Ухвала суду № 72328742, 08.02.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань вжиття заходів забезпечення адміністративного позову

08 лютого 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/319/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Голубенко В.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" (надалі також - ТОВ "ГПЛ", Товариство, позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства екології і природних ресурсів України (надалі також Мінекології, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 407 від 08.11.2017 року в частині анулювання ліцензії ТОВ «ГПЛ» серії АЕ № 288594 від 26.02.2014 року на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Цей позов був обґрунтований ТОВ «ГПЛ» тим, що оскаржуваний наказ, як на думку посадових осіб Товариства, є протиправним та винесений за відсутності передбачених законом підстав. Зокрема, оскаржуваний наказ був винесений у зв’язку з начебто допущеним посадовими особами Товариства недопуском перевіряючих від Міністерства екології та природних ресурсів України до перевірки підприємства. Позивач стверджував, що вказане не відповідає дійсності та в акти, що слугували підставою для винесення оскаржуваного наказу, працівниками Мінекології були внесені недостовірні відомості, оскільки перевірка ними була проведена в повному обсязі, наявні документи надані. Також позивач заперечував наявність констатованих згаданими актами порушень у його діяльності, пов’язаній з поводженням з небезпечними відходами.

Одночасно з поданням позову ТОВ «ГПЛ» подано до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову. У цій заяві ТОВ «ГПЛ» просило зупинити дію індивідуального акту, а саме наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 407 від 08.11.2017 року в частині анулювання ліцензії ТОВ «ГПЛ» серії АЕ № 288594 від 26.02.2014 року на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами – до набрання законної сили судовим рішенням у справі за його позовом.

Заява про застосування заходів забезпечення адміністративного позову була обґрунтована Товариством «ГПЛ» тим, що за наслідками розгляду його скарги до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України, скарга була задоволена та розпорядженням Державної регуляторної служби України № 5 від 26.01.2018 року остання зобов’язала Міністерство екології та природних ресурсів України усунути порушення пункту 8 частини другої та пункту першого частини шостої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», скасувавши наказ № 4507 від 08.11.2017 року «Про анулювання ліцензій» в частині анулювання ліцензії ТОВ «ГПЛ» серії АЕ № 288594 від 26.02.2014 року на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами. Крім того, позивач вказував, що з моменту закінчення розгляду його скарги Державною регуляторною службою України оскаржуваний наказ вступив в дію. Відповідно з цього моменту позивач позбавлений можливості здійснювати свою статутну господарську діяльність. При цьому позивач повідомляв, що має ряд укладених та чинних господарських договорів, за якими він зобов’язаний виконувати роботи з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив). Такі роботи вимагають наявності чинної ліцензії на поводження з небезпечними відходами. Таким чином, анулювання цієї ліцензії унеможливлює виконання ТОВ «ГПЛ» своїх договірних зобов’язань, що потягне за собою фінансові та організаційні втрати для підприємства і для його контрагентів. Також ТОВ «ГПЛ» є імпортером мастил (олив) та в силу вимог нормативних документів Кабінету Міністрів України як імпортер несе зобов’язання забезпечити збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), які були ним ввезені (імпортовані) на територію України. Анулювання ліцензії унеможливлює виконання ТОВ «ГПЛ» вказаного зобов’язання. Відтак позивач наполягав на тому, що до ухвалення рішення у судовій справі за його позовом про скасування наказу відповідача щодо анулювання ліцензії ТОВ «ГПЛ» він понесе значні збитки та для відновлення прав, свобод та інтересів ТОВ «ГПЛ» необхідно буде докласти значних зусиль та матеріальних витрат – у разі, якщо дія оскаржуваного наказу не буде зупинена шляхом застосування заходів забезпечення адміністративного позову.

До заяви про забезпечення позову позивачем додано копії договорів позивача зі суб’єктами господарювання – резидентами України про надання ТОВ «ГПЛ» послуг зі збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), копії зовнішньоекономічних імпортних договорів щодо постачання (імпорту) ТОВ «ГПЛ» мастил (олив) на митну територію України, а також копії скарги та розпорядження за наслідками її розгляду Державною регуляторною службою України.

У судове засідання, призначене для розгляду заяви про забезпечення позову, з’явилися представники позивача, які наполягали на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову не з’явився, хоча про дату його, час і місце був належним чином повідомлений.

У ході розгляду заяви про забезпечення позову суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши заяву та матеріали справи, прийшов до таких висновків.

Згідно ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У даному разі суд не знаходить достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Так, згідно тексту наданих суду господарських договорів щодо надання ТОВ «ГПЛ» послуг зі збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), ТОВ «ГПЛ» як виконавець, має право у випадку відсутності технічної можливості виконати роботи по Договору, від свого імені і за власний рахунок заключати договори зі спеціалізованими підприємствами, які здійснюють операції у сфері поводження з небезпечними відходами та виконують роботи, пов’язані з збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізацію та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) на підставі відповідної ліцензії. При цьому також виконавець має право на відшкодування додаткових витрат (наприклад т. 2 а.с. 9 п.п.2.2.3;2.2.4).

Аналогічно з тексту наданих копій договорів щодо імпортного постачання мастил (олив), що були надані суду, не слідує висновок, щодо того, що за час судового розгляду справи за позовом ТОВ «ГПЛ» до Мінекології, позивач зазнає будь-якого роду фінансових втрат, оскільки вказані договори не передбачають ані самого власне зобов’язання, ані строків виконання імпортером зобов’язання забезпечити збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізацію та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), які були ним ввезені (імпортовані) на територію України, які б наставали найближчим часом. Натомість Постанова Кабінету Міністрів України № 1221 від 17.12.2012 року «ОСОБА_2 питання збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)», якою затверджено "Порядок збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)" і на яку посилався позивач у заяві про забезпечення позову, у пункті 4 Порядку містить вказівку на те, що виробники та імпортери мастил (олив): самостійно забезпечують відповідно до норм, передбачених пунктом 9 цього Порядку, збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізацію та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), які утворюються внаслідок використання вироблених чи ввезених ними на територію України мастил (олив), за наявності власної матеріально-технічної бази та ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами або укладають договори про виконання робіт із переробниками відпрацьованих мастил (олив), що мають зазначену ліцензію.

Суд також не знаходить доведеною іншу можливу підставу для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову: очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Така протиправність та можливе порушення права є предметом судового розгляду основного позову та може бути встановлена за наслідками повноцінного судового розгляду даної справи.

Отже, суд не вважає за можливе застосування заходів забезпечення адміністративного позову, а тому у задоволенні відповідної заяви ТОВ «ГПЛ» відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" про забезпечення адміністративного позову.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя І.С. Шевяков