Рішення № 72327730, 19.02.2018, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1357/17

Провадження № 2-о/304/2/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

присяжних – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря

судового засідання – ОСОБА_3,

представника заявника – ОСОБА_4,

заінтересованої особи – ОСОБА_5;

представників заінтересованих осіб:

ОСОБА_6 психоневрологічного

інтернату –

ОСОБА_7, ОСОБА_8;

ОСОБА_9 – ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою органу опіки та піклування Тур'я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, заінтересовані особи – ОСОБА_9 та ОСОБА_5, Тур'я-Реметівський психоневрологічний інтернат Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації, про визнання фізичної особи обмежено дієздатною, -

В С Т А Н О В И В:

орган опіки та піклування ОСОБА_6 сільської ради Перечинського району звернувся до суду з вказаною заявою, яку мотивує тим, що ОСОБА_6 психоневрологічний інтернат звернувся до нього із заявою, в якій просить подати до суду заяву про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_5, який перебуває на повному держаному утриманні в інтернаті. Так, рішенням Хустського районного суду від 03 травня 2003 року ОСОБА_5 визнано недієздатним. Разом з цим на даний час, згідно висновку судово-психіатричного експерта Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні № 356 від 14 липня 2017 року, ОСОБА_5 страждає параноїдною шизофренією епізодичного типу перебігу, з наростаючим дефектом, стан ремісії; наявні у його психічному стані розлади мислення, емоційно-вольової сфери, зниження критики до передбачення чи планування власних дій виражені не глибоко і не досягають рівня стійкого хронічного психічного захворювання чи недоумства, а тому не позбавляють його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але істотно впливають на цю здатність; потребує піклувальника. На підставі наведеного просить заяву задовольнити та скасувати рішення Хустського районного суду про визнання ОСОБА_5 недієздатним, обмеживши останнього у цивільній дієздатності.

Представник заявника ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав заяву та, посилаючись на викладені у ній обставини, просив таку задовольнити.

У судовому засіданні представники ОСОБА_9 як заінтересованої особи – ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проти задоволення заяви заперечували, оскільки чинне законодавство не містить норм для захисту прав особи і відповідно не передбачає визнання недієздатної особи обмежено дієздатною. Вважають, що ОСОБА_5 слід поновити у дієздатності, після чого на підставі відповідного висновку експерта – визнати обмежено дієздатним. За наведених обставин, просили у задоволенні заяви відмовити повністю.

Представники заінтересованої особи – ОСОБА_6 психоневрологічного інтернату ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також ОСОБА_5 у судовому засіданні просили заяву органу опіки та піклування задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2003 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатним (а. с. 3, 6, 7).

Також встановлено, що на підставі путівки № 56 Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації від 05 грудня 2013 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, направлений для постійного проживання до Тур'я-Реметівського психоневрологічного інтернату (а. с. 5), у зв’язку з чим з 13 грудня 2013 року його було зараховано на повне державне утримання та в число підопічних Тур'я-Реметівського психоневрологічного інтернату, що стверджується випискою з наказу № 394 від 12 грудня 2013 року (а. с. 4).

Відповідно до ст. 42 ЦК України за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно ч. 4 ст. 300 ЦПК України скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім'ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.

Як роз’яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 року, громадянина може бути поновлено в дієздатності лише при наявності висновку судово-психіатричної експертизи про значне поліпшення його стану здоров'я або видужання.

Згідно висновків судово-психіатричного експерта № 31 від 16 лютого 2017 року та № 356 від 14 липня 2017 року ОСОБА_5 на даний час страждає параноїдною шизофренією, епізодичний тип перебігу, з наростаючим дефектом, стан ремісії. Наявні у його психічному стані розлади мислення, емоційно-вольової сфери, зниження критики до передбачення чи планування власних дій виражені не глибоко і не досягають рівня стійкого хронічного психічного захворювання чи недоумства, тому не позбавляють його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але істотно впливають на цю здатність. Потребує піклувальника (а. с. 11-16, 21-26).

Відтак, комісійними експертизами встановлено, що ОСОБА_5 не повністю усвідомлює значення своїх дій та не може у повній мірі керувати ними.

Зазначені висновки експертизи не ґрунтуються на припущеннях, вони є обґрунтованими та мотивованими.

Отже, оцінивши усі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 страждає психічним розладом внаслідок чого у нього виникає неспроможність у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Частиною 1 ст. 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

На відміну від правоздатності, якою людина наділяється внаслідок самого лише факту своєї появи на світ і незалежно від суб’єктивних факторів, дієздатність фізичної особи — це таке правове поняття, що пов’язане передусім із психічним станом людини, адже цивільною дієздатністю наділяється лише та фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним кодексом України і може бути обмежений виключно у випадках та в порядку, встановлених законом. Основний об’єктивний критерій для обмеження обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, з огляду на приписи статей 31 – 35 ЦК, — її вік, але цивільне законодавство передбачає й винятки з цього правила, визнаючи таким критерієм стан психічного здоров’я чи поведінку людини, яка має ознаки хворобливої залежності.

Так, у ст. 36 ЦК передбачена можливість обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Разом із тим цивільне законодавство презюмує, що стан психічного здоров’я фізичної особи може динамічно змінюватися, зокрема й поліпшуватися аж до повного видужання, а тому допускає поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (ст. 42 ЦК).

Обов'язковою підставою для поновлення фізичної особи у дієздатності є не тільки видужання чи значне поліпшення її психічного стану, а саме те, що позитивні зміни дозволяють їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, при цьому обов'язково повинно бути встановлено, що наявні обидва елементи вольової поведінки особи: психічна здатність оцінювати свої дії та психосоматична здатність керувати ними. При відсутності одного з цих елементів питання про поновлення фізичної особи у дієздатності позитивно вирішити неможливо.

Таким чином, оскільки комплексними судово-психіатричними експертизами було встановлено, що психічний стан ОСОБА_5 хоча і покращився, проте не такою мірою, що він повністю здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто відбулося часткове одужання недієздатної особи, але при цьому психічний розлад у неї все ж спостерігається, тому суд приходить до висновку, що є всі підстави для визнання ОСОБА_5 обмежено дієздатним.

Що стосується посилання представників опікуна ОСОБА_9 – ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на те, що норми цивільного законодавства передбачають лише повне поновлення дієздатності, то суд таке відхиляє виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, за якою встановлене державою обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети і якщо не буде забезпечено пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (п. 65), рішення від 18 лютого 1999 р. у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 59), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Т.Р. та К.М. проти Сполученого Королівства» (п. 98), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Z. та інші проти Сполученого Королівства» (п. 93), рішення від 12 липня 2001 р. у справі «ОСОБА_12 Ганс-Адам II проти Німеччини» (п. 45).

У цьому контексті Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 67), «ОСОБА_12 Ганс-Адам II проти Німеччини» (п. 45).

Керуючись ст. ст. 34, 36-38, 42 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 12, 18, 81, 263, 264, 273, 295, 299-300 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

заяву органу опіки та піклування Тур'я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області (місцезнаходження: 89221 Закарпатська область Перечинський район с. Тур'я Ремета, вул. Тканка, № 1), заінтересовані особи – ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) та ОСОБА_5 (паспорт серії ВР № 425762; місце перебування: Закарпатська область Перечинський район с. Т.Ремета, вул. Мала, № 16), Тур'я-Реметівський психоневрологічний інтернат Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03188547; місце знаходження: 89221 Закарпатська область Перечинський район с. Тур'я Ремета, вул. Мала, № 16 ), про визнання фізичної особи обмежено дієздатною – задовольнити повністю.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2003 року про визнання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, недієздатним – скасувати.

Визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, який знаходиться на повному державному утриманні в Тур'я-Реметівському психоневрологічному інтернаті Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації за адресою: с. Тур'я-Ремета, вул. Мала, № 16 Перечинського району Закарпатської області, обмежено дієздатним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: ОСОБА_13 Присяжні: ОСОБА_1 ОСОБА_2