Рішення № 72328289, 21.02.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/224/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Голубенко В.В.

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, про визнання дії незаконною, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнання дій Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області з прийняття та відкриття виконавчого провадження № 52980399 незаконними;

- визнання протиправною та скасування постанови від 13 грудня 2016 року про відкриття виконавчого провадження за №52980399;

- зобов'язання Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області закінчити виконавче провадження № 52980399 та повернути постанову від 03 жовтня 2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № П 36-16-Ю/1016-6.2 до Департаменту ДАБІ у Полтавській області.

Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дії незаконною, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії.

Позов від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Арія" (надалі по тексту - ТОВ ВКК "Арія", позивач) до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов 06 лютого 2017 року до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі по тексту - Шевченківський ВДВС, відповідач) про:

- визнання дій Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області з прийняття та відкриття виконавчого провадження № 52980399 незаконними;

- визнання протиправною та скасування постанови від 13 грудня 2016 року про відкриття виконавчого провадження за №52980399;

- зобов'язання Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області закінчити виконавче провадження № 52980399 та повернути постанову від 03 жовтня 2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № П 36-16-Ю/1016-6.2 до Департаменту ДАБІ у Полтавській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області (надалі по тексту - Департамент ДАБІ у Полтавській області, третя особа).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 року адміністративний позов було залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме з причини повторного неприбуття у судове засідання без поважних причин представника позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 року ухвала про залишення позову без розгляду з приводу повторної неявки представника позивача у судове засідання була скасована, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні суддею Шевяковим І.С.

У ході розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до адміністративного суду. Як наслідок, суд ухвалою від 03 жовтня 2017 року залишив відповідну позовну заяву без розгляду.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 грудня 2017 року скасував ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Справа надійшла до суду 29 січня 2018 року та була прийнята до провадження для продовження розгляду по суті.

При цьому провадження в адміністративній справі було відкрито ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року).

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції згаданого Закону), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У зв’язку з цим, розгляд цієї справи продовжено й завершено за правилами, що передбачені редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 03.10.2017 року.

Позиції учасників справи

Позивач стверджував, що з постанови Шевченківського ВДВС від 13.12.2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 52980399, дізнався, відповідно, про відкриття цього виконавчого провадження і звернення до примусового виконання постанови № П 36-16-Ю/1016-6.2 від 03.10.2016 року про накладення на ТОВ «ВКК «Арія» Департаментом ДАБІ у Полтавській області штрафу в сумі 130500 грн за правопорушення у сфері містобудування. Оскільки вказана постанова про накладення штрафу була оскаржена ТОВ «ВКК «Арія» до суду, позивач вважав, що ця постанова на момент прийняття оскаржуваного рішення про відкриття виконавчого провадження не набрала законної сили. При цьому стверджував з посиланням на Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995 року (надалі по тексту – Порядок № 244), що оскарження постанови про накладення штрафу до суду зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду. У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державно-архітектурно-будівельного контролю про її оскарження, така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішення суду, крім випадків скасування її судом. (позовна заява т. 1 а.с.67). Тому позивач вважав, що ДАБІ в Полтавській області, знаючи про те, що позивачем оскаржена постанова про накладення штрафу, не мала права направляти її для примусового виконання, а відповідач, Шевченківський ВДВС, не мав права відкривати виконавче провадження з примусового її виконання, а повинен був повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (у діючій на той час редакції); закінчити виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов, надаючи пояснення, аналогічні описаному змісту.

Відповідач заперечував проти задоволення позову. Вказував, що постанова про накладення штрафу, згідно Порядку № 244, направляється для примусового виконання по закінченню 15-денного терміну з дня вручення чи надіслання такої постанови суб’єкту правопорушення. В даному разі постанова була направлена для примусового виконання 08.11.2016 року та на цей час не існувало ухвали суду про відкриття провадження у справі, тому державний виконавець не мав підстав для повернення виконавчого документу і повинен був відкрити виконавче провадження. Оскарження виконавчого документу боржником не впливає автоматично на хід виконавчого провадження. У той же час у зв’язку з оскарженням виконавчого документу діюча на той час редакція Закону України «Про виконавче провадження» (ст.ст.38,39) не містила підстав ні для повернення виконавчого документу стягувачу (передбачене було повернення виконавчого документу тільки суду), ні відповідних підстав для закінчення виконавчого провадження (т.1 а.с. 124-127).

У судове засідання, в якому завершено розгляд справи по суті, представник відповідача не з’явився, направивши заяву про розгляд справи за його відсутності та повідомлення про те, що виконавче провадження з виконання постанови № П 36-16-Ю/1016-6.2 від 03.10.2016 року про накладення на ТОВ «ВКК «Арія» Департаментом ДАБІ у Полтавській області штрафу в сумі 130500 грн за правопорушення у сфері містобудування є закінчене 30.06.2017 року у зв’язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу (т.2 а.с. 48; 71; 135).

Третя особа, ДАБІ у Полтавській області, заперечувала проти задоволення позову. Як на думку представників третьої особи, належним доказом оскарження постанови про накладення штрафу могла бути виключно ухвала суду про відкриття провадження у справі за відповідним позовом. Така ухвала була винесена лише 08.11.2016 року та отримана ДАБІ в Полтавській області лише 11.11.2016 року. 08.11.2016 року, ДАБІ у Полтавській області не мала відомостей про відкриття провадження судом у відповідній справі, а тому обґрунтовано вважаючи постанову про накладення штрафу такою, що набрала законної сили, направила її для примусового виконання. В подальшому державний виконавець не мав нормативно встановлених підстав ні для повернення виконавчого документа стягувачу, ні для зупинення чи закінчення виконавчого провадження. У ході розгляду справи по суті представником третьої особи була направлена суду заява про розгляд справи за його відсутності; у судове засідання, в якому було завершено розгляд справи по суті, представник третьої особи не з’явився, будучи про його дату, час і місце повідомленим.

Фактичні обставини, що мають значення для справи, встановлені судом

ТОВ «ВКК «Арія» зареєстрована як юридична особа 06.10.1995 року та має присвоєний ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 23560575. Згідно даних витягу з ЄДРПОУ, основним видом діяльності має неспеціалізовану оптову торгівлю.

03.10.2016 року ДАБІ в Полтавській області за наслідками планової перевірки ТОВ «ВКК «Арія» (акт від 19.08.2016 року та протокол П— 33-16 Ю/1016-6.10 від 20.09.2016 року) винесено постанову П 36-16-ю/1016-6.2 про накладення на ТОВ «ВКК «Арія» штрафу у сумі 130500 грн за правопорушення у сфері містобудування (порушення вимог будівельних норм, державних стандартів і правил при проектуванні житлового будинку) (т. 1 а.с.74-75).

17.10.2016 року ТОВ «ВКК «Арія» направлено повідомлення до ДАБІ у Полтавській області про оскарження постанови П 36-16-ю/1016-6.2 про накладення на ТОВ «ВКК «Арія» штрафу (т.1 а.с. 76).

19.10.2016 року відповідний позов ТОВ «ВКК «Арія» надійшов до Полтавського окружного адміністративного суду та ухвалою від 08.11.2016 року було відкрито провадження у справі за даним позовом (після усунення позивачем недоліків поданого позову).

08.11.2016 року постанова про накладення штрафу П 36-16-ю/1016-6.2 направлена ДАБІ в Полтавській області до Шевченківського ВДВС для примусового виконання (т. 1 а.с. 119).

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 01.12.2016 року у справі № 816/1868/16 відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВККК «Арія» за безпідставністю (т.1 а.с. 79-84, 106-108). Повний текст постанови суду виготовлено 07.12.2016 року. За твердженням позивача, повний текст постанови він отримав 09.12.2016 року.

19.12.2016 року ТОВ «ВКК «Арія» було подано апеляційну скаргу на постанову суду (т.1 а.с. 85).

30.01.2017 року Харківським апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі з висновком про дотримання строків звернення з апеляційною скаргою (т.1 а.с. 196).

Постанова Полтавського окружного адміністративного суду про відмову в задоволенні позову залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року ( т. 1 а.с.109-110).

Постановою від 13.12.2016 року головний державний виконавець Шевченківського ВДВС відкрив виконавче провадження з примусового виконання постанови ДАБІ в Полтавській області П 36-16-ю/1016-6.2 про накладення на ТОВ «ВКК «Арія» штрафу (т.1 а.с. 99).

Листом від 13.12.2016 року головний державний виконавець Шевченківського ВДВС повідомив ТОВ «ВКК «Арія» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови П 36-16-ю/1016-6.2 про накладення на ТОВ «ВКК «Арія» штрафу.

Копію даної постанови про відкриття виконавчого провадження ТОВ «ВКК «Арія» отримало 18.01.2017 року, після чого звернулося до суду з даним позовом.

Висновки щодо правозастосування

З позову та доданих матеріалів, висловлених у заявах по суті справи та в усних поясненнях в судовому засіданні позицій учасників справи суд прийшов до висновку, що вирішення даного спору вимагає оцінки рішення державного виконавця відповідача про відкриття виконавчого провадження 13.12.2016 року з виконання постанови П 36-16-ю/1016-6.2 від 03.10.2016 року. Спір між учасниками справи стосується того, чи вправі був державний виконавець приймати рішення про відкриття виконавчого провадження за обставин, що склалися, і які полягали в тому, що вказана постанова про накладення штрафу на момент відкриття виконавчого провадження з її виконання (13.12.2016 року) була предметом судового спору в іншій адміністративній справі, у якій не набрало законної сили судове рішення.

Так, позиція позивача полягала у тому, що як на його думку, постанова ДАБІ в Полтавській області про накладення штрафу від 03.10.2016 року станом на 13.12.2016 року (момент відкриття виконавчого провадження) не набрала законної сили, оскільки до закінчення 15-денного строку, наданого законом на її оскарження, позивач подав до суду позов із вимогою її скасування (17.10.2016 року) та належно повідомив про це ДАБІ в Полтавській області. 13.12.2016 року продовжувався невирішений судовий спір щодо правомірності цієї постанови, було відсутнє рішення суду, що набрало законної сили. Тому відкриття виконавчого провадження є протиправним і, відповідно, права позивача є порушеними.

Позиція відповідача та третьої особи полягала у тому, що на момент направлення постанови про накладення штрафу для примусового її виконання, у них була відсутня інформація про відкриття судом провадження за позовом ТОВ «ВКК «Арія». Тому постанова про накладення штрафу набрала законної сили по закінченню встановленого законом 15-денного строку на оскарження (18.10.2016 року), і подальше відкриття провадження у адміністративній справі за позовом ТОВ «ВКК «Арія» не могло бути підставою для повернення виконавчого документу, відмови у відкритті виконавчого провадження чи закінчення виконавчого провадження, оскільки такі рішення не були передбачені законом.

Законність оскаржуваного в даній справі рішення державного виконавця суд перевіряє з точки зору відповідності даного рішення критеріям, що встановлені частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд враховує, що частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує державного виконавця як посадову особу діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Алгоритм дій державного виконавця в даному разі був встановлений нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у редакції від 19.10.2016 року (чинній на момент винесення оскаржуваного рішення).

Стаття 4 даного Закону встановлювала наступні вимоги до виконавчого документа:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Оцінюючи наявну у матеріалах справи постанову ДАБІ в Полтавській області П 36-16-ю/1016-6.2 від 03.10.2016 року, у тому числі примірник наявний у матеріалах виконавчого провадження, суд констатує, що дана постанова відповідає передбаченим ознакам виконавчого документу. Зокрема, в ньому проставлена дата набрання законної сили -18.10.2016 року (через 15 днів з дня її винесення).

Частина 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачала обов’язок державного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо (перелік виключний):

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

На момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2016 року у державного виконавця були відсутні будь-які підстави ставити під сумнів набрання законної сили постановою ДАБІ в Полтавській області П 36-16-ю/1016-6.2 від 03.10.2016 року. Зокрема, 15-денний термін, передбачений Порядком 244 для набрання законної сили цією постановою, на той час минув. Відмітка з датою набрання законної сили на постанові – виконавчому документі, була проставлена. Суд вважає за необхідне зауважити, що з матеріалів справи, матеріалів виконавчого провадження, а також з пояснень, наданих і самим позивачем, не вбачається жодних доказів того, що на 13.12.2016 року державному виконавцю було відомо про наявність судового спору з приводу оскарження постанови про накладення штрафу. Так, за встановленими судом фактами, тільки 23.01.2017 року представник позивача звернувся до Шевченківського ВДВС з приводу ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та надав листа, у якому повідомив про наявність судового спору та те, що постанова про накладення штрафу не набрала законної сили ( т. 1 а.с. 162). Не спростовував цього факту і представник позивача у судовому засіданні.

Таким чином, на 13.12.2017 року у державного виконавця були відсутні фактичні і нормативні підстави для прийняття рішення, іншого, крім як відкриття виконавчого провадження.

З приводу набрання законної сили постановою ДАБІ в Полтавській області П 36-16-ю/1016-6.2 від 03.10.2016 року суд прийшов до таких висновків.

Винесення такого виду виконавчих документів та набрання ними законної сили внормовано Законом України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (на момент прийняття оскаржуваного рішення діяв у редакції від 01.09.2015 року).

Згідно з частиною 2 статті 4 даного Закону, постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

Частина 3 цієї ж статті вказує, що штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу в повному обсязі, надсилається органу, яким накладено штраф. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.

Відповідно до статті 5 цього ж Закону, постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

На виконання норм Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» Кабінетом Міністрів України розроблено та прийнято Порядок № 244, про який згадувалося вище.

Згідно пункту 26 Порядку № 244, постанова про накладення штрафу та постанова про закриття справи набирають законної сили після закінчення строку їх оскарження.

Оскарження постанови про накладення штрафу внормовано, крім вищенаведеної статті 5 Закону, й пунктом 28 Порядку №244: постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.

Згідно пункту 29 Порядку № 244, оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Пунктом 30 Порядку № 244 передбачено, що суб'єкт містобудування, щодо якого прийнята постанова про накладення штрафу, сплачує штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання такої постанови.

Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт добровільної сплати суми штрафу в повному обсязі, надається (надсилається) органу державного архітектурно-будівельного контролю в одноденний строк з дня його сплати.

Копія завіреного банком платіжного документа підшивається до справи.

У разі несплати штрафу в установлений строк уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю надсилає другий примірник постанови про накладення штрафу до органу державної виконавчої служби для примусового виконання за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у встановленому законом порядку.

Пункт 31 Порядку № 244 вказує, що постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Згідно пункту 34 Порядку № 244, не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, яку не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

У разі зупинення виконання постанови відповідно до пункту 29 цього Порядку перебіг строку давності її виконання, визначеного статтею 4 Закону, зупиняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Строк, протягом якого виконання постанови про накладення штрафу було зупинено, до загального строку давності виконання такої постанови не зараховується.

З системного аналізу процитованих норм суд приходить до висновку, що момент набрання законної сили постановою про накладення штрафу у сфері містобудування законодавцем не пов’язаний із її оскарженням, а пов’язаний виключно зі закінченням перебігу 15-денного терміну з дня її винесення, який для оскарження такої постанови наданий. Тобто, постанова набирає законної сили зі закінченням цього терміну (пункт 26, пункт 31 Порядку № 244).

Оскарження ж цієї постанови у передбачений термін є юридичним фактом, який тягне за собою наслідок у вигляді зупинення виконання постанови як виконавчого документу (пункт 29 Порядку № 244), що, однак, не позбавляє її законної сили.

Тобто, поняття «не набирає законної сили» і поняття «зупиняється виконання» не є юридично тотожними. В даному разі законодавець вжив саме словосполучення «зупиняється виконання».

Суд знаходить доведеним ствердження позивача про те, що посадовими особами ДАБІ в Полтавській області протиправно було направлено дану постанову про накладення штрафу для примусового виконання до Шевченківського ВДВС. Зокрема, такі дії ДАБІ в Полтавській області порушували пункт 31 Порядку № 244, згідно якого, у разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом. На момент направлення постанови для примусового виконання (08.11.2016 року) ДАБІ в Полтавській області була належним чином повідомлена про оскарження позивачем даного штрафу.

Однак, дії та рішення ДАБІ в Полтавській області в даній справі не є предметом розгляду та позовні вимоги до неї не заявлені.

Оцінка ж рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, з урахуванням викладених вище висновків, полягає у тому, що при винесенні постанови від 13.12.2016 року про відкриття виконавчого провадження державний виконавець Шевченківського ВДВС діяв на підставі, у порядку та у спосіб, що були приписані йому Законом. Порушень будь-яких норм законів та підзаконних актів при прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2016 року суд не виявив.

Суд погоджується з позивачем в тому, що за наявності судового спору, у якому оскаржувалася постанова П 36-16-Ю/1016-6.2 від 03.10.2016 року Департаменту ДАБІ у Полтавській області, вона не підлягала примусовому виконанню до набрання законної сили судовим рішенням у даному спорі – в силу пункту 29 Порядку № 244. Однак, у державного виконавця на момент, коли він дізнався про оскарження виконавчого документу та існування судового спору (23.01.2017 року) були відсутні підстави зупинити виконавче провадження чи повернути виконавчий документ стягувачу або ж вчинити інші дії чи прийняти інші рішення, окрім як спрямовані на примусове виконання виконавчого документу. Таких підстав не передбачала діюча редакція Закону України «Про виконавче провадження». Суд усвідомлює існування законодавчої колізії між згаданими нормами: пунктом 29 Порядку № 244 та Законом України «Про виконавче провадження». Однак подолання даної колізії було можливим на стадії існування незакінченого виконавчого провадження за умови застосування пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»: виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Таку можливість позивачем реалізовано не було.

У будь-якому разі, оцінка судом оскаржуваного рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження полягає у констатації відсутності ознак протиправності цього рішення.

Як наслідок, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 13 грудня 2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП №52980399.

Так само суд знаходить необґрунтованою позовну вимогу про визнання дій Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області з прийняття та відкриття виконавчого провадження ВП № 52980399 незаконними. Фактично дії відповідача як такі в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України були відсутні, натомість мало місце прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження. Рішенню ж правова оцінка надана вище.

Що ж до позовної вимоги про зобов'язання Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області закінчити виконавче провадження № 52980399 та повернути постанову від 03 жовтня 2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № П 36-16-Ю/1016-6.2 до Департаменту ДАБІ у Полтавській області – суд зазначає таке. Підстави для повернення виконавчого документу стягувачу та закінчення виконавчого провадження, передбачені діючою на той час редакцією Закону України «Про виконавче провадження», були різними.

Підстави для повернення виконавчого документу стягувачу були передбачені актуальною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» у статті 37, якою було передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Також статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження» було передбачено повернення виконавчого документа до суду, який його видав: виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Підстави для закінчення виконавчого провадження були передбачені статтею 39 Закону:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

8) визнання боржника банкрутом;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Як вбачається з процитованих норм, у державного виконавця була відсутня нормативна підстава для повернення виконавчого документа стягувачу, як і для закінчення виконавчого провадження з підстав, зазначених позивачем. Крім того, суд приймає до уваги, що на момент розгляду справи виконавче провадження є закінченим у зв’язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу – сплатою штрафу, чого не заперечував і позивач.

За таких обставин зобов’язання відповідача закінчити виконавче провадження ВП №52980399 та повернути постанову від 03 жовтня 2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № П 36-16-Ю/1016-6.2 до Департаменту ДАБІ у Полтавській області не є обґрунтованим та можливим.

Тому у задоволенні відповідної позовної вимоги суд також відмовляє.

З огляду на вимоги ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" (м.Полтава вул.Червоноармійська, 3, ЄДРПОУ 23560575) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (м.Полтава вул. Стешенка, 6 ЄДРПОУ 34963066), третя особа - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_2