Рішення № 72324707, 21.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р. Справа№805/367/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання неправомірним дій, скасування рішення та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що рішенням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 18.12.2017 року в задоволенні її заяви про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання відмовлено.

Вказане рішення вважала протиправним та таким, що винесено за відсутності встановлених законодавством підстав.

У зв’язку з наведеним позивач просила:

- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання відповідно до її заяви від 12.12.2017 року;

- скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 18.12.2017 року про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 відповідно до її заяви від 12.12.2017 року;

- зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну грошову допомогу відповідно до її заяви від 12.12.2017 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивач зареєстрована у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб з 08.12.2015 року. 10.12.2015 року позивач вперше подала до відповідача заяву про призначення щомісячної адресної допомоги на проживання і в заяві зазначала, що раніше зверталась за призначенням такої допомоги у м. Пологи Запорізької області та що з 30.11.2015 року працює. У зв’язку з наведеним для прийняття рішення щодо подовження виплати адресної допомоги за місцем тимчасового перебування з метою одержання особової справи та довідки-атестату про припинення її виплати відповідачем до Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області направлено запит про висилку справи за місцем попереднього обліку перебування позивача (запит від 17.12.2015 року № 01-08/13065). Особова справа з м.Пологи надійшла до відповідача 04.01.2016 року, згідно з нею позивач зверталась до Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області 11.11.2014 року із заявою, в якій зазначала, що не працює. Вказаним Управлінням їй була призначена адресна допомога на проживання на період з 11.11.2014 року по 10.03.2015 року, виплата якої припинена на підставі п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505. Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 11.01.2016 року позивачу в призначенні адресної допомоги для покриття витрат на проживання згідно з її заявою від 10.12.2015 року відмовлено.

Відповідно до п. 3 цього Порядку особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

12.12.2017 року позивач вдруге подала до відповідача заяву про призначення щомісячної адресної допомоги на проживання. Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 18.12.2017 року у призначенні адресної допомоги згідно з п. 3 Порядку відмовлено.

Вважав, що Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради діяло в межах законодавства України та здійснило призначання та виплату позивачу допомоги правомірно, законні підстави для призначення грошової допомоги на наступний строк – відсутні. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, місце проживання якої зареєстровано на території проведення антитерористичної операції (м. Донецьк), а фактичне місце проживання/перебування – на території України (м.Краматорськ Донецької обл.), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.12.2015 року № 1426/63228.

До цього рішенням Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області від 11.11.2014 року їй за місцем проживання (м.Пологи Запорізької обл.) на 6 місяців була призначена щомісячна адресна допомога для покриття витрат на проживання:

на період з 11.11.2014 року по 10.01.2015 року - у щомісячному розмірі 442 грн. на працездатну особу;

на період з 11.01.2015 року по 10.03.2015 року - у щомісячному розмірі 221 грн. на працездатну особу (зменшено на 50 відсотків як особі працездатного віку, яка не працевлаштувалася протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги);

на період з 11.03.2015 по 11.05.2015 року – відповідно до п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, виплату допомоги припинено.

Вказані обставини визнаються учасниками справи, і у суду немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства є підставою для звільнення від доказування.

10.12.2015 року позивач звернулася за іншим фактичним місцем проживання до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги на проживання. В заяві зазначала, що раніше зверталась за призначенням такої допомоги та що з 30.11.2015 року працює у державній установі «Донецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України».

Рішенням від 11.01.2016 року в призначенні такої допомоги відмовлено.

12.12.2017 року позивач повторно звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про призначення їй як внутрішньо-переміщеній особі щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання.

Рішенням від 18.12.2017 року в призначенні такої допомоги відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що склад сім’ї позивача – одна особа, позивач є працездатною особою і догляду не здійснює, вона не включена до розрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року №212. В рішенні зазначено, що «допомогу переміщеним особам на проживання не призначено з таких підстав:», між тим передбачених законом підстав у рішенні не вказано.

Рішення та повідомлення №177 про прийняття такого рішення надіслані на адресу позивача.

22.12.2017 року позивачу надіслана відповідь на її звернення щодо підстав відмови в призначенні такої допомоги.

Судом також встановлено, що 30.11.2015 року позивач працевлаштувалася на посаду лікаря з гігієни харчування відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень державної установи «Донецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України», що підтверджується записами в трудовій книжці та довідкою з місця роботи.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного Закону Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505.

Відповідно до п. 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно з п. 3 Порядку грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї (далі - уповноважений представник сім’ї)

Розмір допомоги залежить від статусу її отримувачів.

Якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім’ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім’ї.

При цьому вказаним пунктом Порядку також визначено, що особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім’ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов’язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Позивачу як особі працездатного віку, яка не працевлаштувалася протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, і догляд не здійснює, склад сім’ї якої становить одна особа, органом праці та соціального захисту населення виплачувалася щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в порядку та розмірі, що встановлений пунктом 7 Порядку.

Виплату такої допомоги позивачу було припинено на підставі пункту 7 Порядку ще у 2015 році.

12.12.2017 року позивач як внутрішньо перемішена особа яка працевлаштувалася звернулася за іншим фактичним місцем проживання до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги на проживання.

Відмовляючи в призначенні позивачу допомоги відповідач в оскарженому рішенні встановив, що позивач не включена до розрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року №212.

Вказаною постановою були внесені зміни до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, а саме пункт 3 цього Порядку доповнено абзацами, зокрема абзацом такого змісту: «Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається».

Між тим, посилаючись на вказаний нормативно-правовий акт, відповідач не врахував те, що пункт 3 цього Порядку в наведеній редакції з 16.09.2017 року втратив чинність у зв’язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 року № 689, якою пункт 3 цього Порядку викладено в іншій редакції.

Не врахував і те, статус внутрішньо перемішеної особи позивач не втратила, і що пункти 2 та 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505, визначають, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців, і передбачають можливість наступного призначення грошової допомоги на шестимісячний строк після подання відповідної заяви.

Крім того, зазначаючи в оскарженому рішенні, що «допомогу переміщеним особам на проживання не призначено з таких підстав:» відповідач передбачених законом підстав на день винесення оскарженого рішення не вказав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суб’єктом владних повноважень оскаржене рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без наведення правового обґрунтування його прийняття.

Враховуючи наведене таке рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання відповідно до її заяви від 12.12.2017 року, то такі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень в даних правовідносинах буде саме скасування рішення про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 відповідно до її заяви від 12.12.2017 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну грошову допомогу відповідно до її заяви від 12.12.2017 року.

Органи праці та соціального захисту населення мають виключну компетенцію в питаннях призначення щомісячної адресної допомоги.

Повноваження адміністративних судів визначені Кодексом адміністративного судочинства України. При цьому суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.

З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо виплати щомісячної адресної грошової допомоги суд приходить до висновку, що слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення такої допомоги з урахуванням висновків суду.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_2 Миколаївни до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання неправомірним дій, скасування рішення та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 18.12.2017 року про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання ОСОБА_1 відповідно до її заяви від 12.12.2017 року.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2017 року з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Небесної сотні, 23, код ЄДРПОУ 25953617) на користь ОСОБА_1 (84331, АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 21 лютого 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.