що котельня створена за кошти мешканців будинку, ПП «Теплопостачання» її не купувало, не будувало і у позивача фактично відсутні матеріальні ресурси щодо опалення та теплопостачання будинку.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_3 просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2017 року скасувати, ухваливши при цьому нове рішення, яким відмовити ПП «Теплопостачання» в задоволенні позовних вимог.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПП «Теплопостачання».

Як вбачається із матеріалів справи, приватним підприємством «Теплопостачання» надавалися послуги з опалення та постачання гарячої води у квартирі АДРЕСА_1, власником якої і споживачем комунальних послуг є відповідач.

Звертаючись до суду із позовом, ПП «Теплопостачання» в обґрунтування своїх вимог вказувало, що внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань по своєчасній оплаті наданих йому послуг виникла заборгованість, яка складає 955,42 грн. основного боргу, 87,99 грн. - 3% річних, 719,14 грн. - інфляційні , а всього 1762,55 грн. (а.с.17)

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Теплопостачання» про стягнення заборгованості за оплату послуг з опалення та постачання гарячої води, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 порушує зобов'язання щодо оплати послуг, а згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до статті 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на кілька видів, якими, в тому числі є послуги з централізованого постачання гарячої води, централізоване опалення.

Обов'язок власника квартири оплачувати послуги з теплопостачання передбачений статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якою споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 та ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов'язані щомісячно сплачувати вартість комунальних послуг. У разі незгоди споживача щодо якості та кількості наданих послуг ст. 18 Закону встановлює порядок оформлення претензій до надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діалогового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що відповідач не сплачує за користування наданими йому послугами, заборгованість по яких підлягає стягненню в судовому порядку.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини 2 ст.625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з ч.2. ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошова зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши вищевказані положення закону, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових передумов для стягнення із ОСОБА_3 на користь ПП «Теплопостачання» заборгованості за послуги з опалення та постачання гарячої води у розмірі 955,42 грн., 3% річних в розмірі 87,99 грн. та інфляційних втрат у розмірі 719,14 грн.

В порушення вимог ст.81 ЦПК України, яка зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони ОСОБА_3 на адресу суду не було надано будь-яких об'єктивних доказів, які б спростовували відомості наданого позивачем розрахунку заборгованості в цілому або його окремих складових, як не було надано і доказів того, що спожиті ОСОБА_3 послуги надавалися не ПП «Теплопостачання», а іншим надавачем послуг.

Інші доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_3 суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства «Теплопостачання» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги по центральному опаленню та постачанню гарячої води - відхилити, зазначене рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у звязку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча Карпенко О.В.

Судді Василенко Л.І. Фетісова Т.Л.