Постанова № 72323734, 31.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/825/17

Категорія: 11.1 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду, яка прийнята 21 вересня 2017 року у складі суду: головуючого судді Кузьменко Н.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди за січень-квітень 2017 року, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявленого позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представником відповідача подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» № 336/2012 від 18.05.2012 року ОСОБА_2 призначено суддею Цюрупинського районного суду Херсонської області строком на п’ять років.

05.06.2012 року наказом голови Цюрупинського районного суду Херсонської області № 10-к його зараховано до штату відповідного суду, встановлено посадовий окладу згідно штатного розпису та доплату у розмірі 15% від посадового окладу.

Станом на день подання позовної заяви передбачене Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності займаній посаді ОСОБА_2 не проходив.

Відповідно до довідки про доходи № 790/02 від 24.05.2017 року, виданою ТУ ДСА України у Херсонській області позивачу нараховано заробітну плату у такому розмірі: січень 2017 року - 17342,67 грн., лютий 2017 року - 20909,09 грн., березень 2017 року - 15890,91 грн., квітень 2017 року - 3400,00 грн.

Згідно штатного розпису Цюрупинського районного суду Херсонської області станом на 01.01.2017 року посадовий оклад судді цього суду встановлений у розмірі 16000 грн.

Позивач вважає, що йому протиправно нараховано суддівську винагороду з розрахунку наведеного розміру посадового окладу та вважає, що така винагорода має бути обраховано з розрахунку посадового окладу - 10 мінімальних заробітних плат, а саме 32000 грн., у зв’язку із чим, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не порушено право ОСОБА_2 на передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на викладене.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з приписами п. 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно з ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774- VІІІ (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

На час розгляду справи п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774- VІІІ є чинним та неконституційним у встановленому законодавством порядку не визнавався.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, позивач призначений на посаду судді до набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), а тому його посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір визначений частиною третьою статі 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, який становить 10 мінімальних заробітних плат.

В свою чергу, розмір мінімальної заробітної плати для такого обрахунку, встановлений п. 3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, що складає 1600 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, в спірний період позивачу була нарахована суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу у розмірі 16000 грн., що цілком відповідає наведеним норм чинного на момент здійснення відповідних виплат законодавства, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для задоволення заявленого позову та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок виплаченої позивачу суддівської винагороди відсутні.

В поданій апеляційній скарзі, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції помилково не було враховано, що, як Конституцією України, так і Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII та від 07.07.2010 року № 2453-VI, передбачено, що розмір суддівської винагороди регулюється виключно законом про судоустрій і не може визначатись іншими нормативно-правовими актами. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ не є законом про судоустрій, а тому цей ОСОБА_3 не може регулювати питання розміру суддівської винагороди.

Проте, колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи апелянта з огляду на викладене.

Так, колегія суддів наголошує, що відповідно до п. 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

В свою чергу, згідно з ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не визначений сталий розмір суддівської винагороди. ОСОБА_3 України «Про судоустрій і статус суддів» взагалі не містить конкретної суми суддівської винагороди, що підлягає виплаті судді, зокрема, місцевого суду. Як вбачається з ч. 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, вказана норма містить сталу складову: « 10» та динамічну: «мінімальних заробітних плат».

Тобто, в даному випадку Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI визначено посадовий оклад судді місцевого суду в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

В свою чергу, розмір мінімальної заробітної плати, що підлягає застосуванню визначає п. 3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, що складає 1600 грн.

Таким чином, вбачається, що положення абзацу другого пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ слід тлумачити так, що ним встановлено розмір мінімальної заробітної плати, а не розмір «розрахункової величини». Це положення не змінює частину третю статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у частині визначення саме мінімальної заробітної плати як величини, на основі якої обчислюється суддівська винагорода. У зв'язку із цим, відсутні ознаки невідповідності цього положення частині другій статті 130 Конституції України.

На підставі наведеного вбачається, що позивачу виплачується суддівська винагорода у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року – залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець