Рішення № 72340151, 12.02.2018, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/111/18

Номер провадження 2/739/114/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючої – судді Кочура О.О.,

за участі: секретаря – Худорба Р.Г.,

представника відповідача ОСОБА_1 РДА – ОСОБА_2,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Буда-Вороб’ївської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, та Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, визнання в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Буда-Вороб’ївської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, та Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім’я його дружини ОСОБА_4, яка померла 30 грудня 1998 року, та визнання права на земельну частку (пай), що належала його дружині за життя.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він прийняв спадщину після смерті своєї дружини оскільки на день її смерті проживав разом з нею. За життя дружина набула право на земельну частку пай розміром 8,07 в умовних кадастрових гектарах, що посвідчувалося відповідним сертифікатом. Після смерті дружини на ім’я останньої було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 027108 від 25 вересня 2003 року. Оскільки державний акт виданий у порушення вимог законодавства - після смерті ОСОБА_4 це призвело до порушення його прав на спадкування майна. Відповідно позивач просить визнати зазначений вище державний акт недійсним, та визнати за ним в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), що належала його дружині.

У судове засідання позивач не з»явився, надав суду заяву, в якій просить розглядати справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Представник відповідача - Буда-Вороб»ївської сільської ради у судове засідання не з’явився при цьому подав заяву в якій міститься клопотання про розгляд справи без його участі та вказано про визнання позову повністю.

Представник відповідача – Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечував.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, та вирішуючи питання щодо наявності законних підстав для визнання позову відповідачами та, відповідно, для його задоволення, у зв’язку з цим, суд враховує наступне.

Як встановлено, 30 грудня 1998 року в с. Буда-Вороб’ївська Новгород-Сіверського району Чернігівської області померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕЛ № 043896 від 01 січня 1999 року (а.с. 7). Позивач ОСОБА_3 є чоловіком померлої ОСОБА_4, підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ИФ № 006008 (а.с.8).

Згідно довідки Буда-Вороб»ївської сільської ради № 431 від 30.10.2017 року ОСОБА_4 на день смерті 30.12.1998 року була зареєстрована за адресою с. Буда-Вороб»ївка, разом з чоловіком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). Відповідно до інформаційної довідки № 50593530 від 18.01.2018 року зі Спадкового реєстру вбачається, що інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті 30.12.1998 року ОСОБА_4 – відсутні (а.с.12).

Отже, в силу положень статей 529,548, 549 Цивільного кодексу УРСР спадщина ОСОБА_4 перейшла до позивача ОСОБА_3

За життя ОСОБА_4 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН №0155023, що підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області (а.с. 10). Даним сертифікатом було посвідчено право ОСОБА_4 на земельну частку (пай) розміром 8,07 в умовних кадастрових гектарах за рахунок земель КСГП «Промінь», розташованих на території Буда-Вороб’ївської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Отже, до складу спадщини, яку позивач ОСОБА_3 отримав після своєї дружини, увійшло право на земельну частку (пай), набуде останньою за життя.

Вже після смерті ОСОБА_4 на її ім’я, на підставі розпорядження голови Новгород-Сіверської районної державної адміністрації №130 від 29 квітня 2002 року, було видано держаний акт на право приватної власності на землю, розташовану на території Буда-Вороб’ївської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, площею 7,30 га серії ІІ-ЧН №027108 від 25 вересня 2003 року, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №155 (а.с. 11).

Відповідно до частини другої статті 9 ЦК УРСР (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Згідно зі статтею 10 ЦК УРСР, в якій розкрито зміст правоздатності громадян, громадяни, серед іншого, можуть відповідно до закону мати майно в особистій власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати і заповідати майно.

Частиною першою статті 125 Земельного кодексу України (на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною першою статті 126 Земельного кодексу України (на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Враховуючи наведені вище законодавчі положення суд приходить до висновку, що видача Новгород-Сіверською районною державною адміністрацією Чернігівської області на ім’я ОСОБА_4, після смерті останньої, державного акту про право приватної власності на землю були здійснені в порушення вимог норм цивільного законодавства України, оскільки після смерті особа не може набувати право власності на майно, зокрема й на земельні ділянки.

Як вбачається, вказаний вище державний акт був виданий на ім’я ОСОБА_4 як особи, що мала право на земельну частку (пай), яке посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 17 розділу Х Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, у зв’язку з видачею на ім’я ОСОБА_4 після її смерті державного акту на право приватної власності на землю, сертифікат на право на земельну частку (пай), що посвідчував право вимоги останньої на відведення у приватну власність земельної ділянки, яке входило до складу спадщини ОСОБА_4, став недійсним. Це в свою чергу призвело до порушення прав позивача

щодо набуття у власність в порядку спадкування права на земельну частку (пай).

За таких обставин суд вважає за необхідне захистити права позивача, визнавши недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім’я ОСОБА_4.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року №899-ІV, право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно частини другої статті 2 вказаного Закону одним із документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Оскільки позивач набув у порядку спадкування за законом після своєї дружини право на земельну частку (пай) розміром 8,07 в умовних кадастрових гектарах, однак у зв’язку з недійсністю документу, який посвідчував дане право він не може оформити вказану спадщину у позасудовому порядку, суд приходить до висновку про необхідність визнання за позивачем відповідного право. Отже, позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.ст. 9, 10, 529, 548, 549 Цивільного кодексу УРСР, ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст.76-81, 83, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Буда-Вороб’ївської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, та Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, визнання в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай) – задовольнити повністю.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 027108, виданий на ім’я ОСОБА_4, 25 вересня 2003 року на підставі розпорядження голови Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області № 130 від 29 квітня 2002 року на земельну ділянку площею 7.30 (сім цілих тридцять сотих) гектарів.

Визнати право на земельну частку (пай) розміром 8,07 в умовних кадастрових гектарах із земель колишнього КСГП «Промінь», розташованих на території Буда-Вороб»ївської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, що належало ОСОБА_4, яка померла 30.12.1998 року – за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.О.Кочура