Постанова № 72323693, 08.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12664/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Макарика В.Я.

суддів – Судової-Хомюк Н.М., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання – Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 04 грудня 2017 року (головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1, м. Рожище) у справі №167/1138/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними, зарахування стажу, який дає право на пенсію,-

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області в якому просив зобов’язати Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області зарахувати стаж роботи електрозварником ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» з 28 вересня 2009 року по 11 лютого 2013 року та зробити перерахунок пенсії з часу її призначення.

Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 04 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 до Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними, зарахування стажу, який дає право на пенсію задоволено.

Визнано дії Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу часу роботи електрозварювальником протиправними.

Зобов'язано Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області зарахувати ОСОБА_2 до трудового стажу, який дає право на пенсію, час роботи електрозварювальником Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» з 28 вересня 2009 року по 11 лютого 2013 року та провести перерахунок пенсії з часу її призначення.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 24 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Станом на 23 грудня 2014 року в індивідуальних відомостях про застраховану особу Ваш стаж відображений наступним чином: червень 2009 року - 10 днів; липень 2009 року - 12 днів; серпень 2009 року - 10 днів; вересень 2009 року - 14 днів.

За період з жовтня 2009 року по грудень 2009 року та з березня 2010 року по грудень 2010 року із сум нарахованої заробітної плати страхові внески заводом будівельних конструкцій не сплачені. Відповідно при обчисленні страхового стажу для визначення розміру пенсії ОСОБА_2 зараховано з червня 2009 по вересень 2009 року - 46 днів, а за період з жовтня 2009 року по грудень 2009 року та з березня 2010 року по грудень 2010 року стаж не зараховано, оскільки страхові внески не сплачено. Так як за вказаний період станом на 05 січня 2015 року страхові внески залишаються не сплаченими, здійснити перерахунок пенсії з додаванням стажу за період з жовтня 2009 року по грудень 2009 року та з березня 2010 року по грудень 2010 року немає підстав.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Рожищенському ОПФУ Волинської області з 05 жовтня 2012 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З копії трудової книжки видно, що 28.09.2009 року прийнятий електрозварником ручного зварювання 4 розряду будівельної дільниці ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», запис «30» та 11.02.2013 року звільнений по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, запис «32» (а.с. 7-8, 11).

Відповідно до ч.1 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 даного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно- правового характеру;

Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, в тому числі на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини 5 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною 9 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

Частина 10 статті 20 цього Закону передбачає: якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 статті 20 Закону визначено: страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка і тільки за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів виданих за місцем роботи, служби або навчання, а також архівними установами.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи відомості трудової книжки позивача, які підтверджують факт роботи ОСОБА_2 електрозварником ручного зварювання 4 розряду будівельної дільниці ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», що дає право на призначення пенсії протягом спірного періоду, тому дії Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу часу роботи електрозварником є протиправними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, а також зазначає, що сам факт ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду України із зарплати позивача за відсутності його вини, не є підставою для відмови у зарахуванні позивачу стажу роботи у період з 28 вересня 2009 року по 11 лютого 2013 року. Крім того, з заробітної плати позивача щомісячно утримувалися суми страхових внесків і позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов'язків по сплаті обов'язкових платежів.

Оскільки, до трудової книжки позивача уповноваженою особою ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» внесені всі записи, які підтверджують зайнятість на займаній посаді повний робочий день, відтак відмова у зарахуванні спірного періоду роботи на посаді електрозварником річного зварювання є протиправною.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. ч.4 ст. 229, 243,308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 04 грудня 2017 року у справі №167/1138/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у випадку відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складений 08 лютого 2018 року.