Рішення № 72340090, 19.02.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1946/17

Провадження № 2/361/209/18

19.02.2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 лютого 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Селезньової Т.В.,

при секретарі Чуксіну В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Бровари у присутності позивачки ОСОБА_1, представника позивачів ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ТОВ «Каса народної допомоги», ОСОБА_6, ОСОБА_7, про витребування нерухомого майна з чужого володіння,

встановив:

Позивачами у позовній заяві, первісно поданій до суду, позивачі просили:

1. визнати незаконними дії ТОВ «Каса народної допомоги» щодо невидачі ОСОБА_5 16000грн. із загальної суми кредиту в розмірі 100000грн. за кредитним договором і встановити факт видачі йому кредиту на загальну суму 84000грн.; в подальшому позивачі подали заяву про залишення без розгляду даної позовної вимоги , пред'явленої до ТОВ «Каса народної допомоги» - щодо невидачі частини кредиту і встановлення факту видачі кредиту у меншій сумі; ухвалою суду від 10.11.2017р. позов в цій частині позовних вимог був залишений без розгляду;

2. витребувати від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 шляхом вилучення квартири на користь позивачів з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України, та припинити право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру. Позовні вимоги про витребування квартири від ОСОБА_3 позивачі обгрунтували тим, що квартира раніше належала їм, була передана в іпотеку кредитору ТОВ «Каса народної допомоги» на забезпечення виконання договору кредиту з видачею заставної, у подальшому позичальник ОСОБА_5 звертався до кредитора з проханням переглянути умови договору кредиту, і усно кредитор погодився пролонгувати строк повернення кредиту, але в квітні 2016року позивачі були незаконно виселені з своєї квартири невідомими особами нібито за борги; тоді ж позивачі дізнались, що кредитор ТОВ «Каса народної допомоги» незаконно продав 29.02.2016р. заставну третій особі ОСОБА_6, не повідомивши позивачів про продаж заставної, після чого ОСОБА_6 11.03.2016р. здійснила відчуження квартири третій особі ОСОБА_7, продаж вчинила незаконно, не дотримавшись 30-денного строку, передбаченого ч.1 ст.35 Закону про іпотеку; вважає, що Герасмиенко не мала продавати вказану квартиру; ОСОБА_7 була недобросовісним набувачем квартири, оскільки повинна була знати, що купляє проблемну квартиру, і що квартира їй продається без дотримання вказаного 30денного строку, з порушенням прав власників квартири; у подальшому ОСОБА_7, яка не мала право продавати квартиру, незаконно продала цю квартиру відповідачці ОСОБА_3. Не оспорюють того, що ОСОБА_3 набула квартиру добросовісно; просять вз підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України витребувати квартиру з чужого володіння ОСОБА_3, яка хоча і є добросовісним набувачем, але квартира належить позивачам і вибула з їх володіння незаконно, без їх відома, з порушенням їх права власності.

Позивачка ОСОБА_1, яка була допитана як свідок за її клопотанням, пояснила, що нею і позивачем ОСОБА_5 (її сином) був укладений договір іпотеки з кредитора сина ТОВ «Каса народної допомоги», вона знала про видачу заставної; знала, що син мав невиконані грошові зобов'язання за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, зі слів сина, йому кредитор пролонгував строк повернення кредиту. Знала про наявність невиконаних сином грошових зобов'язань за договором кредиту, сама дані зобов'язання також не виконувала. 12 квітня 2016р. невідомі колектори виселили їх з квартири, пояснивши, що за борги. З приводу виселення вона усно зверталась до поліції, там рекомендували звернутись до суду. Тоді ж вона дізналась, що квартира продана. Вона не отримувала ніяких листів ні від ОСОБА_6, ні від ОСОБА_7. Продаж квартири вважає незаконним, не давала згоди на продаж квартири ні ТОВ «Каса народної допомоги», ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_7. Виселення з квартири і зняття з реєстрації також вважає незаконним, сама з приводу зняття з реєстрації і за отриманням довідок з місця проживання не зверталась, ніяких заяв не писала. Представник позивачів позов підтримав, просив витребувати квартиру з чужого незаконного володіння відповідачки ОСОБА_3, яка хоча і є добросовісним набувачем квартири, але дана квартира вибула з володіння позивачів незаконно, поза їх волевиявленням, і продавець квартири діяв недобросовісно, не мав право відчужувати квартиру; просив врахувати, що продавцем ОСОБА_6 не було дотримано 30-денного строку від купівлі заставної до продажу квартири, і продавцем (власником заставної) не було виконано вимоги Закону про іпотеку щодо відправлення повідомлення-вимоги іпотекодавцям перед тим, як продавати квартиру. Щодо обрання даного способу захисту порушених прав представник позивача послався на судову практику, згідно якої відсутня необхідність у визнанні договору купівлі-продажу майна недійсним, і що у даному випадку вказана квартира повинна бути витребувана на користь позивачів від добросовісного набувача з підстав ч.1 ст.388 ЦК України.

ТОВ «Каса народної допомоги», подавши заперечення проти позову у якості відповідача, позовні вимоги не визнало, посилаючись на те, що між Товариством і ОСОБА_5 був укладений договір кредиту, забезпечений іпотекою з видачею заставної; позичальник отримав кредит, не виконував грошові зобов'язання за умовами кредитного договору, тому були підстави для використання іпотекодержателем права продажу предмету іпотеки, передбаченого договором іпотеки, і права продажу заставної; ТОВ надсилало на вказану у договорі адресу позивачам письмові вимоги про погашення заборгованості, попереджало про застосування звернення стягнення, в тому числі продажу предмету іпотеки; Товариство продало заставну і відповідно передало всі права кредитора ОСОБА_6, з дотриманням всіх вимог закону щодо процедури і форми, в тому числі відправляв повідомлення позичальнику і майновому поручителю про зміну власника заставної; і після продажу заставної ТОВ «каса народної допомоги» не несе надалі жодної відповідальності за подальші дії нового власника заставної і нового кредитора. Звертає увагу, що оскільки іпотекодавцями була видана заставна на предмет іпотеки, яка є іпотечним цінним папером, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на те, що вона дану квартиру купила, знайшовши оголошення в інтернеті, всі документи перевіряли ріелтор і нотаріус, за квартиру сплатила продавцю гроші, договір є законним, а вона є добросовісним набувачем квартири; з її сторони порушень не було. Просила у позові відмовити. Представник відповідача, обґрунтовуючи заперечення проти позов. Послався на те, що відповідач ОСОБА_3 є добросовісним набувачем квартири за оплатним договором; договір куп ліві-продажу є законним, дійсним; володіння квартирою є законним, і позивачем не доведено незаконності володіння чи набуття квартири у власність. Позивачі не довели, що квартира вибула з їхнього володіння незаконно чи поза їхньою волею, не довели незаконності чи недійсності укладених відносно квартири договорів купівлі-продажу, і не довели порушення їх права власності; вона прав позивачів не порушувала, і витребуванням квартири від неї будуть суттєво порушені її права. Вважає встановленим, що позивачі були обізнані про продаж квартири, про наявність підстав для продажу квартири, крім того станом на день набуття квартири у власність відповідачкою ОСОБА_3, позивачі вже не проживали у даній квартирі і не були в ній зареєстровані. Просила врахувати, що позивачі не оспорили договори купівлі-продажу заставної та квартири, не оспорили дії нотаріуса, їхнє виселення, зняття з реєстрації, тощо. Вважає позовні вимоги до ОСОБА_3 недоведеними і необгрунтованими, просила у позові відмовити.

Треті особи ОСОБА_6 і ОСОБА_7 письмових пояснень щодо позову чи відзиву не надали.

З показань сторін і наданих доказів суд встановив наступне:

3.04.2013. між ТОВ «Каса народної допомоги» (далі Товариство) і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір на суму 100000грн., для поточних цілей, строком до 3.04.2014р., згідно п.1.4 в забезпечення договору передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2;

3.04.2013р. між Товариством і ОСОБА_1 укладено договір поруки.

3.04.2013р. між позивачами як іпотекодавцями і Товариством як іпотекодержателем укладено договір іпотеки, згідно п. 1.1. - даним договором були забезпечені зобов'язання позичальника за вказаним кредитним договором; п.1.2- предмет іпотеки - вказана квартира; п.2.1- ціна предмету іпотеки - 120000грн. Пунктами 5.4, 6.4, 6.6, 6.7, 6.8, 6.9 договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі право продажу предмету іпотеки за ціною, визначеною у договорі, у разі невиконання позичальником грошових зобов'язань за кредитних договором, які забезпечені іпотекою, і право розпочати процедуру звернення стягнення та продажу у разі не отримання задоволення на вимогу про усунення порушення протягом 30днів. Також передбачено, що надіслання повідомлення (вимоги) за адресою, зазначеною у договорі, вважається належним повідомленням і надісланням вимоги; Згідно п.8.1 договору іпотеки - в рамках даного договору видано заставну серії АА№000133 від 3.04.2013р., оригінал якої передається іпотекодержателю. Згідно п.8.3-8.11 договору передбачено , зокрема, що заставна може передаватись її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту, наступний власник заставної набуває всі права іпотекодержателя.

За актом прийому - передачі від 3.04.2013р. власнику заставної - іпотекодержателю ТОВ «Каса народної допомоги» передано іпотекодавцем документи на предмет іпотеки.

Згідно наданим копіям листів - кредитор ТОВ «Каса народної допомоги» направляв рекомендовані листи з вимогами іпотекодавцям про виконання прострочених грошових зобов'язань за договором кредиту, - листи 7.08.2013р., а також від 28.03.2014р.

За договором купівлі-продажу заставної від 29.02.2016р. - ТОВ «Каса народної допомоги» продав, а ОСОБА_6 купила заставну, видану іптекодавцями ОСОБА_5 і ОСОБА_1 за умовами договору іпотеки від 3.04.2013р., укладеного в забезпечення зобов'язань по договору кредиту від 3.04.2013р.

За актом від 29.02.2016р. заставну передано продавцем покупцю разом з документами на квартиру, які іпотекодавці передали іпотекодержателю разом з видачею заставної.

ТОВ «Каса народної допомоги» направив повідомлення іпотекодавцям про передачу заставної 29.02.2016р. у власність ОСОБА_6, яка надалі набула всіх прав кредитора за зобов'язаннями , забезпеченими іпотекою.

За договором купівлі-продажу квартири, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, від 11.03.2016р. - ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_7 купила квартиру за адресою АДРЕСА_3; відчужувана за цим договором квартира належала ОСОБА_5 і ОСОБА_1; право продажу квартири у продавця виникло у зв'язку із порушенням умов кредитного договору від 3.04.2013р. зі змінами та доповненнями, право вимоги за якими набуто продавцем на підставі договору купівлі-продажу заставної від 29.02.2016р. між ТОВ «Каса народної допомоги» і ОСОБА_6, та також на підставі положень ст. 38 закону «Про іпотеку», у тому числі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у п.5.5.1 договору іпотеки, продаж вчинено за 249,306грн.

Ціну квартири визначено за висновком про вартість об'єкта оцінки станом на 10.03.2016р.

Згідно довідки з місця проживання від 9.03.2016р. за адресою вказаної квартири станом на дату видання довідки були зареєстровані ОСОБА_1, син ОСОБА_5 (позивачі).

За договором купівлі -продажу, укладеним 15.07.2016р., ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_3 купила вказану квартиру за адресою АДРЕСА_3; продавцю квартира належала на підставі договору купівлі-продажу квартири, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав та обтяжень - вказана квартира (предмет іпотеки) була зареєстрована на праві власності за позивачами на підставі договору купівлі-продажу від 5.11.2003р., у співвідношенні часток: ОСОБА_5- 6/7, ОСОБА_1- 1/7; 3.04.2013р. до Єдиного державного реєстру внесено запис відомості про іпотеку - вказану квартиру; зареєстровано обтяження (іпотека) квартири на підставі наведеного вище договору іпотеки, іпотекодавець ТОВ «Каса народної допомоги», заставна; 29.02.2016р. зареєстровано індосамент: підстава індосаменту- договір купівлі-продажу заставної від 29.02.2016р. видавник ТОВ «Каса народної допомоги», 29.02.2016р. внесено до реєстру відомості про нового власника заставної ОСОБА_6; 11.03.2016р. зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_7, підстава виникнення права: договір купівлі-продажу від 11.03.2016р. (між ОСОБА_6 і ОСОБА_7); 1.07.2016р. зареєстровано анулювання заставної; 15.07.2016р. зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_3, підстава виникнення права: договір купівлі-продажу квартири від 15.07.2016р. (між ОСОБА_7 і ОСОБА_3.)

Згідно повідомленням УДМС і ЖЕК -2 - позивачів було знято з реєстрації проживання за адресою вказаної квартири 21.03.2016р. згідно ст.7 закону «про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п.3.1. р.3 наказу МВС від 22.11.2012р. №1077, згідно заяви представника власника квартири ОСОБА_7

26.10.2016р. позивач направляв рекомендованими листами звернення до первісного кредитора ТОВ «Каса народної допомоги», в якому просив надати дані про стан продажу квартири (предмету іпотеки), про стан заборгованості по кредитному договору, вказати про дату і підстави відчуження квартири.

Згідно ст. 328 ЦК - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 317 та ст. 319 ЦК лише власнику належить сукупність права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд і в тому числі право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст.346 ЦК підставою припинення права власності є відчуження власником майна.

Згідно ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору. Згідно ч.1 ст. 658 ЦК - право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ч.1 ст.330 ЦК України - якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ст.387 ЦК - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно ст.388 ЦК - якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: загублене, викрадене, або вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ст.546, 572, 575 ЦК - виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Законом України «Про іпотеку», передбачено особливості укладення договору іпотеки з видачею заставної, передбачено право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом продажу предмету іпотеки іподекодержателем (заставодержателем) - у порядку і на підставах, передбачених цим законом і договором про іпотеку, а також передбачено право іпотеко держателя (заставодержателя) продати заставну.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою статі 203 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства; відповідно до ч.2 ст.203 ЦК - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; відповідно до ч.3 ст203 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом. Згідно ч.3 ст.215 ЦК оспорюваним є правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Згідно ст.204 ЦК - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

З аналізу норм закону, що регулює спірні правовідносини, і аналізуючи подані докази у їх сукупності, а також розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі поданих суду доказів, суд дійшов таких висновків:

Встановлено, що жоден з наведених в цьому рішенні договорів щодо відчуження заставної, відчуження квартири, а також договори кредиту і іпотеки, позивачами не оспорені, і відсутні рішення судів про визнання вказаних правочинів недійсними. Вказані правочини укладались у формі, відповідній закону, їх нікчемність не встановлена законом, і тому при розгляді даної справи суд, враховуючи презумпцію правомірності правочину, виходить з того, що вказані правочини дійсні, і з даних правочинів для їх учасників виникли певні права та обов'язки.

Зокрема встановлено, що позивачі свідомо розпорядились належною їм квартирою, передавши її в іпотеку кредитору, видавши заставну, передавши тим самим іпотекодержателю певний обсяг прав щодо вказаної заставної і щодо предмету іпотеки, зробивши у договорі відповідні застереження, в тому числі відносно права відчуження квартири.

Тому, оскільки є дійсними договір кредиту, договір іпотеки, заставна, договір купівлі-продажу заставної, перший договір щодо відчуження квартири (договір купівлі-продажу між ОСОБА_6 і ОСОБА_7), і оскільки не встановлено недійсність вказаних правочинів, то слід дійти висновку, що квартира вибула із власності позивачів правомірно, законно, і разом з укладенням першого договору по відчуженню квартири право власності позивачів на вказану квартиру припинилось з законних підстав.

Розглядаючи дану справу в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що ТОВ «Каса народної допомоги» мало право на продаж заставної, дотрималось умов договору; ОСОБА_6 набула право вимоги на законних підставах, в тому числі як власник заставної набула права кредитора та всі права іпотекодержателя, зокрема, право продажу предмету іпотеки на умовах договору іпотеки та у відповідності до закону Про іпотеку. Оскільки позивачем договір купівлі-продажу заставної і договір купівлі-продажу квартири не оспорені, і в даній цивільній справі відповідних вимог не заявлено, то, враховуючи межі розгляду справи і презумпцію правомірності правочину, суд не дає аналіз дотриманню продавцем вимог закону про іпотеку при продажу квартири, приймаючи даний договір як дійсний.

Таким чином, при розгляді даної справи суд виходить з того, що ОСОБА_7 набула право власності на вказану квартиру на законних підставах, і в тому числі набула право розпоряджатись майном, набутим у власність, і зокрема, правом його продажу, і тому не була особою, яка не мала права відчужувати майно.

Враховуючи презумпцію дійсності правочину і правомірності набуття права власності, суд при розгляді даної справи виходить з того, що вказаний договір (між ОСОБА_7 і ОСОБА_3) є дійсним, законним, і право власності покупцем ОСОБА_3 на квартиру набуте з законних підстав, і вона є добросовісним набувачем майна, а дане майно знаходиться у її володінні законно. Щодо добросовісності набуття відповідачкою ОСОБА_3 права власності (і володіння) квартирою, то суд виходить з того, що - у такій послідовності переходу права власності на квартиру - ні у продавця ОСОБА_7, ні у покупця ОСОБА_3 не було зобов'язання повідомляти позивачів про вчинюваний між ними правочин, оскільки на той час разом з продажем квартири заставодержателем (ОСОБА_6) іншій особі (ОСОБА_7) позивачі вже втратили право власності на майно і станом на день укладення договору між ОСОБА_7 і ОСОБА_3 - відповідачі вже не були власниками вказаної квартири і не мали на неї ніяких інших майнових прав.

Крім того, позивачі - у сенсі розглядуваної справи і заявлених позовних вимог - не є особами, яким вказана квартира належить за іншим речовим правом. Позивачі не є користувачами даного майна, які б мали право вимагати витребування майна на свою користь за іншим речовим правом, оскільки разом з втратою права власності втратили і інші права, похідні від права власності, в тому числі права володіння та користування. До того ж, як встановлено у судовому засіданні станом на день набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на вказану квартиру позивачі вже не були в ній зареєстровані і фактично в ній вже не проживали - як це слідує з показань позивачки і представника позивачів у судовому засіданні (що в квартирі вони не проживали з квітня 2016р., коли були виселені).

Таким чином встановлено, що квартира вибула із володіння і із власності позивачів не поза їх волевиявленням, принаймні інше позивачами не доведено і не встановлено в судовому порядку. Правочини, за якими майно вибуло із власності позивачів, є дійсними. Право власності (і відповідно право користування та володіння) квартирою позивачів припинилось ще до набуття відповідачкою ОСОБА_3 права власності на вказану квартиру. Тому позивачі не є особами, які мають право на витребування майна на їх користь з підстав, передбачених ст.387 та ст.388 ЦК України.

Також встановлено, що ОСОБА_3 є власником і добросовісним набувачем квартири, володіє квартирою законно. Дану квартиру вона набула у особи, яка мала право її продавати. Тому відсутні підстави для витребування квартири із її володіння, передбачені в ст.388 ЦК України.

Посилання позивачів на те, що їхні права були порушені при продажу заставної і при продажу квартири новим власником заставної, - позивачами не доведені і відповідних позовних вимог не заявлено, тому безпосередньо ці питання не є предметом розгляду і дослідження у даній справі. Посилання позивачів на недобросовісність продавця ОСОБА_7 не є достатньою підставою для витребування квартири від відповідачки, такі посилання позивачів не відповідають встановленим фактам і позивачами дані обставини не доведені.

Таким чином, в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом не встановлено таких порушень прав позивачів, які б підлягали судовому захисту; відсутні підстави для витребування вказаної квартири від відповідача ОСОБА_3 на їх користь. У позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст.328,330,346,658,387,388 ЦК України, ст.ст.259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ТОВ «Каса народної допомоги», ОСОБА_6, ОСОБА_7, про витребування квартири з чужого володіння відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складене 21 лютого 2018 року.

Суддя Т.В. Селезньова