Рішення № 72323034, 29.01.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/900/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Бідней О.В.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Добробут АГ"

до Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Добробут АГ" (далі - позивач, ПРАТ "Добробут АГ") звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Чернівецькій області про призначення та проведення документальної невиїзної перевірки дотримання приватним акціонерним товариством "Добробут АГ" вимог законодавства України з питань державної митної справи, яку було проведено в період з 04.08.2017 р. по 10.08.2017 р.;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Чернівецькій області про складення за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки акту №3162/24-13-14-05/30149639 від 11.08.2017 р.;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Чернівецькій області про винесення та направлення позивачеві податкових повідомлень-рішень №0003801405 та №0003811405 від 28.08.2017 р. за результатом проведеної документальної невиїзної перевірки;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Чернівецькій області про складання та направлення позивачеві податкової вимоги №705-17 від 13.09.2017 р.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0003801405 від 28.08.2017 р.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0003811405 від 28.08.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що дії відповідача щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПРАТ "Добробут АГ" вимог законодавства України з питань державної митної справи, складення за результатами проведеної перевірки акту, винесення та направлення позивачеві податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги є протиправними та здійснені з порушенням митного та податкового законодавства. Вказував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом без урахування наданих документів та дійсних обставин, а тому вони підлягають скасуванню. Позивач посилався на те, що відповідачем помилково класифіковано один неподільний товар - посівний багатофункціональний комплекс "Термінатор" із причепним трьохсекційним бункером "ТН 1400" об'ємом 14000 л, як окремі частини з різними кодами УКТ ЗЕД.

Позивач також вказував, що під час проведення митного оформлення контролюючим органом не приймалося рішення про визначення іншого коду товару відносно посівного багатофункціонального комплексу "Термінатор", а навпаки у ході митного оформлення вказаного товару контролюючим органом було погоджено код товару згідно УКТЗЕД НОМЕР_1, про що свідчать відбитки штампів Хмельницької митниці ДФС на вантажних митних деклараціях. З огляду на дані обставини, відповідач не мав правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов`язань у зв`язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки.

Головне управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) позов не визнало, подало до суду письмовий відзив на позов, в якому просило відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову повністю, мотивуючи це тим, що податковим органом під час проведення документальної невиїзної перевірки, яка була проведено у відповідності до встановленого податковим законодавством порядку, виявлено порушення позивачем положення митного та податкового законодавства. Стосовно доводів позивача, про те що даний товар є єдиним і не подільним комплексом, відповідач зазначив, що посівний багатофункціональний комплекс "Термінатор" із трьохсекційним бункером "ТН 1400" представляє собою окремі частини, оскільки причепний бункер “ТН 1400” на колесах може агрегатуватися з навісними знаряддями будь-яких виробників, а не лише з посівним комплексом марки "Термінатор".

До початку судового розгляду справи по суті позивачем подано відповідь на відзив, а відповідачем надано заперечення в порядку передбаченому ст. ст. 163-164 КАС України.

29.01.2018 р. в підготовчому засіданні представниками сторін подано заяви в порядку ч. 7 ст. 181 КАС України щодо закриття підготовчого провадження, у зв'язку з чим судом в цей же день розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача у вступному слові та додаткових поясненнях позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у вступному слові та додаткових поясненнях проти позовних вимог заперечували та наполягали на відсутності підстав для задоволення позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство "Добробут АГ" (60235, Чернівецька область, Сокирянський район, с. Ломачинці, вул. Українська, 24, код ЄДРПОУ 30149639) зареєстроване як юридична особа 08.04.1999 р. та взяте на облік як платник податків 10.04.1999 р. (Т. 1 а.с. 83, 85-91).

В період часу з 04.08.2017 р. по 10.08.2017 р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товару, оформленого по митній декларації від 24.09.2014 р. №400040000/2014/005130, результати якої оформлено актом №3162/24-13-14-05/30149639 від 11.08.2017 р. (Т. 1 а.с. 18-27).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України; Правила 1, 2а, 3с та 6 Основних правил інтерпретації Закону України “Про митний тариф України” у частині визначення коду товару, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита по товару “причіпний трьохсекційний бункер на 14000 літрів”. Маркування: AGROKRAFT” на суму 196414,14 грн;

- п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість по товару: “Машина сільськогосподарська: причіпна, посівний комплекс багатофункціональний: “Термінатор” з дисковими та губерними культиваторними секціями. Робоча ширина 9 м, міжряддя 15 см. Серійний номер:1604/13. Новий. 1 шт. Поставляється у частково розібраному стані. Маркування: AGROKRAFT” на суму 392828,28 грн та занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість по товару: “причіпний бункер на 14000 літрів. Маркування: AGROKRAFT” на суму 432111,11 грн.

Судом встановлено, що 11.08.2017 р. відповідачем на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про врученням направлено акт перевірки. Однак, у зв'язку з ненадходженням першого примірника акту від позивача, 21.08.2017 р. відповідачем складено акт №111/24-13-14-05/30149639 (Т. 1 а.с. 139-140).

На підставі висновків викладених в акті перевірки, 28.08.2017 р. відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у сумі 245517,68 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 196414,14 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 49103,54 грн;

№ НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів у сумі 540138,89 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 432111,11 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 108027,78 грн ( Т. 1 а.с. 15, 16).

Вказані податкові повідомлення-рішення надіслано 28.08.2017 р. на адресу позивача, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні (Т. 1 а.с. 14).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, 12.09.2017 р. позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України (Т. 1 а.с. 35-36).

17.10.2017 р. ДФС України прийняла рішення №23276/6/99-99-11-03-03-25, яким залишила без розгляду скаргу позивача у зв`язку із пропуском строку її подання (Т. 1 а.с. 38).

Судом також встановлено, що 14.09.2017 р. відповідачем направлено на адресу позивача податкову вимогу №705-17 про сплату податкового боргу на загальну суму 1065393,36 грн, до складу якої входить заборгованість за податковими повідомленнями-рішеннями №0003801405 та №0003811405 від 28.08.2017 р. на загальну суму 785656,57 грн, а також нарахована пеня в сумі 279736,79 грн (Т.1 а.с. 73).

Вважаючи незаконними дії відповідача щодо проведення перевірки, складання за її результатами акту перевірки, винесення і направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, а також не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки, складення за її результатами акту перевірки, винесення та направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, суд зазначає наступне.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ч. 7 ст. 336 Митного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – МК України), митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно ч. 1 ст. 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч. 6 ст. 345 МК України).

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (ч. 1 ст. 351 МК України).

Згідно ч. 2 цієї статті Кодексу документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

За змістом положень ч. 3-6 ст. 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова. Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі органу доходів і зборів та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою ст. 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок.

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом (ч. 9 ст. 351 МК України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави стверджувати, що діяльність з проведення перевірки суб'єкта господарювання та складення акта за результатами такої перевірки є лише службовою діяльністю посадових осіб контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства, та не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав.

При цьому, виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Як видно із матеріалів справи, 06.07.2017 р. Чернівецька митниця ДФС направила на адресу ГУ ДФС у Чернівецькій області інформацію, в якій вказувала, що управлінням адміністрування митних платежів Чернівецької митниці проведено аналіз оформлених митних декларацій типу “ІМ40”, в ході якого виявлено можливе порушення позивачем вимог законодавства з питань державної митної справи, а саме порушення правильності класифікації товару за митною декларацією від 24.09.2014 р. №400040000/2014/005130, яка оформлена у зоні діяльності Хмельницької митниці ДФС (Т. 1 а.с. 143-146).

З метою з'ясування питання правильності класифікації товару задекларованого позивачем за митною декларацією від 24.09.2014 р. № 400040000/2014/005130, 07.07.2017 р. відповідач направив на адресу позивача лист, в якому просив надати копію зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товару №2608 від 26.08.2014 р., копію доповнення зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 01.09.2014 р., копію технічної документації та за наявності креслень на імпортований товар за митною декларацією від 24.09.2014 р. №400040000/2014/005130 (Т. 1 а.с. 70).

20.07.2017 р. позивач направив на адресу відповідача копію зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу товару від 26.08.2014 р. № 2608 з додатками та специфікаціями до нього (Т. 1 а.с. 71 - 73).

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами у судовому засідання, що копії технічної документації на товар позивачем на вимогу ГУ ДФС у Чернівецькій області не було надано. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, така технічна документація відсутня у позивача, оскільки вона не складалася та не передавалася продавцем товару.

01.08.2017 р. відповідач направив на адресу позивача повідомлення про проведення невиїзної документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товару, оформленого по митній декларації від 24.09.2014 р. №400040000/2014/005130, яке отримане позивачем 04.08.2017 р. (Т. 1 а.с. 141 - 142).

Дослідженням акту перевірки №3162/24-13-14-05/30149639 від 11.08.2017 р. встановлено, що документальна невиїзна перевірка позивача проведена відповідачем у період з 04.08.2017 р. по 10.07.2017 р. на підставі наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області від 01.08.2017 р. № 829.

З огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи призначено та проведено відповідачем з дотриманням вимог ст. 351 МК України з урахуванням строків давності визначених ст. 102 ПК України.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вказана стаття конституції не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування можуть бути оскаржені, а тільки встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність (абз. 9 п.2 мотивувальної частини від 25.11.1997 р. у справі №6-зп за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_4 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи). Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено, або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інше ущемлення прав та свобод (п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України у справі №9-зп за зверненням громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України від 25.12.1997 р.).

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За правилами ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України).

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, суд зазначає, що оскаржувані дії відповідача щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки, складення за її результатами акту перевірки, винесення і направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, не породжують жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не мають обов'язкового характеру для суб'єкта господарювання, який перевірявся, оскільки не містять обов'язкового припису для нього, а відтак вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В той же час, суд роз'яснює, що у даному випадку належним способом захисту, який спрямований на захист порушених прав позивача та реальне його відновлення є оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Стосовно доводів позивача щодо помилкової класифікації відповідачем невід’ємних частин одного неподільного товару за двома окремими різними кодами УКТ ЗЕД, суд назначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі стосуються визначення контролюючим органом товару - багатофункціонального посівного комплексу “Термінатор” з дисковими та губерними культиваторними секціями, трьохсекційним бункером на 14000 л за двома кодами класифікації, а саме багатофункціонального посівного комплексу “Термінатор” з дисковими та губерними культиваторними секціями за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1 “Машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків” та трьохсекційним бункером на 14000 л, окремо за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_4 причепи та напівпричепи; інші транспортні засоби; їх частини: причепи та напiвпричепи з самозавантаженням або саморозвантаженням, для використання у сільському господарстві.

В акті перевірки зафіксовано, що позивачем задекларовано товар: “Машина сільськогосподарська: причіпна, посівний комплекс багатофункціональний: “Термінатор” з дисковими та груберними культиваторними секціями, трьохсекційним бункером на 14000 л. Робоча ширина 9 м, міжряддя 15 см. Серійний номер: 1604/13. Новий. У кількості - 1 шт., який поставляється у частково розібраному стані. Маркування: AGROKRAFT, митна вартість товару склала 4577282,30 грн, вага нетто 22090 кг, країна походження товару Республіка Австрія. Для підтвердження країни походження надано сертифікат про походження загальної форми №L6000899-01 від 22.09.2014 р. Крім того, країна походження заявлена в інвойсі від 19.09.2014 р. №А-041-2014, де задекларовано: “країна походження - Австрія”. Під час декларування товар класифіковано за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1.

При доставці зазначеного товару на митну територію України застосовано умову поставки згідно з правилами ІНКОТЕРМС: FCA AT St. Andra.

Умовою зовнішньоекономічного договору ПРАТ “Добробут АГ” з нерезидентом “AGROKRAFT GmbH”, Deutchland” (Федеративна Республіка Німеччина) від 26.08.2014 р. №2608, що стосується предмета перевірки являється поставка із Австрії і Германії виробництва фірм “AGROKRAFT GmbH” та “Thomas Hatzenbichler Agro-Tehnik GmbH” на територію України сільськогосподарської техніки по специфікаціях до даного контракту.

Перевіркою правильності класифікації згідно УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення відповідачем встановлено, що товар - Машина сільськогосподарська: причіпна, посівний комплекс багатофункціональний: “Термінатор” з дисковими та груберними культиваторними секціями, трьохсекційним бункером на 14000 л. Робоча ширина 9 м, міжряддя 15 см. Серійний номер: 1604/13. Новий. У кількості -1 шт., який поставляється у частково розібраному стані. Маркування: AGROKRAFT (далі - товар №1) задекларовано, як такий що відноситься до товарної позиції УКТ ЗЕД 8432 "машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для оброблення ґрунту, для газонів або спортивних майданчиків», товарної підкатегорії УКТЗЕД НОМЕР_1 (ставка ввізного мита – 0%), в якій класифікуються сівалки відмінні від сівалок точного висівання з центральним приводом.

В акті перевірки також зазначено, що перевіркою встановлено порушення ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України; Правила 1, 2а, 3с та 6 Основних правил інтерпретації Закону України “Про митний тариф України” у частині визначення коду товару при декларуванні товару №1 за митною декларацією від 24.09.2014 р. №400040000/2014/005130.

За результатами перевірки, з урахуванням даних про товар задекларованих в графі 31 митної декларації та його технічних параметрів, що міститься на офіційному сайті виробника - www.hatzenbichler.com, під час перевірки правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товару № 1: ”Машина сільськогосподарська: причіпна, посівний комплекс багатофункціональний: “Термінатор” з дисковими та груберними культиваторними секціями, трьохсекційним бункером на 14000л. Робоча ширина 9 м, міжряддя 15 см. Серійний номер: 1604/13. Новий. 1шт. Поставляється у частково розібраному стані. Маркування: AGROKRAFT” за митною декларацією від 24.09.2014 р. №400040000/2014/005130 перевіркою визначено, що зазначений товар необхідно класифікувати, як:

- товар №1: “Машина сільськогосподарська: причіпна, посівний комплекс багато функціональний: "Термінатор" з дисковими та груберними культиваторними секціями. Робоча ширина 9 м, міжряддя 15 см. Серійний номер: 1604/13. Новий. 1 шт. Поставляється у частково розібраному стані. Маркування: AGROKRAFT” (ставка ввізного мита - 0%).

- товар №2: “Причіпний трьохсекційний бункер на 14000 л. Маркування: AGROKRAFT” (ставка ввізного мита - 10%).

Встановлені перевіркою порушення, як зазначено в акті перевірки, призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті митних платежів на загальну суму 628525,25 грн, в тому числі: по ввізному миту на - 196414,14 грн, по ПДВ на - 432111,11 грн та до завищення митних платежів по ПДВ на суму - 392828,28 грн.

До такого висновку відповідач прийшов виходячи з того, що згідно інформації яка розміщена на веб-сайті виробника www.hatzenbichler.com, багатофункціональний посівний комплекс “Термінатор” - це комплексно модульне знаряддя, призначене для проведення рядками посіву зернових та дрібнонасінних культур, а також для точного висіву просапних культур з одночасною, попередньою підготовкою грунту під посів з внесенням добрив. Конструктивна особливість посівного комплексу “Termіnator” в тому, що на основній рамі комплексу можуть монтуватися, в залежності від необхідності: секції трирядного передпосівного культиватора з S-подібною стойкою, стріловидною лапою 150 мм; секції дворядного дискатора з діаметром дисків діаметром 510 мм; секції дворядного стерневого (груберного) культиватора з одним рядом змішувальних зірочок і прикатуючим катком.

Посівний комплекс “Termіnator” обладнується причіпним бункером “ТН 800” (8000 літрів. 2 відсіки 60% та 40% для насіння та добрив, застосовується в моделях ТН-6, ТН-9 та ТН-12) або “ТН 1400” (14000 літрів, 3 відсіки 60%, 20 % та 20 % для насіння та добрив, застосовується в моделях ТН-12 та ТН-18). Для прискорення завантаження та розвантаження матеріалу бункер комплектується шпековим транспортером. Бункер їде попереду основного знаряддя, не допускаючи ущільнення грунту.

Посівний комплекс “Термінатор” дозволяє відмовитись від придбання таких агрегатів, як широкозахватний передпосівний культиватор, стерневий культиватор, дискатор, оскільки він об'єднує це все в собі одному. Від'єднуючи висіваючі секції можна отримпти широкозахватне знаряддя, яке дозволяє використати цей агрегат з ранньої весни до пізньої осені, а не тільки в період посівної кампанії. Робоча ширина однієї секції з робочими органами - 3 м. Кожна з секцій має 3-точкову навіску і може працювати окремо від комплексу. Секції взаємозамінні. Всі секції робочих органів, як і висіваючи, взаємозамінні і легко від'єднуються від основної рами, що дозволяє оперативно змінювати конфігурацію знаряддя і виконувати широкий комплекс польових робіт в стислі строки. Тобто, можна виконувати посів зернових культур або просапних (точний висів), обробку ґрунту культиватором, дискатором або стерневим культиватором (як з одночасним внесенням добрив, так і без внесення добрив) в залежності від комплектації посівного комплексу.

Робоча ширина захвату комплексу: 6 метрів (модель “ТН-6”), 9 метрів (модель “ТН-9”), 12 метрів (модель "ТН-12") та 18 метрів (модель “ТН-18”).

Посівний комплекс “Термінатор” може здійснювати 5 операцій за один прохід: передпосівну підготовку; внесення добрив із закладуванням їх в ґрунт; вирівнювання поверхні ґрунту і подрібнення грудок; висів насіння; прикатка насіння по кожному рядку.

Завдяки змінним секціям з різноманітними робочими органами, посівний комплекс працює однаково добре як по обробленому ґрунту, так і по стерні. В посівному комплексі працюють дві незалежні системи: внесення добрив і висів насіння. Посів здійснюється через незалежні висіваючі диски-сошники на паралелограмах за змінними секціями з робочими органами і катками. Внесення добрив на посівному комплексі “Термінатор” відбувається перед робочими знаряддями (культиватором, дискатором), через систему розпилювачів шляхом суцільного висіву вносяться добрива, які повністю закладаються в ґрунт.

В акті перевірки відповідачем відзначено, що декларантом (позивачем) в графі 31 митної декларації від 24.09.2014 р. №400040000/2014/005130 модель ввезеної сільськогосподарської машини не зазначена, але вказана марка: “Термінатор”. Враховуючи задекларований в графі 31 опис сільськогосподарської машини, а саме: “робоча ширина 9 м”, встановлено, що ввезена сільгосптехніка представляє собою посівний комплекс моделі “ТН-92", що згідно характеристик виробника, має робочу ширину захвату 9 метрів.

Аналогічно, декларантом (позивачем) в митній декларації не задекларовано модель ввезеного бункера. Проте, враховуючи задекларовану в графі 31 ємкість трьохсекційного бункера, а саме - 14000 літрів, встановлено, що разом із посівним комплексом “Термінатор” ввезено трьохсекційний бункер моделі “ТН 1400” місткістю 14000 літрів.

Відповідно до інформації виробника, посівний комплекс “Термінатор” моделі “ТН-9”, призначений для роботи з трактором потужністю 280 к.с., працює тільки з двохсекційним бункером моделі “ТН 800” і не може використовуватись з трьохсекційним бункером “ТН 1400”, який призначений для роботи із посівними комплексами “ТН-12” та “ТН-18” та тракторами потужністю 380-450 к.с.

З огляду на інформацію наведену на сайті виробника щодо технічних даних та функціонального призначення посівного комплексу “Термінатор” перевіркою зроблено висновок, що задекларований у митній декларації від 24.09.2014 р. №400040000/2014/005130 причіпний трьохсекційний бункер не є частиною посівного комплексу з робочою шириною 9 метрів і повинен класифікуватися як окремий товар.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ч. 1 ст. 257 МК України).

Положеннями ст. 69 МК України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов’язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

За приписами ст. 67 МК України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев’ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до положення ст. 68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 68 МК України ведення УКТ ЗЕД передбачає: 1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією; 2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД; 3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; 4) забезпечення однакового застосування всіма органами доходів і зборів правил класифікації товарів; 5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках; 6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування; 7) своєчасне ознайомлення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД; 8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД закріплені в додатку до Закону України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 р. №584-VII (далі - Закон №584-VII).

Як зафіксовано в акті перевірки та вказувалося представниками відповідача в судовому засіданні, у відповідності до Правила 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп...

Відповідно до положень Правила 2а) Основних правил інтерпретації класифікації товарів даний товар, який поставлявся у частково розібраному стані, повинен класифікуватися як зібраний.

Враховуючи, що Правило 2б) стосується сумішей або сполучень цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами, а не машин, слід переходити до Правила 3.

Відповідно до Правила 3а) перевага надається тій товарній позиції, яка більш конкретно описує товар у порівнянні з найменуваннями товарних позицій, що дають більш загальний опис. Однак, коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, які входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише до окремих частин товарів, що надходять у продаж у наборі, призначеному для роздрібної торгівлі, тоді ці товарні позиції розглядаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо одна з них має повніший або більш точний опис товару.

Так як, посівний комплекс “Термінатор” являється багатокомпонентним, складається з частин, які можуть класифікуватися за наступними кодами УКТЗЕД:

- секції трирядного передпосівного культиватора з S-подібною стойкою, стріловидною лапою 150 мм - НОМЕР_5;

- секції дворядного дискатора з діаметром дисків 510 мм - НОМЕР_6;

- секції дворядного стерневого (груберного) культиватора з одним рядом змішувальних зірочок і прикатуючим катком - НОМЕР_6;

- висіваючі секції для зернових культур - НОМЕР_1;

- висіваючі секції точного висіву (кукурудза, соняшник і т.д.) з висіваючим апаратом “MegicSem” - НОМЕР_7, згідно Правила 3а) всі вищезазначені коди товарів є рівнозначними, необхідно переходити до наступних правил.

Згідно правила 3б) суміші, багатокомпонентні вироби, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, і товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може - проводитися відповідно до Правила За), класифікуються відповідно до матеріалу чи складових, які визначають основний характер цих товарів. Враховуючи, що основною функцією посівного комплексу “Terminator” є функція посіву, даний товар, із врахуванням положень Правила 6, повинен класифікуватися за складовими частинами, які надають товару основний характер - висіваючими секціями, тобто в товарній підпозиції 843230, в якій класифікуються сівалки.

Для врегулювання питання, в якій категорії класифікується посівний комплекс, використовується Правило 3с), відповідно до якого товари, класифікацію яких не можна провести відповідно до Правила 3а) або 3б), класифікуються у товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед товарних позицій, які розглядаються. Так як, розглядаються дві категорії - 84323011 "сівалки точного висівання з центральним приводом" (враховуючи висіваючі секції точного висіву) та 84323019 “сівалки інші” (враховуючи висіваючі секції для зернових культур), посівний комплекс “Teрмінатор” з робочою шириною 9 метрів (модель “ТН-9”) класифікується в товарній підкатегорії УКТЗЕД 843230 1 900 (ставка ввізного мита “0%”).

Причіпний трьохсекційний бункер на 14000 літрів (модель “ТН 1400”) для насіння та добрив, що представляє собою причіп з бункером та шнековим транспортером для самозавантаження та саморозвантаження матеріалу, який використовується в сільському господарстві та буксирується, на думку відповідача, класифікується наступним чином.

Відповідно до Правила 1, згідно положень примітки 1 до розділу XVI Пояснення до УКТЗЕД (розділ включає 84 та 85 товарні групи) “Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя», згідно з якою до даного розділу не включаються вироби Розділу XVII (розділ включає 86-89 товарні групи) “Засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби і пов 'язані з транспортом пристрої та обладнання” та п. 7 загальних положень до групи 87 УКТЗЕД “Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання”, згідно з яким до групи 87 включаються причепи і напівпричепи та інші несамохідні транспортні засоби, тобто транспортні засоби, які буксируються іншим транспортним засобом, штовхаються або ведуться вручну чи гужовою тягою, причіпний трьохсекційний бункер на 14000 л (модель “ТН 1400” класифікуються в товарній позиції 8716. Із врахуванням Правила 6 вказаний товар класифікується в товарній підкатегорії УКТ ЗЕД НОМЕР_4 (ставка ввізного мита “10 %”).

З огляду на вищезазначене, суд погоджується з висновком відповідача, що багатофункціональний посівний комплекс “Термінатор” з дисковими та губерними культиваторними секціями, трьохсекційним бункером на 14000 л повинен класифікуватися за двома кодами УКТ ЗЕД, посівний комплекс “Термінатор” за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1 “Машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків” та трьохсекційний бункер на 14000 л, окремо за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_4 причепи та напівпричепи; інші транспортні засоби; їх частини: причепи та напiвпричепи з самозавантаженням або саморозвантаженням, для використання у сiльському господарствi.

Як видно із змісту акту перевірки, відповідно до ч. 14 ст. 354 МК України відповідачем визначено митну вартість товару "причіпний трьохсекційний бункер на 14000 літрів. Маркування: AGROKRAFT” у сумі 1964141,39 грн та митну вартість товару: "Машина сільськогосподарська: причіпна, посівний комплекс багато функціональний: "Термінатор" з дисковими та груберними культиваторними секціями. Робоча ширина 9 м, міжряддя 15 см. Серійний номер: 1604/13, новий 1 шт, поставляється у частково розібраному стані. Маркування: AGROKRAFT у сумі 2613140,91 грн.

Суд звертає увагу, що ні під час проведення перевірки відповідачем, ні під час судового розгляду спору по суті, позивач не надав будь-яких документів, крім поданих під час митного оформлення, які б підтверджували правильність класифікації товару, задекларованого по митній декларації від 24.09.2014 р. № 4000/40000/2014/005130 та його вартості.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позивач неправильно класифікував товар зазначений у митній декларації № 4000/40000/2014/005130 від 24.09.2014 р., що призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті митних платежів на загальну суму 628525,25 грн, в тому числі: по ввізному миту на - 196414,14 грн, по ПДВ на - 432111,11 грн та до завищення митних платежів по ПДВ на суму - 392828,28 грн.

За наведених обставин, суд відхиляє посилання позивача на експертний висновок щодо функціонального призначення та конструкційних елементів багатофункціонального посівного комплексу “Термінатор”, який складений 06.11.2017 р. Центром випробування техніки Українського науково-дослідного інституту прогнозування та випробування техніки та технологій для сільськогосподарського виробництва імені ОСОБА_7, як на належний доказ правильності класифікації імпортованого ним посівного багатофункціонального комплексу “Термінатор” з дисковими та груберними культиваторними секціями, трьохсекційним бункером на 14000 л, згідно якого товар, що придбано є єдиним цілим і неподільним товаром, який неможливо розділити без втрати його цільового призначення. Крім того, суд звертає увагу, що даний висновок не є офіційною інформацією виробника та згідно ч. 8 ст. 69 МК України має інформаційний або довідковий характер.

Твердження позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень – рішень та неправомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій без винесення рішення митного органу про визначення іншого коду ніж той, що був визначений у митній декларації, суд вважає безпідставним та необґрунтованим виходячи з наступного.

Частиною 11 ст. 354 МК України встановлено, що рішення про визначення грошових зобов’язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов’язки, з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов’язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому ПК України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству (ч. 12 ст. 354 МК України).

В акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов’язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки (п. 14 ст. 354 МК України).

Відповідно до п. 14-15 ст. 354 МК України доводи стосовно незгоди з рішеннями органу доходів і зборів щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування викладаються підприємством під час апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов’язання, винесених за результатами документальної перевірки, у порядку, передбаченому ст. 56 ПК України.

Положення цієї статті поширюються також на громадян, щодо яких проводилася документальна невиїзна перевірка відповідно до ст. 351 цього Кодексу.

Отже, в акті перевірки контролюючим органом зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов’язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що за результатами проведення документальної невиїзної перевірки складено акт №3162/24-13-14-05/30149639 від 11.08.2017 р. "Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання приватним акціонерним товариством "Добробут АГ" вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товару оформленого по митній декларації від 24.09.2014 р. №400040000/2014/005130.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення митного законодавства України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 628525,25 грн, в тому числі: по ввізному миту на -196414,14 грн, по ПДВ на 432111,11 грн та до завищення митних платежів по ПДВ на суму – 392828,28 грн.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено, що рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості окремим документом не оформлялося, та було зазначене в акті про результати перевірки, що відповідає вимогам ч. 14 ст. 245 МК України.

Підпунктом 54.3.6 п. 54.3 ст.54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до приписів п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 190.1 ст. 190 ПК України визначено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Беручи до уваги встановлені по справі обставини, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо порушення позивачем ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 69 МК України; Правила 1, 2а, 3с та 6 Основних правил інтерпретації Закону України “Про митний тариф України” у частині визначення коду товару, а також п. 190.1 ст. 190 ПК України, в результаті чого завищено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 392828,28 грн та занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 432111,11 грн, за що правомірно збільшено суму грошового зобов’язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у сумі 245517,68 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 196414,14 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 49103,54 грн, а також за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів у сумі 540138,89 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 432111,11 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 108027,78 грн.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0003801405 та №0003811405 від 28.08.2017 р. є правомірними та не підлягають скасуванню.

Зважаючи на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що виявлені в ході перевірки порушення позивачем положень чинного законодавства, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, підтверджені в ході судового розгляду.

Посилання позивача на проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки з питань, які вже були предметом дослідження при проведенні планової виїзної перевірки, суд відхиляє, оскільки згідно акту №1352/24-13-14-01/30149639 "Про результати документальної планової перевірки приватного акціонерного товариства "Добробут АГ" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. від 23.05.2017 р. видно, що дана перевірка стосувалася повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів (обов`язкових платежів), неподаткових доходів, встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства. В той же час, предметом дослідження невиїзної документальної перевірки, за результатами якої складено акт №3162/24-13-14-05/30149639 від 11.08.2017 р., стало дослідження дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товару, оформленого по митній декларації від 24.09.2014 р. №4000040000/2014/005130.

Не заслуговують уваги також доводи позивача щодо допущення відповідачем процедурних порушень під час проведення та оформлення перевірки, оскільки не спростовують правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Інші доводи представника позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень також не спростовують правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень, а тому суд їх відхиляє.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому в задоволенні адміністративного позову суд відмовляє повністю.

Керуючись ст. ст. 19, 68, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 19, 72, 73, 77, 90, 241, 246, 250 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням вимог п.п. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький

Рішення в повному обсязі складено 08.02.2018 р.