Постанова № 72345673, 30.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/1088/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Кружиліної О.А., Хорошевського О.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року (суддя Гаврилюк С.М.) по цивільній справі № 635/7880/16-ц за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Провадження у справі № 635/7880/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням, відшкодування моральної шкоди за порушення трудових прав в частині позовних вимог до приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням в сумі 17000 гривень за період з 1994 року по 1999 року закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити для подальшого розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що аналогічний спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав уже розглядався в судовому порядку. Зокрема, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 січня 2000 року по справі № 2-519/2000 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Весотра-Харків» про стягнення заборгованості по компенсаціям у зв'язку зі службовим відрядженням, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати по компенсації витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням за період з січня 1994 року по 12 жовтня 1999 року в сумі 10514 грн. 04 коп. У позовних вимогах ОСОБА_1 щодо стягнення витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням в сумі 7214 грн. 11 коп. відмовлено. Крім того, ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 11 вересня 2000 року, яка відповідно ухвали Харківського обласного суду від 17 жовтня 2000 року, набрала законної сили, відмовлено в прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до ВАТ «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням.

Однак погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, в редакції на час постановлення ухвали, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішені по суті, оскільки частиною 2 статті 223 ЦПК встановлено, що після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Позови вважаються тотожними тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не можна вважати тотожними, що позбавляє суд права закрити провадження у справі.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 січня 2000 року по справі № 2-519/2000 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Весотра-Харків» про стягнення заборгованості по компенсаціям у зв'язку зі службовим відрядженням, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати по компенсації витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням за період з січня 1994 року по 12 жовтня 1999 року в сумі 10514 грн. 04 коп. У позовних вимогах ОСОБА_1 щодо стягнення витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням в сумі 7214 грн. 11 коп. відмовлено.

Із змісту вказаного рішення вбачається, що в обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1. зазначав, що відповідачем йому не виплачувалась компенсація видатків у зв'язку зі службовими відрядженнями з 1994 року. В мотивувальній частині судового рішення містяться висновки про наявність заборгованості. Крім того, відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 7214 грн. 11 коп. у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, суд першої інстанції роз'яснив позивачу, що останній має право повторно звернутись до суду з позовом на вищезазначену суму при наявності доказів, підтверджуючі позовні вимоги, згідно ст. 30 ЦПК України.

Постановою державного виконавця ВДВС у Харківському районі та місті Люботин Харківської області від 18 квітня 2006 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-519 від 18 січня 2000 року Харківського районного суду про стягнення з ВАТ «Весотра-Харків» на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 10564 грн. 04 коп. закінчено у зв'язку з перерахуванням стягувачу у повному обсязі суми боргу за виконавчим листом.

Звертаючись у листопаді 2016 року з позовом про стягнення витрат пов'язаних із службовими відрядженнями та моральної шкоди, ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги невірним розрахунком добових витрат під час службових відряджень та помилок у розрахунках зі сплати за пальне.

З матеріалів справи не вбачається, що саме з таких підстав ОСОБА_1 звертався до суду у справі № 2-519/2000.

З огляду на вказане, при постановленні ухвали про закриття провадження у справі в частині стягнення витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням в сумі 17000 гривень за період з 1994 року по 1999 року, судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані всі обставини по справі, а саме підстави повторного звернення до суду ОСОБА_1, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права та неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у суду 08 грудня 2017 року були відсутні підстави передбачені п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України для закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене вище, ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року не може бути визнана обґрунтованою й такою, що постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, а тому апеляційний суд вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України скасувати це судове рішення, а справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Повне судове рішення буде складено 05 грудня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді -

Повний текст судового рішення складено 06 лютого 2018 року.