Ухвала суду № 72326519, 21.02.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/217/18

Провадження №2/226/266/18

УХВАЛА

21.02.2018 м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі судді Салькової В.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4, до ОСОБА_5 про припинення права власності на частку в спільному майні,

встановив:

До суду надійшла вказана позовна заява, одночасно з якою представником позивача заявлено про забезпечення позову шляхом заборони сторонам користуватися автомобілем «Ford Focus» чорного кольору, № кузову WF0PXXWPDPBL61576, державний номерний знак НОМЕР_1, частка у власності на який відповідача є предметом спору. Так само представник позивача просить передати автомобіль на зберігання до Мирноградського ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області.

Доцільність застосування заходів забезпечення позову мотивована тим, що рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 02.10.2017, яке набрало законної сили 13.10.2017, за ОСОБА_1 визнане право власності на 2/3 частки вказаного автомобіля, а за ОСОБА_5 – на 1/3 частку автомобіля. Автомобіль використовується ОСОБА_5 та 19.01.2018 був пошкоджений внаслідок ДТП, що знизило його вартість, а незабезпечення позову може призвести до ще більшого зносу автомобіля, його пошкодження або знищення, тобто до неможливості ефективно захистити права позивача.

В порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані документи, зміст та вимоги позовної заяви, приходить до висновку про часткове задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п.п. 2,7 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом, зокрема, заборони вчинення певних дій, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.

Дослідженням змісту та вимог позовної заяви і доданих до неї документів встановлено, що автомобіль є спільною частковою власністю позивача та відповідача, а предметом спору є частка відповідача в автомобілі. Спільна часткова власність сторін визначена рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 02.10.2017 у справі №226/547/17, яке набрало законної сили, як 2/3 часток за ОСОБА_1 та 1/3 частка за ОСОБА_5 ОСОБА_6 самим рішенням суду встановлено, що автомобіль використовується ОСОБА_5, ОСОБА_1 відмовлено у витребуванні автомобіля.

Участь автомобіля у ДТП та отримання ним механічних пошкоджень 19.01.2018 підтверджена висновком №121 від 20.01.2018 Мирноградського ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області.

У позовних вимогах ОСОБА_1 припинити право власності ОСОБА_5 на 1/3 частку автомобіля, визнати право власності на цю 1/3 частку за нею, стягнути з відповідача на її користь суму зниження вартості автомобіля і стягнути з неї на користь ОСОБА_5 компенсацію за припинене право власності на 1/3 частку із зарахуванням стягненої грошової суми зниження вартості автомобіля.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд приходить до висновку, що на даний час є всі підстави припускати, що вжиття заходів забезпечення позову в частині заборони користування автомобілем є необхідним та оправданим завданням цивільного судочинства та забезпечуватиме ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, які вона має намір захистити при зверненні до суду. В той самий час, є доцільним заборонити користуватися автомобілем саме відповідачеві ОСОБА_5, оскільки така заборона щодо ОСОБА_6 не має жодного сенсу з огляду на підтверджену рішенням суду відсутність автомобіля у користуванні ОСОБА_1

Така вимога про забезпечення позову є співмірною із ціною позову. З урахуванням того, що до вирішення справи по суті необхідно вжити заходи щодо збереження автомобіля в тому виді, в якому він є на цей час, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню в частині заборони ОСОБА_5 користуватися автомобілем «Ford Focus» чорного кольору, № кузову WF0PXXWPDPBL61576, державний номерний знак НОМЕР_1, оскільки невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Що стосується вимоги про передачу автомобіля на зберігання до Мирноградського ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області, то така вимога на цей час задоволенню не підлягає, оскільки представником позивача належним чином не мотивована необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову. Так само не вмотивована необхідність визначення саме Мирноградського ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області як зберігача автомобіля, не наведено даних, які б вказували на доцільність, в тому числі з огляду на закріплені законом завдання поліції, зберігати автомобіль в межах забезпечення позову у цивільній справі. Отже, в цій частині у задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.

Підстав, які б визначали необхідність застосування зустрічного забезпечення позову в порядку ст.154 ЦПК України, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.2,150-153,157,260-261,353, 354 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4, до ОСОБА_5 про припинення права власності на частку в спільному майні – задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2, м. Мирноград, вул. Невського, 3/4) користування автомобілем марки «Ford Focus» чорного кольору, № кузову WF0PXXWPDPBL61576, державний номерний знак НОМЕР_1, залишивши автомобіль на зберіганні відповідача ОСОБА_5

В іншій частині вимог про забезпечення позову- відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її винесення.

Копію ухвали направити відповідачеві ОСОБА_5 для виконання, позивачеві ОСОБА_1 та її представникові ОСОБА_4 – для відома.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення їй копії ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: В.С. Салькова