Рішення № 72324723, 16.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року м. Житомир

справа № 806/210/18

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов"язання вчинити дії,-

встановив:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/1835/17;

- визнати неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині не виконання вимог ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" неповернення виконавчого документу протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення;

- визнати неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині ненадання роз'яснення про порядок повторного пред'явлення виконавчого документу виконавчого листа №806/1835/17;

- визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 22.12.2017 щодо прийняття рішення не у формі постанови;

- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати роз'яснення про порядок повторного пред'явлення виконавчого документа - виконавчого листа у справі №806/1835/17 до виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 у справі №806/1835/17 зобов'язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України надати позивачу відповідь про результати розгляду його звернення від 23.12.2016. Однак, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, свідомо не виконуючи рішення суду, повернув виконавчий лист без прийняття до виконання у зв'язку з недотриманням стягувачем вимог п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не вказано прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка видала виконавчий лист. Позивач вказує, що у виконавчому листі вказане прізвище та ініціали посадових осіб, що є достатнім для належного оформлення документу. Також позивач зазначає, що в порушення вимог ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем не дотримано, встановлений Законом, строк для вирішення питання про прийняття до виконання чи повернення стягувачу без прийняття до виконання - три робочі дні з дня його пред'явлення.

Також вказує на те, що відповідач не виконав вимоги ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки жодної підстави щодо повернення виконавчого документа, визначеної вказаною статтею немає, та не застосована відповідачем. Орган державної виконавчої служби не роз'яснив, який орган державної виконавчої служби приймає виконавчий лист та виконує рішення суду України, що визначено в Наказі Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2017 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень", окрім того в порушення вказаного Наказу повернув виконавчий документ відповідно до рішення, оформленого у формі повідомлення, а не постанови (а.с.5-7).

Вважає такі дії та бездіяльність відповідача неправомірними тому для захисту порушених прав звернувся до суду.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 провадження у справі відкрито.

25 січня 2018 року та 26 січня 2018 року від відповідача до суду надійшло два відзиви на адміністративний позов, які є однаковими за змістом, у прохальній частині яких просить у задоволенні вимог, викладених в адміністративному позові відмовити повністю та розглянути справу без участі його повноважного представника у порядку письмового провадження. Зазначає, що відсутність повного найменування - прізвища, ім'я та по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист є підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому вважає, що оспорюване повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання винесено відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 15-17, 19-21).

Згідно з ухвалою суду від 26.01.2018 розгляд справи відкладено: визнано явку представника відповідача у судове засідання обов"язковою; зобов"язано відповідача надати докази отримання виконавчого листа №1443/2017, виданого 01.12.2017 Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/1835/17, пред"явленого до виконання позивачем згідно із заявою від 01.12.2017 (з відміткою про дату отримання відповідачем).

Однак в наступне судове засідання представник відповідача в судове засідання не з"явився, ухвалу про відкладення розгляду справи отримав, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надсилав. Вимог ухвали не виконав, витребувані документи суду не надав.

Позивач до суду не з'явився, подав до суду заяву (вхідний №2573/18), в якій просить справу розглядати без його участі.

Відповідно до вимог ч.9. ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 у справі №806/1835/17 зобов'язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України надати ОСОБА_1 відповідь про результати розгляду його звернення від 23.12.2016.

Вказане судове рішення набрало законної сили 23.11.2017.

01 грудня 2017 року Житомирським окружним адміністративним судом на виконання судового рішення у справі №806/1835/17 видано виконавчий лист №1443/2017 (а.с.8).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання зазначеного судового рішення у справі №806/1835/17 від 20.07.2017 (а.с.9).

22 грудня 2017 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим І.С. прийняв рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (а.с.10).

Зміст повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання свідчить, що виконавчий документ повернено стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" з тих мотивів, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, зокрема, не зазначено прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача в частині невиконання судового рішення у справі №806/1835/17 і ненадання роз'яснення про порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання та діями щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями п.1 ч.1 ст.3 та ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Вимоги до виконавчого документа визначено статтею 4 Закону №1404-VIII.

Так, ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Пунктом 23 ДСТУ №4163-2003 «Вимоги до оформлення документів» встановлено, що підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу (-ів) і прізвища.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Розділом III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N512/5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/ 29432, 29432 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція), визначено окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначено загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту другого розділу III Інструкції виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.

Пунктом 4 розділу III Інструкції встановлено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувану повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Отже, беручи до уваги вищезазначені норми, у виконавчому документі зазначаються: назва; дата видачі документа; найменування органу; прізвище, ім'я, по батькові; посада посадової особи, яка його видала.

Судом при дослідженні виконавчого листа встановлено, що в ньому зазначено його назву: «ВИКОНАВЧИЙ ЛИСТ №14432017»; дату видачі: «01.12.2017»; Найменування органу: « Житомирський окружний адміністративний суд»; Прізвище, ім'я та по батькові особи, яка видала виконавчий документ: «ОСОБА_4»; Посада посадової особи, яка його видала: «Суддя». Виконавчий документ скріплено печаткою із зображенням Державного Герба України (а.с. 10).

Отже, виконавчий лист має всі заповнені реквізити, відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження» та оформлений належним чином.

За таких обставин, у державного виконавця не було передбачених Законом підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання та для направлення стягувачу відповідного повідомлення, так як виконавчий лист оформлений належним чином та відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо посилання відповідача на недоліки оформлення виконавчого документа, то суд зазначає, що п.1 ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII не регулює порядок оформлення виконавчого документа.

Порядок оформлення виконавчого документа визначено ч.3 ст.4 Закону №1404-VIII, де вказано, що інформація про посадову особу наводиться шляхом зазначення її прізвища та ініціалів.

Вимоги ч.3 ст.4 Закону №1404-VIII узгоджуються із приписами п.5.23 ДСТУ №4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», де вказано, що підпис документа здійснюється шляхом зазначення ініціалу(-ів) і прізвища посадової особи.

Оскільки у виконавчому листі Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 у справі № 806/1835/17 зазначено прізвище та ініціали уповноваженої посадової особи, якою видано виконавчий документ, який підписаний та скріплений печаткою, то він відповідає вимогам, встановленим ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача, як на підставу позову, на положення ст.37 Закону №1404-VIII, зважаючи на таке.

Згідно зі ст. 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Отже змістом ст.37 Закону №1404-VIII визначено вичерпний перелік причин повернення виконавчого документа стягувачу вже після прийняття виконавчого документу до виконання.

Однак, процедура повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання визначена ст. 4 Закону №1404-VIII.

Пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Суд відповідно до ухвали від 26.01.2018 витребовував у відповідача докази отримання виконавчого листа по справі №1443/2017, але відповідачем вищевказані докази не надано. При вирішенні правомірності дій державного виконавця під час повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, з урахуванням положень ч.9 ст. 80 КАС України суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Матеріали справи свідчать, що із заявою про прийняття виконавчого листа до виконання разом із оригіналом виконавчого листа №1443/2017, позивач звернувся 02.12.2017, що підтверджується квитанцією відділення поштового зв"язку про надсилання кореспонденції на адресу відповідача, а оспорюване повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання датоване 22.12.2017 (а.с.9, 10).

Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що проявляється у не виконанні вимог ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII, а саме вирішення питання про повернення виконавчого документу стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання у строк понад три робочих дні з дня його пред'явлення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, в яких позивач просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача в частині ненадання роз'яснення про порядок повторного пред'явлення виконавчого документа виконавчого листа у справі №806/1835/17 до виконання та зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати роз'яснення про порядок повторного пред'явлення виконавчого документа - виконавчого листа у справі №806/1835/17 до виконання, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4 розд. ІІІ Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Пунктом 4 розд. ІІІ Інструкції не встановлено обов"язку органу державної виконавчої служби роз'яснювати порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання у разі повернення його стягувачу без прийняття до виконання.

В обґрунтування даної позовної вимоги позивач зазначає, що в порушення пункту 19 розд. ІІІ Інструкції, відповідач не роз'яснив порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Однак в пункті 19 розд. ІІІ Інструкції врегульовано питання повернення виконавчого документа стягувачу за наявності підстав, визначених у статті 37 Закону. Про повернення виконавчого документу стягувачу в порядку передбаченому ст.37 Закону органом державної виконавчої служби виноситься постанова, а не повідомлення (4 розд. ІІІ Інструкції).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності в частині невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/1835/17 та зобов'язання відповідача надати роз'яснення про порядок повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання, а також щодо прийняття рішення не у формі постанови є безпідставними, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб"єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб"єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, та з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.12.2017.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 32, 77, 90, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10020, інд. НОМЕР_1) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул.Городецького, 13, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов"язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині не виконання вимог ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII щодо недотримання строків для прийняття рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.12.2017, а саме виконавчого листа №1443/2017 від 01.12.2017, виданого Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/1835/17.

Визнати протиправним та скасувати рішення у формі повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.12.2017, а саме виконавчого листа №1443/2017 від 01.12.2017, виданого Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/1835/17.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, з урахуванням ч.6. ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя А.В. Горовенко