Ухвала суду № 72333182, 14.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/209/18 Справа № 201/1284/18 Слідчий суддя - Трещов В.В. Суддя-доповідач - Слоквенко Г.П.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді -доповідача Слоквенка Г.П.

суддів Крот С.І., Живоглядової І.К.

за участю:

секретаря судового засідання Чміль О.О.

прокурора Соколова Є.А.

захисників Шапарькова Д.Є., Піддубної Г.В.

підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника Шапарькова Д.Є. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого директором ТОВ «Завод ЗБК», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2018 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу СУ прокуратури Дніпропетровської області Дяченка А.С., погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 квітня 2018 року із визначенням застави у розмірі 10 000 000 гривень.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191, КК України, останнє з яких є особливо тяжким злочином та яке карається лише позбавленням волі, а отже, оцінивши в сукупності встановлені в ході розгляду клопотання обставини, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у скоєнні даних злочинів, вік та стан його здоров'я, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для

встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний може вживати будь-яких заходів для введення слідства в оману та спотворення обставин вчиненого кримінального правопорушення, а в разі неможливості вчинення таких дій, може покинути місце свого постійного проживання з метою уникнення покарання, крім того має можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, частина з яких є його підлеглими, а тому дійшов висновку про доцільність обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник Шапарьков Д.Є. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2018 року та постановити нову ухвалу, обравши його підзахисному більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту у нічний час, або застави у розмірі і в межах, передбачених ч.5 ст.182 КПК України (від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, посилається на те, що письмове повідомлення про підозру у кримінальному провадженні взагалі не містить грифу погодження прокурором, оскільки останнім реквізитом документа є підпис слідчого. Таким чином, на думку апелянта, прокурор не погоджував письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4, а документ із назвою «письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення», який був вручений 08.02.2017 року ОСОБА_4 не є письмовим повідомленням про підозру у розумінні КПК України, оскільки він не відповідає вимогам ст. 277 КПК України та п.5.24 «УНІФІКОВАНОЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-РОЗПОРЯДЧОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003».

Також зазначає, що судом не взято до уваги, те що матеріальна шкода нічим не підтверджена, жодних матеріалів, які б свідчили про наявність шкоди слідчим до клопотання додано не було, підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, злочин не пов'язаний із діями проти життя та здоров'я. Підозрюваний обіймає посаду директора ТОВ «Завод ЗБК», штат співробітників якого становить близько 70-ти осіб, та чудово розуміє відповідальність за порушення покладеного на нього процесуальних обов'язків.

Вказує, що жодний ризик, передбачений статтею 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведений, а доводи слідчого судді відносно обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із заставою що майже у 20 разів перевищує максимальні розміри передбачені пунктом 5 статті 182 КПК не зрозумілі, бо для фізичної особи, яка одержує щомісячний дохід у розмірі, приблизно 7000 грн., застава у розмірі 6250 розмірів прожиткового мінімуму є непомірною, і внести її нереально. Вважає жодним чином не обґрунтованим та недоведеним, що застосування

більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більш, в доданих до клопотання матеріалах дані про такі обставини відсутні.

Також звертає увагу на те, що підозра, пред'явлена ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, є необґрунтованою та безпідставною, оскільки у сторони обвинувачення відсутні докази вчинення його підзахисним цих злочинів. Обгрунтовуючи цю позицію, зазначає наступне.

Згідно умов договору поставки № 1612/16, укладеного між ТОВ «Майстер-Профі» та ТОВ «Завод ЗБК», ТОВ «Завод ЗБК» поставило ТОВ «Майстер-Профі» блоки центрального бар'єрного огородження із класом бетону ВЗО, та тротуарні блоки із класом бетону В50 у строки, обумовлені сторонами, про що були складені відповідні видаткові накладні. Про відповідність класу бетону проектній документації в блоках центрального бар'єрного огородження та тротуарних блоків ВЗО та В50 відповідно, свідчать протоколи численних лабораторних досліджень та випробувань. Відомості, викладені в повідомленні про підозру від 08.02.2017 року, врученому ОСОБА_4, стосовно того, що клас бетону в блоках центрального бар'єрного огородження та тротуарних блоках не відповідають проектно - технічній документації, є виключно припущенням слідчого,

оскільки, згідно тексту повідомлення про підозру вказані відомості не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Відомості у всіх офіційних документах щодо виконання умов договору 1612/16 відповідають дійсності, оскільки клас бетону у блоках центрального бар'єрного огородження та тротуарних блоках відповідають проектно-технічній документації та відповідають маркам ВЗО та В50 відповідно.

Крім того, вказує на факт відсутності на офіційному сайті Міністерства юстиції

України судових експертів з прізвищами Конопляник, Конопельник та Диденко, хоча саме ці експерти зазначені у тексті експертних досліджень, на які сторона обвинувачення посилається як на підставу для обрання запобіжного засобу.

Зазначає захисник і про те, що у тексті повідомлення про підозру ОСОБА_4

зазначено, що останній в акти виконаних робіт за формою КБ-2в вніс завідомо неправдиві відомості про невідповідність класу бетону тротуарних блоків та блоків центрального бар'єрного огородження, чим замаскував свої протиправні дії під виглядом легітимної діяльності та створив всі необхідні умови для заволодіння бюджетними коштами, використовуючи при цьому своє службове становище. Таким чином, орган досудового слідства фактично приходить до висновку, що вчинення ОСОБА_4 дій, які кваліфікуються за ч.1 ст.366 КК України було однією із складових дій, які передбачені ч.5 ст. 191 КК України. Згідно доданих до Заперечень документів (журналів випробувань, протоколів випробувань, технічних паспортів, сертифікатів відповідності сировини та інших), тротуарні блоки та блоки центрального бар'єрного огородження відповідають проектно-технічній документації за класом бетону, міцністю, морозостійкістю та водонепроникністю. Беручи до уваги, що відомості у всіх офіційних документах щодо виконання умов договору 1612/16 відповідають дійсності, оскільки клас бетону у блоках центрального бар'єрного огородження та тротуарних блоках відповідають проектно технічній документації та маркам ВЗО та В50 відповідно, таким чином у діях ОСОБА_4 вбачається відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, оскільки всі блоки центрального бар'єрного огородження та тротуарні блоки були виготовлені у відповідності до проектно-технічної та кошторисної документації, а за таких умов - грошові кошти за поставку вищевказаних залізобетонних виробів були отримані на законних підставах.

Також 14 лютого 2018 року до початку судового розгляду вищезазначеної апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ЗБК» про обрання директору ТОВ «Завод ЗБК» ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисників Шапарькова Д.Є., Піддубної Г.В. та підозрюваного ОСОБА_4, які, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення даної апеляції, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що під час судового розгляду слідчий суддя достатньою мірою з'ясував дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки наведені прокурором обставини дають достатні підстави для такого висновку, а доводи захисників та твердження підозрюваного щодо необґрунтованості підозри мають характер суб'єктивної оцінки зацікавлених осіб і є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу чи його продовження має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував, що існують обгрунтовані ризики переховування від органів досудового розслідування та (або) суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний може вживати будь-яких заходів для введення слідства в оману та спотворення обставин вчиненого кримінального правопорушення, а в разі неможливості вчинення таких дій, може покинути місце свого постійного проживання з метою уникнення покарання, крім того має можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, частина з яких є його підлеглими, у зв'язку з чим обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним.

Загальним правилом, яке випливає із рішень ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. «Вемгофф проти Німеччини», від 24 липня 2003 р. у справі «Смірнови проти Росії», є те, що особа, обвинувачена у правопорушенні, має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою цієї особи. Тобто держава має довести необхідність тримання під вартою особи, а суди, виходячи із презумпції на користь свободи, вирішити, на основі принципу змагальності, чи є достатні підстави для тримання особи під вартою.

У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

Щодо посилань сторони захисту в своїй апеляції про те, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 08.02.2018 року у кримінальному провадженні взагалі не містить грифу погодження прокурором, оскільки останнім реквізитом документа є підпис слідчого, тобто не відповідає вимогам чинного законодавства щодо його складання колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони повністю спростовуються наданими до суду апеляційної інстанції матеріалами (Т.1 а.п.12).

Доводи ж адвоката про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, характеризуючі його підзахисного, які викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки суд при постановленні ухвали це врахував, однак з метою запобігти встановленим ризикам, беручи до уваги тяжкість злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, міру покарання, яка передбачена за них у виді позбавлення волі, судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст.ст.177,178 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, мотивованою і справедливою, та не підлягає скасуванню, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, та не знаходить підстав для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника Шапарькова Д.Є. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Г.П. Слоквенко І.К. Живоглядова С.І. Крот