Постанова № 72323507, 06.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14630/15 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексо Прінт Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року (прийнята в порядку письмового провадження, у м.Києві, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексо Прінт Плюс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексо Прінт Плюс» (далі - Позивач; ТОВ «Флексо прінт плюс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2015 року №0000182204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, апелянт зазначає, що на момент укладення експортного контракту від 09.04.2013 року №14/01-1 діяла стаття 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до якої виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення, а тому висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався; у судове засіданні представник Відповідача не прибув, однак вказане не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами контролюючого органу на підставі направлення від 16.03.2015 року №314/26-58-22-04-15 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Флексо прінт плюс» з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному контракту від 09.04.2013 року №14/01-1 з ТОВ «Мега-Транс» (РФ) за період з 19.07.2014 року по 25.12.2014 року.

За наслідками перевірки складено акт від 27.03.2015 року №1095/26-58-22-04-15/33343497, згідно з яким встановлено порушення ТОВ «Флексо прінт плюс» статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 року №0000182204, яким Позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня у сфері ЗЕД у розмірі 53 654,59 грн.

Так, статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

За приписами статті 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Положеннями статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 3 постанови Національного банку України від 16.11.2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі - Постанова №475) останній постановив установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постанова набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3 - 8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою (пункт 12 Постанова №475).

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2013 року між ТОВ «Флексо прінт плюс» (Постачальник) та ТОВ «Мега-Транс» (РФ; Покупець) укладено контракт поставки продукції №14/01-1, за яким постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець приймати й оплачувати на умовах контракту самоклеючу етикетку без друку або з флексодруком (далі за текстом - «Продукція»). Розгорнута характеристика продукції визначається сторонами в додатках (специфікаціях до контракту, що є його невід'ємною частиною).

На виконання умов цього контракту Позивачем здійснено поставку продукції на загальну суму 519 458,70 євро, що підтверджується вантажно-митними деклараціями: від 19.07.2014 року №574598 на суму 65933,60 євро; від 11.09.2014 року №580452 на суму 55102,80 євро.

В акті перевірки зазначено, що нерезидентом ТОВ «Мега-Транс» (РФ) здійснено оплату товару на загальну суму 121036,40 євро, з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків, що підтверджується виписками банку.

Щодо посилання Позивача на те, що на момент укладення контракту діяла редакція статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яка передбачала зарахування на валютний рахунок в уповноважених банках виручки резидентів у іноземній валюті у строк, що не перевищує 180 календарних днів з дати митного оформлення, колегія суддів зазначає таке.

Так, в абз.3 ч.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Разом з цим, постановами Національного банку України від 16.11.2012 року №475, від 14.05.2013 року №163, від 14.11.2013 року №453, від 12.05.2014 року №270, від 20.11.2014 року №734 та від 01.12.2014 року №758 введено обмеження щодо строків розрахунків, зокрема, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Слід звернути увагу, що вказані постанови прийняті Національним банком України на підставі повноважень, наданих Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З матеріалів справи вбачається, що граничний строк розрахунків за контрактом поставки продукції від 09.04.2013 року №14/01-1, по вантажно-митним деклараціям від 19.07.2014 року №574598 на суму 65933,60 євро становить до 17.10.2014 року; від 11.09.2014 року №580452 на суму 55102,80 євро - 10.12.2014 року.

Проте, ТОВ «Мега-Транс» (РФ) граничний строк розрахунків за зазначеними вантажно-митними деклараціями був порушений, що і не заперечується апелянтом.

Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Крім того, у матеріалах справи не містяться доказів звернення Позивача із позовом відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Стаття 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

Якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

При цьому, докази, які свідчили б про отримання Позивачем висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на продовження термінів розрахунків за контрактом від 09.04.2013 року №14/01-1 та документи уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки Позивачем порушено положення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обгрутованим та не підлягає скасуванню.

За приписами п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

16.03.2015 року в.о.начальника ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві Н.П.Баляс, на підставі пп.78.1. п.78.1, п.78.4 ст.78 ПК України та відповідно до листів ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 07.11.2014 року №12311/909, від 11.11.2014 року №12311/922/1, від 08.01.2015 року №12311/79 про порушення ТОВ «Флексо прінт плюс» законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями (90 днів), прийнято наказ №352 «Про проведення позапланової виїзної перевірки», згідно з яким начальнику управління податкового аудиту Клос Т.О. наказано організувати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Флексо прінт плюс» (код ЄДРПОУ 33343497) з 16.03.2015 року тривалістю 5 робочих днів.

Головним державним ревізором - інспектором ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві Стась Н.І., відповідно до направлення на перевірку від 16.03.2015 року №314/26-58-22-04-15, виданого на підставі пп.75.1.2 п.75.1, пп.78.1 ст.78 та ст.81 ПК України, постанови КМУ від 27.12.2010 року №1238 та наказу від 16.03.2015 року №352, здійснено документальну виїзну перевірку ТОВ «Флексо прінт плюс» тривалістю 5 робочих днів; мета перевірки: здійснення контролю за валютними операціями.

За таких обставин, посилання апелянта про безпідставність проведення контролюючим органом позапланової перевірки, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки положеннями статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 315, 316, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексо Прінт Плюс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 08 лютого 2018 року