Постанова № 72335966, 08.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1336/17-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

08 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_2,

представника третьої особи на стороні позивача (КС "Злагода"): Луценка Ю.М.,

представника третьої особи на стороні позивача (ДВС м.Вінниця): Касяновського М.С.,

представника відповідача та третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвської Світлани Миколаївни;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Центральний відділ Державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції, кредитна спілка "Злагода",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_8

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_2 в якій просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення №28811655 від 18.03.2016 прийняте державним реєстратором Дунаєвською Світланою Миколаївною про державну реєстрацію права власності на 11/1000 часток будівлі АДРЕСА_1, що складається з приміщення в літері А на І поверсі: 1-тамбур, 2- кабінет, 3-коридор, 4-комора, 5- кабінет, загальною площею - 34,8 кв.м., в тому числі, основною площею - 26,4 кв.м. за ОСОБА_8;

- визнати незаконним та скасувати рішення №28837659 від 21.03.2016 прийняте державним реєстратором Дунаєвською Світланою Миколаївною про державну реєстрацію права власності на 11/1000 часток будівлі АДРЕСА_1, що складається з приміщення в літері А на І поверсі: 1-тамбур, 2- кабінет, 3-коридор, 4-комора, 5- кабінет, загальною площею - 34,8 кв.м., в тому числі основною площею - 26,4 кв.м. за ОСОБА_7.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Приймаючи оскаржувану постанову суд зазначив, що державний реєстратор діяла правомірно, оскільки станом на 21.03.2016 року в Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна існувало зареєстроване обтяження майна кредитної спілки "Злагода", реєстрація права власності за ОСОБА_7 проводилася на майно, що не належало кредитній спілці, тому підстав для скасування рішення державного реєстратора немає.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Мотивуючи подану апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції не повно та не всебічно з'ясував обставини в даній адміністративній справі, оскільки ОСОБА_2 оскаржував рішення державного реєстратора прийняті як 18.03.2016 року так і 21.03.2016 року. Однак судом взагалі не дано правової оцінки рішенню реєстратора від 18.03.2016 року надавши оцінку тільки рішенню від 21.03.2016 року. Позивач зазначив, що майно право власності на яке 18.03.2016 року зареєстроване спочатку за ОСОБА_8, а потім 21.03.2016 року за ОСОБА_7 належить кредитній спілці "Злагода". На дане майно 16.03.2016 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції накладено арешт, тому у державного реєстратора не було законних підстав для вчинення реєстраційних дій.

01 лютого 2018 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу поданий представником відповідача та третіх осіб - ОСОБА_5 У відзиві представник зазначила, що право власності на майно її довірителя ОСОБА_8 виникло у 2007 році на підставі рішення третейського суду. На час постановлення рішення третейського суду чинний правовий порядок в Україні не встановлював державну реєстрацію права власності на нерухомість як обов'язковий момент його виникнення, натомість стаття 334 ЦК України визначала, що речовий титул власності виникає з моменту визнання нотаріально не посвідченого договору дійсним у судовому порядку. Отже з 2007 року дане майно безпосередньо належало ОСОБА_8, а не кредитній спілці "Злагода" тому дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності спочатку за ОСОБА_8, а потім за ОСОБА_7 є правомірними. За даних підстав ОСОБА_5 просить суду відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні позивач, представник кредитної спілки "Злагода" та представник Центрального відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції повністю підтримали вимоги апеляційної скарги, вважають що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2

Представник відповідача та третіх осіб на стороні відповідача в судовому засіданні підтримала позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, скасуванню не підлягає.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та інших учасників справи суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції та з матеріалів справи встановлено, що в Центральному відділі державної виконавчої служби м. Вінниця на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження про стягнення на користь ОСОБА_2 з кредитної спілки "Злагода" відповідної суми коштів.

03.03.2016 державним виконавцем направлено у КП "ВМБТІ" запит з проханням надати інформацію про наявність нерухомого майна, яке зареєстровано за кредитною спілкою "Злагода".

09.03.2016 надійшла відповідь з КП "ВМБТІ" у якій зазначено, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи №3531, станом на 29.12.2012 р., за кредитною спілкою "Злагода" зареєстровано право власності на 11/1000 часток будівлі по АДРЕСА_1.

16.03.2016 начальником Центрального відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_9. заступником начальника ОСОБА_10, головним державним виконавцем Панченком І.В. та державним виконавцем Наконечним О.Г. з метою перевірки здійснено вихід за адресою АДРЕСА_1, про що складено акт державного виконавця відповідно до якого встановлено, що у приміщенні, яке належить кредитній спілці "Злагода" перебувають особи: ОСОБА_7 та ОСОБА_11.

ОСОБА_7 надав державному виконавцю копію договору купівлі-продажу від 2007 року, який визнаний дійсним третейським судом, згідно якого право власності на дане приміщення належить його батьку ОСОБА_8

16.03.2016 державним виконавцем складено акт опису й арешту майна боржника а саме: 11/1000 часток будинку, що складається з приміщень в літері "А" - на першому поверсі: більєва XX, комора XXI, коридор XXII. Загальна площа складає 35,9.кв.м.

На підставі акту опису й арешту майна боржника, державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції винесено постанову ВП №50392317 від 16.03.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме накладено арешт на приміщення по АДРЕСА_1 що складається літери А, більєва XX, комора XXI, коридору XXII, знаходиться на першому поверсі, загальною площею - 35. 9 кв. м.

17.05.2016 державним виконавцем сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої встановлено, що описане й арештоване майно боржника 16.03.2016 а саме: 11/1000 часток будинку, що складається з приміщень в літері "А" - на першому поверсі: больової XX, комора XXI, коридор XXII. Загальною площею 35,9.кв.м., розташовані в АДРЕСА_1 та належали на праві власності КС "Злагода", відчужено, та зареєстровано за новим власником на підставі договору дарування №317 від 18.03.2016, зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу Дунаєвською Світланою (надалі нотаріус) 18.03.2016, згідно якого, вищевказане майно подароване ОСОБА_8 - ОСОБА_7.

ОСОБА_12 стало відомо з документів, які містяться в матеріалах виконавчого провадження, що на підставі рішення Третейського суду від 13.11.2007 року у справі №09- 11/07-269, визнано дійсний договір купівлі - продажу від 16 жовтня 2007 року, укладеного між кредитною спілкою "Злагода" ОСОБА_8 та визнано за останнім право власності на 11/1000 часток будівлі гуртожитку, що складаються з приміщень літери А на І поверсі: більєвої XX, комори XXI, коридору XXII, загальною площею - 35,6 кв.м. за адресою по АДРЕСА_1.

18.03.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дунаєвською С.М., на підставі заяви ОСОБА_8 та рішення Третейського суду від 13.11.2007 винесено рішення №28811655, яким проведено державну реєстрацію права власності на 11/1000 часток будівлі гуртожитку, що розташований по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8. Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.

21.03.2016 приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу Дунаєвською С.М., на підставі договору дарування №317 від 18.03.2016, та в межах однієї і тієї ж реєстраційної справи винесено рішення №28837659, яким зареєстровано за ОСОБА_7 право власності на 11/1000 часток будівлі по АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність рішень прийнятих державним реєстратором з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій, далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону № 1952-IV під термінами "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно" (далі - державна реєстрація прав) розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або, яка виникає на підставі договорів.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.

Статтею 9 Закону № 1952-IV визначено, що до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Державним реєстратором, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 10 Закону № 1952-IV є зокрема, нотаріус.

В свою чергу, нотаріус, в розумінні статті 3 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон №3425-XII) - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до положень пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок № 1127).

Згідно з пункту 12 цього Порядку №1127 під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів).

Відповідно до пункту 18 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Статтею 24 Закону № 1952-IV визначений перелік підстав відмови в державній реєстрації прав, серед яких:- наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (пункт 6 даної статті).

Таким чином перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій є наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Даючи оцінку правомірності дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Дунаєвецької С.М. щодо вчинення реєстраційних дій 18 березня 2016 року то колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_8, звернувся до державного реєстратора - приватного нотаріуса із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо 11/1000 часток будівлі гуртожитку за адресою АДРЕСА_1, 18 березня 2016 року о 13:39:14. Державним реєстратором 18 березня 2016 року о 13:45:49 щодо об'єкта даного нерухомого майна здійснено пошук заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів (а.с. 146). За результатами пошуку 18 березня 2016 року о 13:46:34 отримано інформацію з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 147-149), згідно якої були відсутні відомості як щодо зареєстрованих речових прав на 11/1000 часток будівлі в АДРЕСА_1.

Отже відповідачем були вчинені дії направлені на перевірку вимог закону щодо наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на дане нерухоме майно, тому встановивши відсутність відповідних обтяжень у державного реєстратора не було підстав відмовити в проведені реєстраційних дій.

Що стосується доводів позивача про те, що державним виконавцем Центрального відділу ДВС Вінницького МУЮ винесено постанову про арешт майно кредитної спілки "Злагода" та оголошення заборони на його відчуження, то колегія суддів зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 16.10.2007 року між кредитною спілкою "Злагода" та ОСОБА_8 укладений договір купівлі - продажу 11/1000 частини будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1. Відповідно до рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Правовий центр підприємництва" від 13.11.2007 року № 09-11/07-269 визнано дійсним вище зазначений договір купівлі - продажу та визнано право власності на 11/1000 частини будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_8

На виконання рішення третейського суду ОСОБА_8 сплачено повну вартість набутого майна про що свідчить копія квитанції прибуткового касового ордеру від 13.11.2007 року. В свою чергу кредитною спілкою "Злагода" передано продане майно ОСОБА_8, про що свідчить акт здачі-прийняття від 16.10.2007 року.

Відповідно до положень частини 3 статті 334 ЦК України (в редакції на час постановлення рішення третейського суду) було передбачено, що право власності на майно виникає з моменту визнання нотаріально не посвідченого договору дійсним у судовому порядку. Таким чином щоб повноцінно розпоряджатися своїм майном у ОСОБА_8 не було обов'язку проводити реєстрацію права власності на придбане приміщення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 3 Закону України "Про реєстрацію речових прав та їх обтяжень" (в редакції від 26.11.2015 року) речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013 року визнаються дійсними, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Отже на думку суду, 11/1000 частини будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 на час виникнення спірних правовідносин належали ОСОБА_8 і дана частина приміщення не перебувала у власності кредитної спілки "Злагода", тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Також на думку суду є безпідставним доводи позивача про те, що рішення третейського суду є неналежним документом, на підставі якого державним реєстратором зареєстровано право власності за ОСОБА_8, оскільки при реєстрації права власності на нерухоме майно, на підставі рішення третейського суду має надаватися виконавчий документ, виданий компетентним судом, що зроблено не було.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Що стосується виконавчого листа, то він має видаватися коли рішення суду не виконується добровільно. Як зазначалося судом вище, сторони добровільно виконали рішення третейського суду, кошти та майно були належним чином передані один одному.

Таким чином рішення третейського суду є належним правовстановлюючим документом на підставі якого державним реєстратором - приватним нотаріусом Дунаєвецькою С.М. зареєстровано право власності за ОСОБА_8

Також суд вважає законними дії реєстратора Дунаєвецької С.М. вчинені 21.03.2016 року щодо реєстрації права власності на 11/1000 частини будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 18.03.2016 року.

Державним реєстратором встановлено відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 162-167).

Реєстратору був наданий належний правовстановлюючий документ - договір дарування від 18.03.2016 року, який зареєстрований у реєстрі за № 317.

Тому підстав для скасування рішення державного реєстратора №28837659 від 21.03.2016 року немає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 лютого 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.