Постанова № 72334704, 20.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/977/17

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюк Г.В.суддів: Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року по справі за позовом Міністерства оборони України до Генічеської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Центральної Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Генічеської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК, відповідач-1), Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - ЦВЛК, відповідач-2), за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача-1 гр-на ОСОБА_4, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення, прийняте Генічеською міжрайонною МСЕК, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_4, яка зазначена в графі 9 довідок до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10 ААВ №381222, 12 ААА № 018964, 12 ААА № 282790 - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії";

- визнати незаконним та скасувати рішення у вигляді протоколу № 1119 від 17.04.14 Центральної військово-лікарської комісії Міноборони України, яким встановлено причинний зв'язок поранення ОСОБА_4 і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права. Зазначає, що висновок про причину інвалідності ОСОБА_4 "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії", ґрунтується виключно на усних свідченнях (словах) зацікавленої особи - ОСОБА_4 та взагалі без жодного документа, що підтверджує факт отримання поранення.

09.02.2018 року за вхідним № 2910 ОСОБА_4 надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою. Вказує на відсутність у позивача права на звернення до суду з відповідним позовом, пропуск ним строку на звернення до суду. Вважає правомірними рішення прийняте Генічеською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією та рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.

Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є колишнім військовослужбовцем, учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 153).

Генічеською МСЕК встановлено ОСОБА_4 третю групу інвалідності та визначено її причину як "поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", що підтверджується довідками до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 10 ААВ №381222, 12 ААА № 018964, 12 ААА № 282790) (т.1 а.с. 12-14).

Позивач вважає протиправним рішення Генічеської МСЕК в частині встановлення ОСОБА_4 такої причини інвалідності, як "поранення (контузія) та захворювання, Так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", посилаючись на те, що його прийнято необґрунтовано, тобто без наявності необхідних і належних документів, які б підтверджували факт отримання третьою особою поранення (контузії) та її причинний зв'язок з виконанням обов'язків військової служби, а також на порушення відповідачем-1 установленої нормативно-правовими актами процедури проведення медико-соціальної експертизи. Також, позивач вважає незаконним рішення у вигляді протоколу № 1119 від 17.04.14 Центральної військово-лікарської комісії, яким встановлено причинний зв'язок поранення ОСОБА_4 і захворювання, "так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" (т.1 а.с. 15). Тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Одеський апеляційний адміністративний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до пункт 20 «Положення про медико-соціальну експертизу» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», - Медико-соціальна експертна комісія, під час встановлення інвалідності, повинна керуватися Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Така інструкція була затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 05.09.2011 року за №561 (далі - Інструкція про встановлення груп інвалідності №561).

Пункт 1.10 «Інструкції про встановлення груп інвалідності №561» встановлює наступну вимогу - «При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії».

Пунктом 12 «Положення про, порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», встановлено, що «Причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання)».

Законодавством, чинним на момент, отримання ОСОБА_4 поранення, було наведено перелік документів, які підтверджують факт та обставини отримання поранення.

Згідно ст.ст. 60, 114, 121 «Положения о медицинском освидетельствовании в Вооруженных Силах СССР (на мирное и военное время)», введеного в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 09 вересня 1987 року № 260, передбачено надання «справки об обстоятельствах ранения, контузии, травмы, увечья» за формою згідно Додатку № 18.

Натомість, Генічеською міжрайонною МСЕК було «вивчено» - «Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 08.04.2014 року за №667/ж та, похідна від нього Постанова Центральної військово-лікарської комісії - протокол №1119 від 17.04.2014 року, з яких вбачається лише одне, факт отримання ОСОБА_4 поранення не підтверджується жодним документом, такі документи відсутні взагалі, а припущення про можливе поранення зроблене експертом на підставі усних свідчень самого ОСОБА_4 (т.1 а.с. 11, 15).

Документи які «вивчалися» Генічеською міжрайонною МСЕК однозначно підтверджують лише факт наявності у ОСОБА_4 відповідних захворювань та факт проходження ним військової служби в певний період в Афганістані, що ніким і не заперечується, та є достатнім для встановлення будь-якої іншої причини інвалідності з переліку наведеного в пункті 26 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, але не причини вказаної Генічеською міжрайонною МСЕК, в графі 9. Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10 ААВ №381222, 12 ААА №018964, 12 ААА №282790 - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії».

При цьому, висновки суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, з посиланням на приписи пп. «г» п.21.5, п.п. 21.7, 21.8, 21.21 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» абсолютно безпідставні суперечать чинному законодавству та є наслідком неправильного розуміння суті даної норми.

Пункт 21.21 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», лише встановлює необхідність надання на розгляд комісії разом з іншими, додаткового документа - висновку судово-медичного експерта, у разі, якщо відсутні дані про медичний огляд ВЛК з приводу тілесних ушкоджень (... рубців після поранень, ..) у конкретної особи в період військової служби, при цьому, вказаний висновок судово-медичного експерта не може підміняти собою достовірні документи про причини і обставини; одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) та не скасовує обов'язок штатної ВЛК виконувати приписи пунктів 21.8, 21.18 та 21.19 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

Пунктом 21.8 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 встановлено, що при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

В пункті 21.18 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» наведено перелік документів, які можуть підтверджувати факт отримання пораненню у разі якщо свідоцтво про хворобу не збереглося, це - записи в документах (довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).

Про зв'язок наслідків черепно-мозкової травми (контузії) з перебуванням на фронті, виконанням обов'язків військової служби ВЛК може приймати постанову на підставі записів у військових медичних документах, у яких є згадки про поранення голови, шиї або про одночасно одержані множинні осколкові поранення (двома і більше осколками) будь-якої локалізації - пункт 21.19. «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

Тобто, враховуючи приписи пункту 12 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», встановлення причинного зв'язку інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби повинно здійснювалися виключно на підставі документів, які доводять достовірність факту отримання поранення (захворювання) та які зазначені в пунктах 21.8, 21.18 та 21.19 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», при цьому виключена можливість такого висновку на підставі припущень посадових осіб.

Натомість, «Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи» від 08.04.2014 року №667/ж, містить лише припущення експерта про строк виникнення рубців, на підставі усних свідчень самого ОСОБА_4, при цьому, факт отримання останнім поранення не підтверджується жодним документом, такі документи відсутні взагалі.

Крім того, згідно з пунктом 2.4. Інструкції про встановлення груп інвалідності №561 - «Причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317».

Натомість, вказана Генічеською міжрайонною МСЕК причина інвалідності ОСОБА_4 «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії» у пункті 26 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» взагалі відсутня.

Не відповідає дійсності твердження суду першої інстанції про відсутність порушення прав Міністерства оборони України внаслідок прийняття Генічеською міжрайонною МСЕК оскаржуваного рішення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно із п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону)..

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Відповідно п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу, такі документи:

- Заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (з додатками, зокрема - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання);

- Довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи Інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

Таким чином, враховуючи приписи ст.ст. 16 - 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.п. 3 та 11 Порядку № 975, лише після видачі МСЕК (в даному випадку Генічеською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією) та ЦВЛК конкретній особі (в даному випадку ОСОБА_4.), постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання) та довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності, у ОСОБА_4 виникло право вимоги до Міністерства оборони України коштів розмірі в 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. А враховуючи, що Генічеською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією та ЦВЛК при прийнятті оскаржуваних рішень було порушено приписи чинного законодавства, очевидним є порушення прав Міністерства оборони України, яке повінню нарахувати та виплатити - ОСОБА_4, коштів розмірі в 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на підставі документів, які видані з порушенням чинного законодавства.

З огляду на викладене, оскаржувану позивачем постанову суду першої інстанції не можна вважати такою, що прийнята відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування.

Щодо строку звернення до адміністративного суду.

Питання строку звернення до адміністративного суду неодноразово підіймалось сторонами по справі та було предметом неодноразового розгляду в суді першої інстанції.

Так, Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року було відмовлено Центральній Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України у задоволенні клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду. Вказана Ухвала суду є чинною, ніким не скасована та не оскаржена.

Питання строку звернення до адміністративного суду також було розглянуто судом першої інстанції в ухвалі від 11.09.2017, якою відмовлено Центральній Військово-лікарській комісії Міністерства оборони України в задоволенні клопотання про закриття провадження з причин пропуску строку звернення до суду позивача.

Так вказаній вище Ухвалі суд першої інстанції зазначив, що згідно ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.99 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів справи суд не вбачає пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки позивачем було використано право адміністративного оскарження спірних рішень.

Вказана Ухвала суду є чинною, ніким не скасована та не оскаржена.

Відповідно до п. 5. ч.1 ст. 17 КАС України, що діяла на час звернення позивача до суду першої інстанції з відповідним позовом, - юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України, отже позивач мав право на звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 19 нової редакції КАС України, - юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати відсутнім у позивача права на звернення до суду з відповідним позовом, пропуск ним строку на звернення до суду, не наводять підстав для визнання правомірними рішення прийняте Генічеською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією та рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, яким встановлено причинний зв'язок поранення у ОСОБА_4 - протокол №1119 від 17.04.2014 року, згідно з яким - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велась бойові дії» за відсутності будь-яких підтверджуючих документів.

Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної Постанови були неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржувана Постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України, - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року по справі № 821/977/17, - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Міністерства оборони України задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення прийняте Генічеською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_4, яка зазначена в графі 9. Довідок до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ №381222, 12 ААА №018964, 12 ААА №282790 - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії».

Визнати незаконним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, яким встановлено причинний зв'язок поранення у ОСОБА_4 - протокол №1119 від 17.04.2014 року, згідно з яким - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велась бойові дії».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач: Г.В. Семенюк судді: В.О. Потапчук О.І. Шляхтицький