Рішення № 72323030, 09.02.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/1047/17-а

Cуддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення й зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення й зобов'язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 13 грудня 2017 року про відмову в призначенні йому, ОСОБА_1, пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити йому, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серії КР №263800, виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 15 грудня 1997 року, пенсію за віком на підставі поданої заяви від 04 грудня 2017 року.

Ухвалою суду від 10 січня 2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, суд розглядає дану справу у письмовому провадженні, у межах строку, визначеного частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи вбачається, що обґрунтування своїх вимог позивач посилаючись на військовий квиток НК №4528020, архівну довідку управління хімічних військ Прикарпатського військового округу №21447, довідку, видану Ленінським військовим комісаром м. Чернівці від 01 жовтня 1990 року, картку обліку доз радіоактивного опромінення, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2), вказував, що має право на зниження пенсійного віку на 10 років, оскільки з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1987 року працював у зоні відчуження не менше 5 календарних днів.

Відповідач щодо задоволення позову заперечував. У наданому суду відзиві на адміністративний позов відповідач вказував, що згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 10 жовтня 2017 року №179/1/10859 позивач виконував бойові завдання по доставці таємних відправлень із м. Чорнобиль один день, а саме 16 жовтня 1986 року.

Зазначав, що до стажу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС можливо зарахувати лише 1 день.

Разом із цим, вказував, що документи, які підтверджують його перебування в зоні відчуження на Чорнобильській АЕС у 1986 році, зокрема: архівна довідка №21477 управління хімічних військ Прикарпатського військового округу, довідка від 01 жовтня 1990 року, видана Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області та картка обліку доз радіоактивного опромінення за період з 27 травня 1986 року по 13 березня 1987 року містять неточності в по-батькові позивача, оскільки видані на ОСОБА_2.

Вважає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку із відсутністю необхідної кількості днів в 1986 році перебування позивача в зоні відчуження.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій він зазначав, що не погоджується із вказаними вище доводами відповідача. Вказував, що наявність у нього посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 2) підтверджує той факт, що він працював в зоні відчуження необхідну кількість днів для зменшення його пенсійного віку на 10 років та призначення йому пенсії, згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, зазначав, що у деяких документах, що підтверджують його участь у зоні відчуження, допущена помилка та вказано по-батькові "Андрійович" замість "Аурелович". Вказував, що належність вказаних документів йому підтверджує інформація з військового квитка НК №4528020, у якому не правильно зазначено його по-батькові (ОСОБА_3), проте дата і місце народження (29 вересня 1967 року, м. Новоселиця, Чернівецька область) повністю збігаються із даними його паспорта.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою №7/772, якою просив призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

До заяви позивачем було надано наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документи про місце проживання (реєстрації) особи; заяву про призначення/перерахунок пенсії; паспорт/посвідка; трудову книжку або документи про стаж; військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чи потерпілого; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк); фотокартку.

Листом від 13 грудня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило позивачу в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку із відсутністю необхідної кількості днів в 1986 році перебування в зоні відчуження. Відповідач вказував, що право на призначення дострокової пенсії за віком позивач набуде при досягненні 55 років та за наявності 24 років страхового стажу. У разі незгоди з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржено до вищестоящого органу або в судовому порядку.

Не погоджуючись із вказаною відмовою суб’єкта владних повноважень, ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Статтею 9 Закону №796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Згідно статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Частиною першою статті 15 Закону №796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з момент аварії до 1 липня 1986 року незалежно відкількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів 8 років; які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації технік або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році 5 років.

Абзацом 7 підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року N 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до частини першої статті 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини третьої статі 65 Закону №796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі – Порядок №51).

Відповідно до пункту 2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Згідно пункту 3 Порядку №51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

З системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Наведені вище судом висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в постанові від 21 листопада 2006 року та в ухвалі від 04 вересня 2015 року.

Судом встановлено, що згідно посвідчення, виданого позивачу 15 квітня 2016 року, останній є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2, яке надає йому право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, листом від 13 грудня 2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовлено позивачу в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку із відсутністю необхідної кількості днів в 1986 році перебування в зоні відчуження.

В обгрунтування своєї відмови відповідач посилався на те, що згідно довідки галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19 серпня 2017 року №13821/13 позивач виконував бойові завдання по доставці таємних відправлень із м. Чорнобиль один день, а саме 16 жовтня 1986 року.

Проте із даною відмовою погодитись не можна, оскільки участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується перш за все посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2, яке й підтверджує той факт, що він працював у зоні відчуження необхідну кількість днів, що дає йому право на зменшення його пенсійного віку на 10 років та призначення йому пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в призначенні йому пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, зокрема записів у військовому квитку серії НК №4528020, позивач з 27 травня 1986 року проходив військову службу у військовій частині №33159.

Відповідно до архівної довідки управління хімічних військ Прикарпатського військового округу №24/21477 від 06 липня 1994 року позивач в складі військової частини №33159 виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження з 27 травня 1986 року по 12 березня 1987 року, а саме: в 1986 році до 01 липня - 34 дні, до 31 грудня — 184 дні.

Разом із цим, зазначено, що в м. Прип'ять перебував 20 червня, 09 липня, 14 липня, 18 липня; в м. Чорнобилі 27 червня, 16 липня, 24 липня; в с. Діброва 07 липня, 15 липня, 26 липня, 03 серпня, 07 серпня, 09 серпня, 12 серпня, 15 серпня.

Із довідки, виданої Ленінським районним військовим комісаром м. Чернівці від 01 жовтня 1990 року вбачається, що позивач брав участь в роботах по ліквідаціях наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в межах 30 кілометрової зони/зони відселення в період з 27 травня 1986 року по 12 березня 1987 року.

Крім того, згідно картки обліку доз радіоактивного опромінення, позивач в період з 27 травня 1986 року по 12 березня 1987 року отримав дозу опромінення 15.163.

Посилання ж відповідача на те, що вказані вище документи не можуть бути використаними для розрахунку при призначенні пенсії позивачу, у зв'язку із тим, що містять неточності в по-батькові позивача (видані на ОСОБА_2) є безпідставними, оскільки належність указаних вище документів позивачу підтверджує військовий квиток НК №4528020, в якому також зазначено по-батькові позивача ОСОБА_3, однак дата та місце народження позивача (29 вересня 1967 року, м. Новоселиця. Чернівецька область) збігаються із відомостями зазначеними в паспорті останнього.

При цьому у посвідченні учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорії) вказано ОСОБА_4.

Таким чином, відповідачем листом від 13 грудня 2017 року безпідставно й неправомірно відмовлено ОСОБА_5 в призначенні йому пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відтак, перевіряючи оскаржувану відмову суб'єкта владних повноважень на відповідність дотримання ним критеріїв, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством, яке регулює спірні правовідносини; необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

Отже, оскаржуване позивачем рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині – задоволенню.

Згідно частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до положень частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Оскільки позивач із заявою про призначення пенсії звернувся до відповідача 04 грудня 2017 року, то з указаної дати така має бути йому призначена.

Згідно підпунктів 2, 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

З огляду на наведене, оскільки позовна вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії є фактично похідною від попередньої позовної вимоги (пункт 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України), з метою належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання відмови відповідача в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною та зобов’язання відповідача вчинити такі дії.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої – третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення вимог законодавства протиправно відмовлено в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення й зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 13 грудня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 з 04 грудня 2017 року пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана або до Чернівецького окружного адміністративного суду або безпосередньо до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 лютого 2018 року.

Суддя О.П. Лелюк