Постанова № 72334671, 09.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/8372/17

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Куриленко О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2017 року (м. Одеса; дата складання повного тексту - 01.11.2017р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

18.07.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління ПФУ в м. Одесі, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №58 від 23.06.2017р. про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2017р. та при її перерахуванні врахувати дані про заробітну плату у період з січня 1995 року по грудень 1999 року, вказані у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 11-3/10127 від 16.04.2012р., виданій ВП «Шахта Іловайська»;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління ПФУ в м. Одесі виплатити йому різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії починаючи з 01.04.2017 року;

- звернути постанову суду до негайного виконання у межах одного місяця;

- стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату, оскільки первинні документи для підтвердження знаходяться на окупованій території.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального об'єднаного управління ПФУ в м. Одесі №58 від 23.06.2017 року «Про відмову у перерахунку пенсії». Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 01.04.2017 року та при її перерахуванні врахувати дані про заробітну плату у період з січня 1995 року по грудень 1999 року, вказані у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії №11-3/10127 від 16.04.2012р., виданій ВП «Шахта Іловайська». Зобов'язано Центральне об'єднане управління ПФУ в м. Одесі виплатити ОСОБА_2 різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії починаючи з 01.04.2017 року. Звернуто постанову суду до негайного виконання у межах одного місяця. Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління ПФУ в м. Одесі на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, начальник Центрального об'єднаного управління ПФУ в м. Одесі 20.11.2017 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського районного суду м. Одеси від 01.11.2017 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судами встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.), перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управління ПФУ в м. Одесі та отримує пенсію за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення НОМЕР_1.

24.03.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Центрального об'єднаного управління ПФУ в м. Одесі з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату №11-3/10127 від 16.04.2012р.

23.06.2017 року Центральне об'єднане управління ПФУ в м. Одесі своїм рішенням №58 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії. Підставою для відмови стало те, що довідка про заробітну плату від 16.04.2012 року №11-03/10127, видана ВП «Шахта Іловайська» не підтверджена первинними документами, а від так, взяти її до розрахунку пенсії неможливо, так як відсутні правові підстави.

Не погоджуюсь з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з неправомірності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує з приписів ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ передбачено, що заява про призначення(перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Нормативно-правовим актом який передбачає умови та правила звернення за перерахунком пенсій є Порядок подання та оформлення документів для призначення і перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року №22-1.

Згідно пп.3 п.2.1 вказаного Порядку, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01.07.2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до приписів п.2.10 вказаного Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

А як вже зазначалось вище, згідно з ч.1 ст.40 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням пенсіонера та за умови і підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01.01.2016 і року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року незалежно від перерв.

Статтею 50 Закону №1058-ІУ передбачена така можливість лише у разі, коли надмірні виплати стались внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Крім того, такі ж випадки (а також внаслідок невиконання пенсіонером обов'язку щодо повідомлення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати) передбачені і ст103 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Перелічені обставини у даному випадку відсутні, а отже, за таких обставин, сумніви відповідача у достовірності довідки є необґрунтованими.

Згідно ж до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії проводиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого ; числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Так, як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_2, у період з 26.04.1987р. по 15.09.1987р. ОСОБА_2 працював машиністом підземних установок другого розряду дільниці добування; з 14.12.1987р. по 10.07.1994р. працював підземним проходчиком 5 розряду дільниці добування; з 11.07.1994р. по 19.03.2001р. працював підземним проходчиком 5 розряду дільниці підготовчих робіт.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, приходить до висновку про те, що позивач - ОСОБА_2 дійсно більше 13 років працював на підземних роботах в умовах праці, які, в свою чергу, є шкідливими для здоров'я.

Крім того, зазначені обставини також були встановлені і постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19.10.2016 року по справі №522/17958/16-а, яка набрала законної сили.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В довідці про заробітну плату №11-3/10127 від 16.04.2012р. міститься інформація про заробітну плату, нараховану ОСОБА_2 за період з січня 1995р. по грудень 1999р., тобто, за період коли позивач працював підземним проходчиком 5 розряду дільниці підготовчих робіт ВП «Шахта Іловайська».

Разом з тим, відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії з урахування зазначеної вище довідки від 16.04.2012 року, зазначаючи, що остання не підтверджується первинними документами.

Так, п.4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ГІФУ від 25.11.2005р. №22-1, визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством. а також перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Листом ПФУ від 29.12.2011р. №30021/02-20 «Щодо підтвердження заробітної плати для обчислення пенсії первинними документам» роз'яснено, що підтвердження даних про довідки про заробітну плату встановлюється за результатами перевірки підстав її видачі, проведеній спеціалістами органів Пенсійного фонду України на підприємствах, в установах, організаціях.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі ч.1 ст.17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Згідно із ч.ч.1,2,3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».

Статтею 1 Закону України від 02.09.2014 року №1669-УІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Донецька область у п.1 Міста обласного значення у п.п 26 включено м.Харцизьк смт. Широке.

Розпорядженням КМУ №1085-р від 07.11.2014 року затверджено Перелік населених пунктів, на території яким органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено в тому числі місто Харцизьк.

Разом з тим, як встановлено судами обох інстанцій, довідка про заробітну плату, яка не визнається відповідачем, була видана ВП «Шахта «Іловайськ» 16.04.2012 року, тобто до початку проведення антитерористичної операції на території м. Харцизьк, яка згідно Указу Президента України №405/2014 розпочата 14.04.2014 року, а тому, судова колегія, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що зазначена довідка має бути врахована пенсійним фондом при розрахунку пенсії позивача.

Крім того, слід вказати, що така ж правова позиція також викладена і в ухвалах Вищого адміністративного суду від 08.062017 року по справі №К/800/18709/17, від 21.06.2017 року №К/800/20654/17 та інших.

Що ж до посилань апелянта, про неправомірне стягнення судового збору судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.1 ст.94 КАС України (в редакції чинної на момент прийнятті рішення судом 1-ї інстанції), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Дійсно, п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що Пенсійний фонд України та його органи звільнено від сплати судового збору.

Разом з тим, норми КАС України (в редакції чинної на момент прийнятті рішення судом 1-ї інстанції) не звільняють від відшкодування судових витрат відповідача звільненого від сплати судового збору.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі - залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 16.02.2018р.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

суддя-доповідач

Судді: А.В. Бойко

В.О. Скрипченко