Постанова № 72323471, 06.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1837/17 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В.Трофімова

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (повний текст складено 14 грудня 2017 року, у м.Черкасах) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної (далі - Відповідач) про визнання неправомірною бездіяльності прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної у частині ненадання обґрунтованої відповіді на заяви, направлені до Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) та обласної прокуратури, на які надано відписку від 03.11.2017 без роз'яснення права на оскарження та відмовлено у відновленні порушених прав та законних інтересів Позивача; зобов'язання прокуратуру Черкаської області призначити перевірку та відновити порушені права з наданням повної вмотивованої відповіді на заяви, що були спрямовані з ГПУ.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року відмовлено у відкритті провадження та повернуто Позивачеві позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Зокрема, апелянт вказує на те, що згідно з ст.303-307 КПК України визначений вичерпний перелік оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а тому на думку Позивача право на оскарження незаконної бездіяльності прокурора визначено в КАС України. Також, Позивач зазначає, що оскаржуваний лист не містить обґрунтованої відповіді на заяви направлені до ГПУ та до обласної прокуратури; в порушення Закону України «Про звернення громадян» йому не пояснено право на оскарження та відмовлено у відновленні порушених прав.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги Позивача про оскарження бездіяльності прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної підлягають розгляду у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні відносини стосуються правомірності дій прокурора відділу прокуратури Черкаської області Т.Чепурної за наслідком розгляду звернень щодо правомірності дій працівників правоохоронних органів стосовно розслідування: за фактом викрадення демонтованого двигуна з арештованого автомобіля зі складу СВК «Розсішки» за матеріалами №121-пр/05, №35/08, №480/08; кримінального провадження від 24.12.2012 року за скаргою від 04.06.2009 року; кримінального провадження від 29.01.2013 року за матеріалами №579/ІІ стосовно не виплати орендної плати у сумі 4800 грн; кримінального провадження від 16.07.2013 року за фактом внесення СВК «Розсішки» неправдивих відомостей про відпрацьований час; кримінальних проваджень від 24.11.2012 року, 29.01.2013 року, 15.03.2013 року, 21.01.2014 року, 14.03.2014 року, 05.09.2014 року.

На думку Позивача, лист від 03.11.2017 року №17/7-87-02 на №17/7-2097 вих.-17 не містить обґрунтованої відповіді на заяви направлені до ГПУ та до обласної прокуратури, та в порушення Закону України «Про звернення громадян» Позивачеві не роз'яснено право на оскарження.

Так, за частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція КАС України згідно з Законом від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема, що мають вирішуватись в порядку кримінального судочинства.

У Рішенні Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 року вказано, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього/досудового слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.

Також, у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

Вказане обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Конституційний Суд України у цій справі вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1666а15.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги, регламентовані нормами КПК України, а тому відсутні правові підстави для відкриття провадження в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 312, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 07 лютого 2018 року.