Постанова № 72335160, 19.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11431/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Глушка І.В.,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гулкевич І.З.), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 09 год. 35 хв. 19 жовтня 2017 року у справі №813/2178/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

16.06.2017 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, просив визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області призначити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок у захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок у захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у сумі 217500грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» та продовжує діяти на даний час. Разом з тим, порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України «Про Національну поліцію». При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, то держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачу встановлена ІІІ група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до довідки №59 від 27.07.2016, тоді як ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», в редакції на дату звільнення позивача та звернення щодо отримання допомоги, необхідною умовою для отримання допомоги визначала інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах поліції. Вказує, що позивач не був позбавлений права після звільнення із служби в органах внутрішніх справ на отримання допомоги відповідно до Порядку №850. Також зазначає, що ГУ НП у Львівській області будь-якого рішення не приймало. Відтак вважає, що судом першої інстанції не надано належну оцінку зібраним доказам, а висновки не відповідають обставинам справи.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

В судовому засіданні 19.02.2018 позивач та представник позивача щодо апеляційної скарги заперечили, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.3 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги, пояснення позивача та його представника в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 04.12.2000 по 06.11.2015 проходив службу в ГУ МВС України у Львівській області, а з 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції України.

Наказом Начальника ГУ НП у Львівській області №154 о/с від 27.05.2016 з 31.05.2016 позивач звільнений зі служби в Національній поліції України за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

27.07.2016 старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2 Військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» видано Довідку №59, відповідно до якої у позивача виявлено захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, ОСОБА_2 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Рішення винесено по медичних документах на день звільнення з Національної поліції 31.05.2016 (а.с.54).

Відповідно до п.5 Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №002084, виданої Обласною МСЕК №3 ОСОБА_2 19.09.2016, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках становить 55% згідно Довідки №59 від 27.07.2016 по наслідках захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Підстава - акт огляду МСЕК №1554 (а.с.9)

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №352418 ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.11).

На запит ОСОБА_2 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги поліцейському у разі втрати працездатності (отримання інвалідності) внаслідок захворювання (контузії, травми або каліцтва) пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ листом від 28.02.2017 №М-18/зі/05/17-2017 Головним Управлінням Національної поліції у Львівській області повідомлено, що триває процес внесення змін до статті 97-101 Закону України «Про Національну поліцію», яким пропонується виправити недоліки та неузгодженості чинного законодавства, лише після цього комісія може розглянути матеріали по одноразовій грошовій допомозі поліцейському (Національна поліція), який захворювання отримав в органах внутрішніх справ (міліції) та визначити розмір одноразової грошової допомоги відповідно до ст.99 Закону по суті, відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.21).

24.04.2017 ОСОБА_2 звернувся в ГУ НП у Львівській області щодо виплати одноразової грошової допомоги поліцейським у разі втрати працездатності (отримання інвалідності) внаслідок захворювання (контузії, травми або каліцтва) пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Листом від 17.05.2017 №М-4/05/17-2017 ГУ НП у Львівській області повідомлено, що станом на день звернення статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» не визначені випадки за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським (Національна поліція), яким інвалідність встановлено внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ (міліції) відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії. Після внесення змін до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» матеріали заявника по одноразовій грошовій допомозі будуть скеровані на розгляд комісії по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги поліцейському. Лише після внесення змін комісія може розглянути матеріали по одноразовій грошовій допомозі поліцейському (Національна поліція), який захворювання отримав в органах внутрішніх справ (міліції) по суті, відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.20).

Вважаючи вказану відмову у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги протиправною, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №580-VIII), відповідно до п.4 ч.1 ст.97 якого встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Пунктом 4 частини 1 статті 99 Закону №580-VIII встановлено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Відповідно до абз. 2, 3 п.15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Вказаними абзацами п.15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23.12.2015, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членами їх сімей, інших осіб.

Таким чином, особа, яка втратила працездатність у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, однак, продовжувала проходити публічну службу в органах Національної поліції, не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами ст.23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Так, відповідно до ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» Постановою Кабінет Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850), відповідно до п.2 якого у разі встановлення працівнику міліції інвалідності днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п.3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Пунктами 7 - 9 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Водночас, з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону №580-VIII, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 не суперечить положенням Постанови Кабінету Міністрів України №850.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №4 у разі встановлення поліцейському інвалідності днем виникнення права на отримання ОГД (одноразової грошової допомоги) є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №4 встановлено, що для виплати ОГД в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2)довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3)акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №4 встановлено, що формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у поліції здійснюється фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в областях (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) цих органів та фахівцями військово - лікарської комісії (далі - ВЛК).

СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку №4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги. Висновок про призначення ОГД у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві затверджує/відмовляє начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

При цьому, Наказом МВС України №916 від 12.09.2016, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1277/29409 від 22.09.2016 внесені зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (наказ МВС №4), пункт 5 розділу 1 доповнено підпунктом 4 такого змісту: « 4) пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ».

Таким чином, виходячи з приписів пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», та відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №352418 від 19.09.2016 право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку інвалідністю, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у позивача виникло 19.09.2016 (день встановлення III групу інвалідності, у зв'язку з захворюваннями пов'язаними з проходженням служби в ОВС, з втратою професійної працездатності - 55%).

При цьому, відповідно до п.2 розділу IV Порядку №4 рішення про призначення виплати ОГД або відмову в такому призначені приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у якому проходив службу поліцейський, тобто в цьому випадку - керівник ГУ НП у Львівській області, де позивач проходив службу з 07.11.2015.

До матеріалів справи відповідачем долучено копію заяви (рапорту) ОСОБА_2, поданої т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області полковнику поліції Загарії Д.Д., щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС до якої додано довідку МСЕК про втрату працездатності, копію виписки МСЕК про групу інвалідності, копію свідоцтва про хворобу (а.с.86).

Вказана заява (рапорт) містить відмітку кадрового підрозділу із зазначенням підстав для виплати грошової допомоги, а саме - ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».

З наданих суду апеляційної інстанції пояснень позивача в судовому засіданні встановлено, що він неодноразово звертався до відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС, подав документи, які підтверджувати підстави для виплати такої допомоги, та прийняті відповідачем, однак виплата одноразової грошової допомоги проведена не була. Вказане ставить позивача у скрутне матеріальне становище та позбавляє його права на належне медичне лікування.

Підсумовуючи вказане, враховуючи обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що покликання відповідача на не відповідність причин з яких встановлено інвалідність причинам, за умови настання яких призначається та виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах встановлених Законом №580-VIII (інвалідність внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в ОВС, а не в поліції), як на підставу для відмови у виплаті такої допомоги позивачу, є помилковим, оскільки право на отримання допомоги, механізм призначення і виплати такої передбачено як Законом України «Про Національну поліцію» та Порядком №40, так було передбачено й Законом України «Про міліцію» та Порядком №850.

Таким чином, враховуючи право позивача на призначення і виплату спірної грошової допомоги, з огляду на встановлені обставини справи і положення законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправною відмови Головного управління Національної поліції у Львівській області в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов'язання призначити та виплатити таку одноразову грошову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі №813/2178/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш І. В. Глушко Повне судове рішення складено 21.02.2018.