Постанова № 72323696, 08.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11813/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Рибачука А. І.,

суддів – Багрія В. М., Старунського Д. М.,

за участю секретаря – Андрушківа І. Я.,

розглянувши апеляційну скаргу Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі № 167/961/17 (постанова ухвалена у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Денисюка Р. С., повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2017 року) за адміністративним позовом Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Рожищенське об’єднане управління Пенсійного фонду України (далі – Рожищенське ОУПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі – управління ДВС), в якому просило визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі – ВПВР управління ДВС) ОСОБА_1 щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 03 липня 2017 року ВП № 54295745, ВП № 54295669 та скасувати вказані постанови.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, Рожищенське ОУПФУ подало апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що ним як правонаступником УПФУ в Рожищенському районі своєчасно було проведено ОСОБА_2 перерахунок пенсії згідно з рішенням суду, а відповідно старший державний виконавець ВПВР управління ДВС ОСОБА_1 повинен був закінчити виконавче провадження з примусового виконання цього рішення та не мав права відкривати виконавчі провадження з примусового виконання винесених в цьому виконавчому провадженні постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце його проведення, тому відповідно до частини четвертої статті 229 та пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що у ВПВР управління ДВС на виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 49851220 з примусового виконання виконавчого листа від 06 січня 2016 року № 167/1344/15-а, виданого Рожищенським районним судом Волинської області на підставі рішення цього суду про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 пенсію починаючи з 21 березня 2015 року відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 80% від заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.

Листом від 16 травня 2016 року № 836/02-10-21 Рожищенське ОУПФУ, яке є правонаступником УПФУ в Рожищенському районі повідомило ВПВР управління ДВС про те, що ним самостійно виконано вказане рішення суду та 19 лютого 2016 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2, а повну виплату здійснено в межах виплатного періоду в березні 2016 року.

Також з матеріалів справи видно, що у зв’язку з невиконанням згаданого вище виконавчого листа у строк встановлений для його добровільного виконання 28 квітня 2016 року державним виконавцем ВПВР управління ДВС було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2040.00 грн та 30 червня 2017 року у зв’язку з понесенням витрат – постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 127.51 грн.

У зв’язку з виконанням Рожищенським ОУПФУ згаданого вище рішення суду 30 червня 2017 року старшим державним виконавцем ВПВР управління ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49851220, а згадані вище постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виділено в окреме провадження, оскільки такі не були сплачені боржником.

03 липня 2017 року старшим державним виконавцем ВПВР управління ДВС відкрито виконавчі провадження з виконання вказаних постанов про що винесено відповідні постанови, які є предметом оскарження в даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови були винесені правомірно, оскільки боржником не були сплачені виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

З 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Згідно з пунктом 7 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання ним чинності завершуються у порядку, що діяв до набрання ним чинності, а після набрання ним чинності виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основої винагороди.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче повадження» у разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 , 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Заакону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня припинення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку припинення виконавчого провадження чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягненння.

Згідно з пунктом 7 розділу IX «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 при виконанні рішення, за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках, виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначені особливості виконання постанов державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які полягають у тому, що такі постанови державного виконавця виконуються одночасно із виконанням рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. У випадку завершення виконавчого провадження з виконання рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів щодо їх примусового виконання.

Як видно з матеріалів справи у межах виконавчого провадження ВП № 49851220 з виконання виконавчого листа від 06 січня 2016 року № 167/1344/15-а, виданого Рожищенським районним судом Волинської області, на підставі рішення суду за яким управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області було зобов’язане здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» були винесені постанови від 28 квітня 2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору та від 30 травня 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, які у встановленому порядку не скасовані та є чинними.

Оскільки виконавши вказане вище рішення суду щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 пенсії, Рожищенське ОУПФУ самостійно не сплатило виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, старший державний виконавець ВПВР управління ДВС ОСОБА_1 правомірно виділив в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження та відкрив виконавчі провадження з виконання вказаних постанов.

Відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі № 167/961/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5