Постанова № 72323342, 07.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року справа №812/1535/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Чернявської К.Г., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 р. у справі № 812/1535/17 (головуючий І інстанції Чернявська Т.І., постанова у повному обсязі складена 27 листопада 2017 року у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.10.2017 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просив стягнути з відповідача за період з 07.11.2015 року по 19.01.2016 року винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3 000 грн. у розрахунку на місяць, а саме за листопад 2015 року – 1 843, 80 грн., за грудень 2015 року – 7 392, 68 грн., за січень 2016 року – 4 843, 10 грн., разом 14 079, 58 грн. (а.с. 2-4).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 р. у справі № 812/1535/17 адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код 40108845, місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 16) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 92703, АДРЕСА_1) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 14335,02 грн. (чотирнадцять тисяч триста тридцять п’ять грн. 02 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів (а.с. 70-75).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем порушено строк звернення до суду.

Також, судом першої інстанції не зазначено, до якої категорії осіб, зазначених в постанові КМУ № 24 від 31.01.2015 року та наказу МОУ від 02.02.2015 року № 49 позивачу повинні нараховувати та виплачувати винагороду за участь в АТО, вказуючи, при цьому, що вказаною постановою та наказом регламентувався порядок виплати винагороди за участь в АТО міліціонерам та не поширюється на поліцейських, а поширюється тільки на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, тобто, на думку апелянта, посилання суду першої інстанції на постанову КМУ № 24 від 31.01.2015 року є хибною. Крім того, апелянт вказує, що ГУНП в Луганській області не отримувало фінансування на виплату винагороди у спірний період. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку постановою КМУ №24 від 31.01.2015 року встановлено виплату грошової винагороди, крім, як включення позивача до наказів АТЦ при СБУ. До того ж, апелянт вказує, що порядок виплати винагороди за участь в АТО саме поліцейським передбачений постановою КМУ від 20.01.2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських” та зазначає, що в період з 07.11.2015 року по 21.01.2016 року порядок виплати винагороди за участь в АТО саме поліцейським був не врегульований. За таких обставин, апелянт вважає, що заборгованість щодо виплати позивачу винагороди за участь в АТО у відповідача відсутні.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Позивач до суду не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у період з 07.11.2015 по 30.05.2016 проходила службу на посаді заступника начальника – начальника слідчого відділення Старобільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, про що свідчить довідка про проходження служби в органах внутрішніх справ, видана управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.11.2017 б/н (а.с. 53).

Відповідно до наказу першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.06.2015 року № 158, від 17.11.2015 року № 321, та довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 26.05.2016 № А-3889 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивач дійсно брала участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 12.06.2014 року по 07.11.2015 року та з 07.11.2015 року по теперішній час (а.с. 8-9).

На підставі довідки від 07.08.2015 № ВДЗ/8480/А про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 07.06.2015 № 158 комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України прийнято рішення від 21.08.2015 № 16/І/ХІІІ/292 про надання ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій (а.с. 7).

Згідно рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 21.08.2015 № 16/І/ХІІІ/292 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серія МВ № 028752 від 28.09.2015 (а.с. 6).

Відповідно до довідок про грошове забезпечення по видах доходу за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області від 01.09.2017 № 697/111/22-2017 та від 03.11.2017 № 944/111/22-2017 у межах спірних правовідносин позивачу за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 нараховане грошове забезпечення:

- за листопад 2015 року в сумі 6322,00 грн.;

- за грудень 2015 року в сумі 7902,50 грн.;

- за січень 2016 року в сумі 7902,50 грн. (а.с. 12, 56).

Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції згідно з довідкою управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03.11.2017 № 944/111/22-2017, за спірний період позивачу не нараховувалась (а.с. 56).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Спірним питанням цієї справи є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 19.01.2016.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про боротьбу з тероризмом" від 20.03.2003 року № 638-VI (далі - Закон № 638-VI), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114, Постановою Кабінету Міністрів України №158 від 04.06.2014 року "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету", постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 року №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 року №49 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 р. за N 135/26580, наказом МВС України від 03.02.2015 року №123.

Законом № 638-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.

Згідно статті 5 Закону № 638-VI Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №158 від 04.06.2014 року "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 р. виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

У відповідності до абзаців 1,2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 року №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Пунктом 3 вказаної постанови затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1; розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.

Наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 року № 49 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Пунктом 4 розділу І Порядку встановлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

Згідно пункту 6 розділу 1 даного Порядку виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком І до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24.

Розділом ІІ Порядку, зокрема пунктами 6, 7, визначені види документів, якими підтверджується безпосередня участь військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі проведення АТО, безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Отже, підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі проведення АТО є наказ командира військової частини Державної прикордонної служби України, який видається у тому числі на військовослужбовців інших підрозділів.

Наказ на виплату винагороди видається за місцем проходження служби військовослужбовців.

Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується: журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки); бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання.

Крім того, підтвердними документами є:

- бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об'єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об'єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання;

- запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

- постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

Пунктами 1,3,4 Наказу МВС України від 03.02.2015 року № 123 "Про деякі питання відрядження до зони АТО", передбачено, зокрема, начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів під час підготовки наказів про відрядження до зони проведення антитерористичних операцій чітко визначати перелік завдань відповідно до зазначеного вище Закону, що покладаються на відряджену особу або відряджаються на підконтрольну Україні територію для виконання завдань відповідно до покладених на особу функціональних обов'язків

Начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів до 05 числа надавати до ДФЗБО МВС списик осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій.

Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС визначено забезпечити нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу апарату Міністерства, головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів та підпорядкованих МВС відповідно до наданих списків; виплату грошової винагороди здійснювати за наказами міністра внутрішніх справ або особи, яка його заміщує, начальників головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ректорів вищих навчальних закладів на підставі вмотивованих рапортів керівників підрозділів, погоджених керівником або заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, із зазначенням конкретних місць несення служби (населений пункт, блокпост) та бойових зіткнень.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. Потім, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

31.01.2018 року № 73/111/28-2018 року відповідач звернувся до начальника УПД ГУНП в Луганській області щодо надання на адресу ВПЗ ГУНП в Луганській області доказів безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції у період з 07.11.2015 року по 19.01.2016 року, а саме: накази ГУНП в Луганській області щодо виконання поставлених завдань охорони об’єктів (несення служби на блокпостах тощо); постові відомості під час охорони об’єкта, де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувались; у разі участі позивача у відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються, звільненні таких об’єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою: журнал бойових дій, бойове донесення, рапорт тощо; інші докази безпосередньо участі ОСОБА_2 в антитерористичній операції за наявності.

Листом від 01.02.2018 року № 306111/21-2018 повідомлено, що відомості та документи відносно гр. ОСОБА_2 у період з 07.11.2015 року по 19.0.12016 року в Управлінні превентивної діяльності ГУНП в Луганській області відсутні.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що Головне управління Національної поліції в Луганській області діяло в межах наданих повноважень відповідно до законодавства.

Щодо доводів апелянта стосовно порушення позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття “заробітна плата” і “оплата праці”, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини третьої статті 99 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за період з 07.11.2015 року по 19.01.2016 року винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3 000 грн. у розрахунку на місяць, а саме за листопад 2015 року – 1 843, 80 грн., за грудень 2015 року – 7 392, 68 грн., за січень 2016 року – 4 843, 10 грн., разом 14 079, 58 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 311, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 р. у справі № 812/1535/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції – відмовити.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_3