Рішення № 72322788, 07.02.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 р. Справа №818/1348/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гончаренко В.М.,

представників відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області про зобов'язання вчинити дії, стягнення компенсації, середньої заробітної плати та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3О.), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області (далі по тексту - відповідач, Тростянецька РДА), в якій просить, з урахуванням уточнення позовних вимог:

- визнати незаконними дії Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області стосовно не нарахування та не виплати ОСОБА_3 за січень 2011 року частини заробітної плати;

- стягнути з Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області не виплачену частину заробітної плати за січень 2011 року у сумі 933,93 грн.;

- зобов’язати Тростянецьку районну державну адміністрацію Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію втрати частини заробітної плати за січень 2011 року (відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»);

- стягнути з Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату з 23 березня 2011 року по день винесення судового рішення за весь час прострочення згідно статті 117 КЗпП;

- стягнути з Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень у зв’язку з невиплатою частини заробітної плати, порушенням строків виплати за січень 2011 року.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що ОСОБА_3 (до одруження ОСОБА_4) до 23 березня 2011 року працювала на посаді начальника юридичного відділу Тростянецької районної державної адміністрації. 15.09.2017 року вперше ознайомившись з матеріалами адміністративної справи в Сумському окружному адміністративному суді за № 2а-1870/2492/11 з’ясувала, що Тростянецькою районною державною адміністрацією відповідно до наданої довідки про доходи за січень 2011 року їй виплачено лише 357, 63 грн., хоча працювала у січні майже повний місяць, лише з 31.01.2011 року перебувала на лікарняному. Позивач зазначає, що за січень 2011 року планова кількість днів для працівників апарату становила 19 календарних днів. При цьому, відповідно до розпоряджень голови Тростянецької РДА від 17.01.2011 № 1-С та від 24.01.2011 № 2-С позивачу оголошено догани за прогули 04.01.2011 року, 05.01.2011 року, 06.01.2011 року, 10.01.2011 року, 14.01.2011 року, тобто за 5 робочих днів, однак в поданій відповідачем інформації зазначено, що позивач відпрацювала лише 12 днів, замість 14 днів. Крім того позивач вважає безпідставним проведений перерахунок за грудень 2010 р. і утримання з заробітньої плати в січні 2011р. 607,40 грн. ОСОБА_3 вважає, що Тростянецькою РДА не нараховано та не виплачено заробітну плату у січні 2011 року в сумі 933,93 грн., а тому такі дії є незаконними. Крім того, позивач просить стягнути з Тростянецької РДА на її користь середню заробітну плату за весь час прострочення згідно ст. 117 КЗпП, оскільки відповідачем під час звільнення позивачки не було проведено всі належні їй виплати в частині заробітної плати. Разом з тим, позивач зазначила, що в зв'язку з неправомірними діями відповідача понесла майнові збитки, що спричинили їй душевні страждання. Тому звернула увагу суду, що незалежно від тяжкості майнового збитку, моральна шкода підлягає обов'язковому відшкодуванню.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про місце, час та дату розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи провести без її участі ( а.с. 143).

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що нарахування заробітної плати в січні 2011 року було здійснено за фактично відпрацьований час. Тобто, фактично позивачкою у січні місяці 2011 року відпрацьовано 84 години, за які були проведені нарахування посадового окладу у сумі 598,50 грн. (7,125 грн. X 84 години = 598 грн.50 коп). Інші нарахування позивачці були проведені також за фактично відпрацьовані години (а.с. 162). А тому відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (до одруження ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 6)), до 23 березня 2011 року працювала на посаді начальника юридичного відділу Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області.

Відповідно до довідки про заробітну плату від 19.12.2017 року № 02-20/2544, у січні 2011 року ОСОБА_4 було виплачено заробітну плату у розмірі 357,63 грн. (а.с. 119).

Позивач не погоджується з розміром нарахованої суми заробітної плати за січень 2011 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписами ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітною платою - є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), заробітна плата державних службовців складалась з посадових окладів, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі, надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, премій та інших надбавок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 р. N 658 затверджено "Положення про ранги державних службовців", п. 11 якого встановлено, що надбавка за ранг провадиться з дня його присвоєння.

Державному службовцю, який працює неповний робочий день (тиждень), надбавка за ранг здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надбавка за вислугу років нараховується (виплачується) державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг (залежно від стажу державної служби) у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Надбавка за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи нараховується у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Судом встановлено, що січень 2011 року складався з 19 робочих днів. При цьому, відповідно до розпорядження голови Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області від 17.01.2011 року № 1-С та від 24.01.2011 року № 2-С ОСОБА_4, начальнику юридичного відділу апарату, за прогули без поважних причин 04.01.2011 року, 05.01.2011 року, 06.01.2011 року, 10.01.2011 року та 14.01.2011 року винесено догани, а отже, заробітна плата за ці дні не нараховувалася (а.с. 132-133). Крім того, згідно доповідної записки від 28.02.2011 року, позивач взагалі не з'являлася на робочому місці 17.01.201 року та 20.01.2011 року, що є прогулами, а отже заробітна плата за ці дні також не нараховувалася. Окрім того, відповідно до доповідної записки від 28.02.2011 року, позивач була відсутньою на робочому місці: 19.01.2011 року з 08.00 год. до 10.25 год.; 21.01.2011 р. з 08.00 год. до 10.25 год.; 24.01.2011 року з 08.00 год. до 10.25 год.; 25.01.2011 року з 08.00 год. до 10.25 год.; 26.01.2011 року з 08.00 год. до 10.25 год.; 27.01.2011 року з 08.00 год. до 10.30 год.; 28.01.2011 року з 08.00 год. до 10.30 год.; в зв'язку з чим в табелі робочого часу в ці дні обліковано по 6 робочих годин (а.с. 168-169). Даний факт також підтверджується розпорядженням голови Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області від 28.01.2011 року № 59 (а.с. 159).

Відтак, з матеріалів справи суд вбачає, що фактична кількість днів за січень 2011 року, коли позивачка була присутня на робочому місці складає - 12 календарних днів (11,12,13,18,19,21,24,25,26,27,28,31 січня 2011 року), а кількість фактичних годин за ці дні становить 84 години (а.с. 168).

Відповідно до довідки Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області від 24.01.2018 року № 02-20/271, за січень 2011 року ОСОБА_4 за 12 робочих днів було нараховано: оклад - 598,50 грн., ранг - 30,39 грн., вислуга - 62,89 грн., індексація - 273,25 грн. та утримано 607,40 грн. Відтак, до видачі за січень 2011 року сума складає 357,63 грн. (а.с. 134).

При цьому, згідно штатного розпису на 2011 рік апарату Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області та розшифровки до штатного розпису, посадовий оклад начальника юридичного відділу становить 1 083,00 грн. (а.с. 108-111).

Оскільки, кількість робочих днів у січні 2011 року було 19 днів, то середня заробітна плата за 1 день складала 57,00 грн. ( 1083,00 грн. : 19 днів=57,00 грн).

1 день складає 8 робочих годин, тобто середня заробітна плата 1-ї відпрацьованої години у січні місяці 2011 року складала 7,125 грн.(57 грн. : 8 годин=7,125 грн.)

Фактично позивачкою у січні місяці 2011 року відпрацьовано 84 години, а отже сума заробітної плати становить 598,50 грн. (7,125 грн. X 84 години = 598 грн.50 коп).

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_4 було присвоєно тринадцятий ранг, за який встановлено доплату у розмірі 55,00 грн. Оскільки кількість робочих днів у січні 2011 року було 19 днів, то доплата за ранг за 1 день складала 2,89 грн. (55 грн. : 19 днів =2,89 грн.). 1 день складає 8 робочих годин, тобто середня доплата за ранг 1-ї відпрацьованої години у січні місяці 2011 року складала 0,36 грн. (2,89 грн. : 8 год.=0,36 грн.). Через те що, позивачкою у січні місяці 2011 року відпрацьовано 84 години, доплата за ранг складає 30,39 грн. (84 год.*0,36 грн.= 30,39 грн.)

Водночас, відповідно до відомості нарахування заробітної плати апарату Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_4 нараховувалася надбавка за вислугу років у розмірі 10% (а.с. 112).

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) надбавка за вислугу років нараховується (виплачується) державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг, а відтак, оскільки загальна сума посадового окладу з урахуванням доплати за ранг становить 628,89 грн., то 10 % надбавки за вислугу років ОСОБА_4 становить 62,89 грн.

Враховуючи, що відповідно до Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникові за виконану ним роботу, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази поважності причин відсутності позивача на робочому місці у вище зазначені дні, суд приходить висновку, що відповідачем правомірно нараховано позивачу заробітну плату в січні 2011 року пропорційно фактично відпрацьованому часу.

Разом з тим, з матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до довідки про заробітну плату від 27.11.2017 року № 32 (а.с. 69), позивачу в січні 2011 року було здійснено перерахунок заробітної плати за грудень 2010 р. та утримано з заробітної плати в січні 2011 року 607,40 грн. Однак представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити суду на підставі чого було утримано з заробітної плати ОСОБА_4 607,40 грн., посилаючись на відсутність будь-яких документів у зв'язку з закінченням строків їх зберігання та їх знищення (а.с. 92).

Відтак, за відсутності доказів правомірності утримання з заробітної плати ОСОБА_4 607,40 грн., враховуючи вимоги ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області на користь ОСОБА_3 частину заробітної плати за січень 2011 року у сумі 607,40 грн.

Щодо вимог позивача в частині зобов'язання нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати за січень 2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159.

Положеннями вказаного порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати).

Системний аналіз вищевказаних законодавчих норм дає підстави для висновку, що підставою для розрахунку компенсації є наявна заборгованість із виплати заробітної плати, тобто коли дохід був нарахований, але не виплачений.

Суд зазначає, що по даній справі сума нарахованого до виплати доходу у розмірі 357,63 грн. була сплачена позивачу своєчасно.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати за січень 2011 року є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області на користь ОСОБА_3 середньої заробітної плати з 23 березня 2011 року по день винесення судового рішення за весь час прострочення згідно статті 117 КЗпП, суд зазначає.

За змістом статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 Кодексу законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір.

Однак, в даному випадку існує спір щодо розміру належної працівнику виплати, тобто сума в розмірі 607,40 грн. є спірною і на момент звільнення позивачки не була заборгованістю та не стягувалася в судовому порядку.

Крім того, суд зазначає, що позивач звернулася до суду з вимогою про стягнення суми невиплаченої частини заробітної плати за січень 2011 року через 6 років.

Враховуючи, що відповідач не може надати докази підстав здійснення перерахунку в зв'язку зі знищенням документів, судом не встановлено вини відповідача в нездійсненні зазначеної виплати, а відтак, позовні вимоги про стягнення середньої заробітної плати з 23 березня 2011 року по день винесення судового рішення за весь час прострочення згідно статті 117 КЗпП, задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Проте, суд наголошує, що позивачем не надано доказів в чому полягає завдана йому моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно позивачеві, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині позову.

Щодо вимог позивача стосовно компенсації за переїзд та відрив від звичайних занять, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Суд зазначає, що витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Крім того, при визначені відшкодування витрат, суд виходить з реальності витрат позивача (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі “East/West Allianse Limited”, суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

В підтвердження витрат на переїзд, позивачем до суду надано два квитки на автобус від 17.01.2018 року та від 18.09.2017 року вартістю 60,00 грн. (а.с. 151-152), однак суд зазначає, що дані квитки не є належним доказом щодо понесення витрат позивачем на проїзд, оскільки на зворотньому боці обох квитків не зазначено перевізника, адреса перевізника, ідентифікаційний код, разом з тим до даних квитків не додано свідоцтво платника податку с видом діяльності перевізника, а також виписку с ЄДР. А отже не можливо ідентифікувати перевізника. Крім того, квиток від 18.09.2017 року має виправлення щодо дати відправлення.

Відтак, зазначені вище квитки не є належним доказом щодо витрат понесених позивачем.

Водночас, квитки на проїзд в міському автобусі та тролейбусі суд не приймає до уваги, оскільки на даних квитках неможливо встановити (відсутня дата), коли саме здійснювався проїзд позивачем в міському транспорті за даними квитками.

Щодо квитка на автобус від 25.01.2018 вартістю 125,98 грн. (а.с. 153) суд зазначає, що позивачкою в позовній заяві зазначено адресу місця проживання с. Іллічівка (с. Мирне) Охтирського району, а квиток надано за маршрутом "Полтава-Суми", тому судом не приймається до уваги даний квиток (а.с. 153).

Також, з копії квитка вартістю 54,19 грн. взагалі неможливо встановити ні маршрут, ні дату здійснення проїзду, ні будь-яких інших відомостей, які повинні бути зазначені в квитку, а тому суд не може вважати даний квиток належним доказом понесених витрат позивачем на проїзд.

В матеріалах справи також міститься квиток від 27.12.2017 р. за маршрутом "Охтирка-Суми" вартістю 54,79 грн., який відповідає типовій формі квитка на проїзд пасажирів, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 N 503 та є належним доказом понесених витрат.

Отже витрати на переїзд можуть бути відшкодовані в сумі вартості наданого позивачем квитка від 27.12.2017 р. за маршрутом "Охтирка-Суми", а саме 54,79 грн., решта витрат на проїзд, що вказана позивачем документально не підтверджена.

Крім того, наданий позивачем товарний чек від 27.11.2017 року на суму 19,00 грн., суд не бере до уваги, оскільки в ньому не зазначено, якого саме документу було здійснено роздруківку та в якій кількості сторінок (а.с. 151).

Щодо компенсації за відрив від звичайних занять, то суд зазначає, що під "звичайними заняттями" розуміється буденна діяльність безробітної особи, пенсіонера, домогосподарки тощо.

Розрахунок цієї компенсації здійснюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати, тобто для цього використовується відповідна формула, ВЗ = МЗ : РМ х Ч, де:

МЗ - розмір мінімальної заробітної плати (відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», станом на момент участі позивача в судовому засіданні, складає 3 200,00 гривень та відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» - складає 3 723,00 грн.);

Ч - час, який було витрачено для участі у розгляді справи (у год.);

РМ - робочий місяць (у годинах).

Так, згідно з журналом судових засідань, позивач перебував в судових засіданнях в листопаді 2017 року: 14.11.2017 р. - 40 хв., 27.11.2017 р. - 16 хв. Виходячи з мінімальної заробітної плати 3 200,00 грн., встановленої станом на 01.01.2017 року, середньоденна компенсація за відрив від звичайних занять розраховується наступним чином:

- в листопаді місяці 2017 року 22 робочі дні, тобто втрати за 1 день становлять - 145,45 грн. (3 200,00 грн. : 22=145,45 грн.);

- 1 день складає 8 робочих годин, втрати за 1 годину - становлять 18,18 грн. (145,45 грн. : 8 год. = 18,18 грн.);

- втрати за 1 хвилину становлять - 0,30 грн. (18,18 грн. : 60 хв. = 0,30 грн.).

Отже, суд зазначає, що за 14.11.2017 р. та 27.11.2017 р. позивачу слід компенсувати втрати в розмірі 16,80 грн. (0.30 грн. х 55 хв. = 16,80 грн.).

Проведенням аналогічних розрахунків за 13.12,2017 р. та 27.12.2017 р. втрати становлять в розмірі 7,68 грн. ( 3 200,00 грн : 21 робочий день : 8 год : 60 зв. х 24 хв.= 7,68 грн.).

Разом з тим, втрати за 17.01.2018 р. та 25.01.2018 р. становлять 22,20 грн. ( 3 723,00 грн : 21 робочий день : 8 год : 60 зв. х 60 хв.= 22,20 грн.).

Таким чином, компенсація за відрив позивача від звичайних занять в загальному розмірі складає 46,68 грн.

Крім того, суд зазначає, що оплата добових діючим Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено, тому вимога про їх виплату задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи викладене, в якості судових витрат підлягає стягненню сума в загальному розмірі 101,47 грн., при цьому судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, а саме з Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області про зобов'язання вчинити дії, стягнення компенсації, середньої заробітної плати та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області (вул. Благовіщенська, 3, м. Тростянець, Сумська область, 42600, код ЄДРПОУ 04057907) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 (с. Мирне), Охтирський район, Сумська область, 42768, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) частину заробітної плати за січень 2011 року у сумі 607,40 грн. (шістсот сім гривень 40 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області (вул. Благовіщенська, 3, м. Тростянець, Сумська область, 42600, код ЄДРПОУ 04057907) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 (с. Мирне), Охтирський район, Сумська область, 42768, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 101,47 грн. (сто одна гривня 47 коп.).

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення з Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області (вул. Благовіщенська, 3, м. Тростянець, Сумська область, 42600, код ЄДРПОУ 04057907) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 (с. Мирне), Охтирський район, Сумська область, 42768, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) частини заробітної плати за січень 2011 року у сумі 607,40 грн. (шістсот сім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.02.2018 року.

Суддя В.О. Павлічек