Постанова № 72335614, 20.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12308/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2017 року (ухвалене головуючим - суддею Ромазан Л.С. у м. Теребовля) у справі № 606/1820/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання виплачувати пенсію із врахуванням відповідного періоду роботи,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача (з врахуванням уточнених вимог) про визнання протиправними дії Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та зобов`язати це управління включити до стажу період його роботи з 28.03.1978 по 01.04.1986 на посаді водія автоколони в Теребовлянській райсільгосптехніці, що в місті Теребовля Тернопільської області та здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з моменту призначення.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що з липня 2017 року він одержує пенсію за віком. Однак, при призначенні йому пенсії відповідачем не враховано період роботи з 28.03.1978 року по 01.04.1986 на посаді водія у Теребовлянському районному об`єднанні «Сільгосптехніка». Причиною неврахування вказаного періоду роботи до його трудового стажу стали відсутність запису у трудовій книжці про перейменування вказаної юридичної особи, неналежна якість проставленої печатки, виправлення в наказі про прийняття на роботу, що на його думку є безпідставним.

Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29.11.2017 адміністративний позов задоволено. Визнано дії Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду його роботи з 28.03.1978 по 01.04.1986 до трудового стажу для призначення пенсії, протиправними. Зобов`язано Теребовлянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії за віком з урахуванням його трудового стажу за період роботи з 28.03.1978 по 01.04.1986 у Теребовлянському районному об`єднанні «Сільгосптехніка», починаючи з 16.07.2017.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що при призначенні пенсії не врахований стаж роботи за період з 28.03.1978 по 01.04.1986, у зв `язку з відсутністю запису в трудовій книжці про те, що Теребовлянське державне районне виробниче підприємство «Агропромтехніка є правонаступником попередніх організацій - Теребовлянське районне об`єднання «Сільгосптехніка» та Теребовлянське ремонтно-транспортне підприємство. Крім цього зазначають, що в даті наказу про прийняття на роботу зроблено виправлення, а проставлена печатка при звільненні з роботи не читається.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що після досягнення 60-річного віку позивачу призначено пенсію за віком відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із визначенням трудового стажу 34 роки 7 місяців 16 днів.

Під час призначення позивачу пенсії відповідачем не враховано його трудовий стаж за період з 28.03.1978 року по 01.04.1986 на посаді водія у Теребовлянському районному об`єднанні «Сільгосптехніка» у зв`язку із відсутністю записів у трудовій книжці про те, що Теребовлянське державне районне виробниче підприємство «Агропромтехніка» є правонаступником Теребовлянського районного об`єднання «Сільгосптехніка», Теребовлянського ремонтно-транспортного підприємства, наявністю виправлень у наказі про прийняття на роботу, проставленої печатки неналежної якості.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно не враховано період роботи позивача з 28.03.1978 по 01.04.1986 у Теребовлянському районному об`єднанні «Сільгосптехніка».

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Згідно ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а у разі її відсутності або відсутності відповідних записів у ній порядок підтвердження наявного трудового стажу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача з 28.03.1978 по 01.04.1986 працював водієм у Теребовлянському районному об`єднанні «Сільгосптехніка».

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 4.1 цієї Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як слідує з матеріалів справи, у трудовій книжці позивача серії БТ-І № 4204682, заведеної 28.05.1978 у записі № 2 зазначено, що 28.03.1978 ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм автоколони згідно наказу №33 від 27.03.1978, а у записі № 3 зазначено, що останнього звільнено з роботи, яке завірено підписом відповідальної особи з проставленням печатки, що відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що період роботи позивача з 28.03.1978 по 01.04.1986, який надає йому право на збільшення пенсії (на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії) підтверджено згідно записів трудової книги.

Крім цього суд погоджується з тим, що немає вини позивача і у виправленнях у записах у трудовій книжці, які впливають на зарахування йому відповідного стажу роботи для призначення пенсії, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області без задоволення, а постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2017 року у справі № 606/1820/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький В. З. Улицький Повне судове рішення складено 21 лютого 2018 року