Рішення № 72335906, 19.02.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/6379/16-ц

2/465/699/18

РІШЕННЯ

Іменем України

19.02.2018 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

при секретарі Янковській С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» таретя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору № 459/ш від 19 листопада 2008 року про надання споживчого кредиту в сумі 48300 доларів США та скасування договору іпотеки від 27 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Кредобанк»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору № 459/ш від 19 листопада 2008 року про надання споживчого кредиту в сумі 48300 доларів США та скасування договору іпотеки від 27 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Кредобанк»,

В обґрунтуванні своїх позовних вимог покликається на те, що між ним та ПАТ "Кредобанк" укладено кредитний договір №459/Ш від 19.11.2008 року про надання кредиту в сумі 48300 доларів США на строк до 18 листопада 2018 року. Згідно умов договору позичальник зобов'язувався повернути кредит і сплатити відсотки за його користування.

Разом з тим, вважає,що видача кредиту була здійснена і кредитний договір був укладений в спосіб, який суперечить вимогам законодавства і порушує права ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг.

Зокрема, він не був попереджений про орієнтовну сукупну вартість кредиту; про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач, про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту; не було надано обґрунтування вартості супутніх послуг та про переваги та недоліки пропонованої схеми кредитування. Все це унеможливило зробити реальну оцінку корисності для отримання такого кредиту і оцінку можливих ускладнень при поверненні кредиту і процентів по ньому, що порушує його права як споживача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просить позов задоволити з підстав викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала, покликаючись на письмові заперечення, що містяться в матеріалах справи, відповідно до яких, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутність письмового підтвердження споживача про ознайомлення з умовами кредитування до укладення договору не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним. Відповідно до п. 9.7 Кредитного договору Позичальник підтвердив, шляхом підписання договору, що ознайомився з умовами кредитування, діючими тарифами Банку та загальною вартістю кредиту. Також звернула увагу суду, що позивач з грудня 2008 року по січень 2012 року сплачував платежі по поверненню кредиту та нарахованих відсотках, що є доказом того, що ОСОБА_4 розумів умови кредитування, в тому числі й характер процентної ставки за кредитом та погоджувався з ними. Вважає, що позивачем не надано доказів, що йому не були доведені обов'язкові умови договору, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, а також, що договір містить умови, наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, що на час укладення Кредитного договору у ПАТ «Кредобанк» існували кращі умови кредитування, ніж погоджені з Позивачем. Також позивачем не надано доказів, що оспорюваний кредитний договір містить несправедливі умови, що могло б бути підставою для визнання Кредитного договору недійсним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив суду, що у забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ « Кредобанк» та майновими поручителями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 було укладено Договір Іпотеки нерухомого майна, а саме: : квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Разом з тим, на вимогу суду, представити договір іпотеки, а також інші документи, що підтверджують право власності на дану квартиру, ОСОБА_3 відмовився.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Судом встановлено, що 19.11.2008 між ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №459/Ш, за умовами якого позичальнику надано грошові кошти у розмірі 48300 доларів США на строк до 18.11.2018 року зі сплатою за користування кредитом 11 % річних, на ремонт нерухомості.

Відповідно до п. 2.4. цього договору, кредит видавався на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, за надання кредиту позичальник сплачує банку комісію в розмірі 1,5% від суми кредиту за видачу кредиту, комісія сплачується в гривнях по курсу НБУ на день видачі кредиту та інші комісії передбачені тарифами банку.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору, позичальник зобов» язався повернути банку кредит в повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно, рівними частинами по 403 дол. США (119 траншів), в останній місяць кредитування 343 долари США, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим Договором та/або додатками до нього. Останній платіж дорівнює залишку заборгованості по кредиту.

Пунктом 4.7 вказаного кредитного договору, сторонами погоджено черговість погашення заборгованості за цим договором, а умовами пункту 4.8 кредитного договору, право позичальника та умови дострокового повернення кредиту.

Крім цього, відповідно до п. 5.1 кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за цим договором позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п. 3.2 цього договору, але не менше однієї гривні за кожен день прострочення. За невиконання взятих на себе зобовязань по поверненню кредиту позичальник, крім сплати пені, відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду (п. 5.2 ).

Відповідно до п. 9.7 цього договору, шляхом підписання цього договору позичальник підтверджує, що ознайомився з діючими тарифами банку.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ « Кредобанк» та майновими поручителями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 було укладено Договір Іпотеки нерухомого майна, а саме: : квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Сторонами іпотечний договір суду не представлено, оскільки в межах досудового розслідування кримінального провадження СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області матеріали кредитної справи за кредитним договором № 459/Ш укладеним 19.11.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ « Кредобанк» вилучено в повному обсязі, а третьою особою іпотечний договір на вимогу суду не представлено.

Крім цього, 19.11.2008 на виконання умов кредитного договору №459/Ш від 19.11.2008, для обліку виданих кредитних коштів, Банк відкрив ОСОБА_1 позичковий рахунок № 2203001125060, на який шляхом перерахування коштів у безготівковій формі видано кредит.

Відповідно до п. 2.6 кредитного договору кредит видається позичальнику в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, з подальшою конвертацією у гривню і зарахуванням на поточний рахунок позичальника та проплатою на поточний рахунок продавця.

Судом встановлено, що банк свої зобовязання за кредитним договором виконав у повному обсязі, видавши ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 48300 доларів США на поточний рахунок (Кредит-НОМЕР_1).

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 526,530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9, який детально регламентує порядок визнання правочинів недійсними, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Підставами для визнання недійсними окремих частин кредитного договору, є серед іншого ненадання позивачем інформації про істотні умови кредитного договору, а також ведення позичальника в оману стосовно таких істотних характеристик як валюта кредитних коштів, складу, кількості та порядку їх надання, а також стосовно очікуваного результату від отримання споживчого кредиту та його сукупної вартості.

Загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ч.1 ст. ЦК України).

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» , підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За змістом ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Положеннями ч. 4 цієї статті визначено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Стаття 627 ЦК України, зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Крім цього, у разі незгоди з умовами кредитного договору споживач може скористатись своїм правом, визначеним ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого, останній має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Як вбачається із кредитного договору № 459/Ш від 19.11.2008 року, позивач ознайомлений із умовами договору, оскільки такий ним підписаний. Кредит ним отримано, що підтверджується меморіальним ордером № 915542 від 27.02.2009 року, відповідно до якого позивачу перераховано кредитні кошти в розмірі 48300 доларів США на кредитний рахунок НОМЕР_1.

Крім цього, за умовами кредитного договору сторонами погоджено порядок повернення кредиту, безпосередньо валюту повернення кредиту долари США, з обовязком повернення кредиту та оплати відсотків за користування таким у доларах США ОСОБА_1 ознайомлений.

Таким чином, підписанням кредитного договору №459/Ш від 19.11.2008 року, відповідач вважав умови договору справедливими та такими, що відповідають його волі, бажав та допускав настання цивільно-правових наслідків, пов'язаних із укладенням та виконанням умов такого договору. Відповідач ознайомився з усіма умовами договору, що підтвердив своїм підписом, і саме з дня укладення такого мав можливість оскаржувати умови даного договору, якщо вважав їх незаконними, або такими, що порушують його права та законні інтереси. Крім цього, факт підписання кредитного договору свідчить про те, що відповідач погодився із його положеннями та в момент підписання не висловлював заперечень щодо його окремих положень.

Також, те, що відповідач розумів умови кредитування, характер процентної ставки за кредитом, в тому числі валюту зобовязання, та погоджувався з ними, стверджується здійсненням ним платежів по поверненню кредиту та нарахованих відсотках з грудня 2008 року по січень 2012 року , що не заперечується позивачем в судовому засіданні.

Суд, приходить до переконання, що умови кредитного договору є справедливими, позивачу перед укладенням договору на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів», як споживачу фінансової послуги, банком надано повну та всю необхідну інформацію, позивач отримав саме ту суму, яка зазначена в договорі, що підтверджується внесенням ним щомісячних платежів за користування кредитом в розмірах та валюті, обумовлених оскаржуваним договором.

Твердження позивача про те, що банк не повідомив його, як споживача про орієнтовну сукупну вартість кредиту, про те, що валютні ризики під час виконання зобов»язань за кредитним договором несе споживач, не надано обгрунтування вартості супутних послуг, про переваги та недоліки пропонованої схеми кредитування, у звязку з чим такий договір суперечить вимогам Закону України "Про захист прав споживачів, є необґрунтованими.

Враховуючи наведені обставини, а також небажання позивача представити суду документи, якими він обгрунтовує свої позовні вимоги, зокрема - іпотечний договір, суд приходить до висновку, що жодної із підстав для визнання кредитного договору недійсними стороною позивача не доведено, а відтак у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3,10,258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» таретя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору № 459/ш від 19 листопада 2008 року про надання споживчого кредиту в сумі 48300 доларів США та скасування договору іпотеки від 27 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Кредобанк», за відсутністю на те підстав.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення, до апеляційного суду Львівської області, через суд, що ухвалив рішення.

Суддя В. Кузь