Рішення № 72325110, 20.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р.

№ 814/2757/16

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:

Головного управління ДФС у Миколаївській області,

вул. Лягіна, 6 , м. Миколаїв, 54001

до відповідача:

Квартирно - експлуатаційного відділу міста Миколаїв,

пр-т Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056

про:

стягнення податкового боргу в сумі 363126,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва про стягнення податкового боргу в сумі 363126,80 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач має узгоджений податковий борг, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є не погашеним.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив про безпідставність вимог позивача, проси відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано до суду доказів реєстрації права відповідача на земельну ділянку, яка є об’єктом оподаткування.

Ухвалою від 19.01.2018 здійснено заміну неналежного позивача - Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області – на належного відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Позивач 18.12.2017 надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Відповідач є платником податків, тому за приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановленим цим кодексом.

17.02.2016 р. відповідачем до податкового органу подано декларацію з земельного податку за 2016 р., у якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету протягом січня 2016 –листопада 2016 у розмірі 36312,68 грн., та за грудень 2016 – 36312,72 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача, заборгованість виникла за лютий-листопад 2016 р. і становить 363126,80 грн.

У відповідності до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

В порушення вимог податкового законодавства відповідач у добровільному порядку не сплатив суму самостійно визначеного грошове зобов’язання з земельного податку, внаслідок чого у нього виник податковий борг у сумі 363126,80 грн.

Згідно з пп. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання являється податковим боргом.

У відповідності з п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України на адресу відповідача надсилалась податкова вимога від 06.06.2016 р. № 101-17 на суму 145250,72 грн.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Посилання відповідача про ненадання позивачем суду доказів реєстрації права на земельну ділянку, яка є об’єктом оподаткування, за відповідачем судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем самостійно подано податкову декларацію, в якій визначено суму податку, а сума податкового зобов’язання, самостійно визначена платником податків, згідно з п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України оскарженню не підлягає.

Твердження відповідача про відсутність повноважень у первісного позивача – Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області щодо стягнення податкового боргу як на підставу для відмови у задоволенні позову також судом до уваги не приймається, оскільки ухвалою від 19.01.2018 здійснено заміну неналежного відповідача на належного – Головне управління ДФС у Миколаївській області, до компетенції якого відноситься стягнення податкового боргу з платників податків.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, доказів погашення податкового боргу чи оскарження вимоги суду не подав.

За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Судовий збір покладається на позивача та поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягає.

Керуючись ст. 2, 12, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) до Квартирно - експлуатаційного відділу міста Миколаїв (пр-т Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 08029523) задовольнити.

2. Стягнути з Квартирно - експлуатаційний відділ міста Миколаїв (пр-т Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 08029523) податковий борг в сумі 363126,80 грн. (триста шістдесят три тисячі сто двадцять шість гривень 80 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України. Суддя Т. О. Гордієнко