Рішення № 72325351, 07.02.2018, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/251/17

2018 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 р.

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Шелюховського М.В.

при секретарі Самарській Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій вказав, що 28 липня 2008 року відповідач уклала з ВАТ «Кредобанк» кредитний договір № 2404.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач зобов’язався надати відповідачеві кредит у сумі 4990,50 грн., а відповідач зобов’язувалась в порядку та на умовах передбачених Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію, та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Позивач (Банк) свої зобов’язання за Кредитним договором виконав, однак станом на 26.09.2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед ним не погашена та складає 5156,85 грн., а саме:

- 3195,57 грн. – неповернута сума кредиту;

- 464,47 грн. – прострочені відсотки;

- 339,58 грн. – прострочена сума комісії за адміністрування кредиту;

- 1157,23 грн. – заборгованість по пені.

У зв’язку з цим позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить стягнути з відповідача на його користь 5156,85 грн. заборгованості за Кредитним договором.

В судове засідання представник позивача не з’явився, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, проте подала заяву про розгляд цивільної справи у її відсутність. При цьому відповідач подала письмове заперечення на позовну заяву, в якому зазначила, що в кредитному договорі укладеному між нею та позивачем зазначено строк виконання зобов’язань з повернення кредиту, а саме до 27.08.2010 року. Таким чином вона вважає, що право вимоги в позивача виникло саме з цієї дати, відтак на момент його звернення до суду з цивільним позовом закінчився строк позовної давності визначений ст. 257 ЦК України. В зв’язку з цим відповідач ОСОБА_1 просить застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову з цих підстав.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, проте подала до суду заяву в якій просить розглядати справу у її відсутність та відмовити в задоволенні позову.

Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши представлені докази приходить до слідуючого висновку.

Позивачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Так, у відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи між позивачем та відповідачем у справі 28.07.2008 року було укладено кредитний договір за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 4990,50 грн. строком до 28.07.2010 року.

Таким чином, у вказаному договорі визначено час до якого мають бути виконані зобов’язання настанням конкретної календарної дати.

Відтак, право вимоги майнового характеру у відповідача до позивача виникло 28.07.2010 року.

В той же час до суду з позовними вимогами майнового характеру до відповідача з підстав невиконання умов вказаного договору позивач звернувся 13.02.2017 року, таким чином, на день звернення позивача до суду з цим позовом минув строк позовної давності визначений ст. 257 ЦК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 253-257, 260, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 258, 259 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні цивільного позову Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Судові витрати у справі залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: