Постанова № 72322756, 31.01.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 р. Справа №818/1371/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

суддів - Кунець О.М., Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гончаренко В.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ № 1159 від 14.07.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПП в м. Суми ДПП» яким старшому юрисконсульту Управління патрульної поліції в місті Суми Департаменту патрульної поліції майору поліції ОСОБА_1 оголошено догану, стягнути в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Позивач зазначає, що йому ставиться в провину те, що під час здійснення представництва інтересів по адміністративним справам № 592/195/17, № 591/7010/16-а, № 592/1224/17, він вийшов за межі повноважень наданих йому довіреністю від довірителя Департаменту Патрульної поліції.

Відповідно до Довіреності № 34 від 04.01.2017р. Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України довірителем уповноважено ОСОБА_1 здійснювати представництво саме Департаменту патрульної поліції. Повноваження, надані довіреностями від імені інспекторів відрізнялись від повноважень, наданих довіреністю № 34 від 04.01.2017р.

Частиною 2 ст. 51 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.

Під час розгляду справ № 592/195/17, № 591/7010/16-а, № 592/1224/17 ОСОБА_1 допущено до участі у справах головуючими в судовому засіданні. Документами на підтвердження повноважень на представника на участь у розгляд справи № 592/195/17 була довіреність від довірителя сержанта патрульної поліції ОСОБА_4, проте ОСОБА_1 як представник участі у справі взагалі не брав, на підтвердження повноважень на представника на участь у розгляд справи № 591 /7010/16-а була довіреність від імені довірителя старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5, на підтвердження повноважень на представника на участь у розгляд справи № 592/1224/17 була довіреність від імені довірителя ОСОБА_6Всі зазначені довіреності не містили заборони для повіреного, в тому числі, визнавати позов.

Позивач вважає, що при виконанні покладених на нього повноважень із представництва інтересів сторін у справі діяв виключно на підставі довіреностей, був допущений до участі в адміністративних справах судом, використовував повноваження в межах наданих йому дорученнями. А тому, посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 допущено порушення ст. 49, 59 КАС України та повноважень визначених довіреністю № 34 від 04.01.2017р. не ґрунтуються на фактичних обставинах, письмових доказах та є незаконними.

Також позивач зазначає, що комісією з проведення службового розслідування без поважних на те причин порушено строки його проведення.

Крім того, позивач стверджує, що факт притягнення його до дисциплінарної відповідальності суттєво погіршує особисті відносини ОСОБА_1 з колегами та безпосереднім керівництвом, які поновити до попереднього рівня довіри та неупередженості вже неможливо, що є реальної загрозою для подальшої його професійної діяльності, в зв’язку з чим ОСОБА_1 зазнав значних душевних страждань з приводу значного зниження ділової репутації, для відновлення якої необхідно буде багато часу та зусиль.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

Відовідач стверджує, що позивач непрофесійно виконував покладені на нього обов’язки та не дотримувався вимог законодавчих актів, чим порушив службову дисципліну.

Так довіреністю № 34 від 04.01.2017 Департамент патрульної поліції уповноважив позивача, зокрема, представляти інтереси ДПП та його структурних підрозділів, у тому числі інтереси посадових осіб ДПП, в усіх судах у системі судоустрою України при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, з усіма процесуальними правами, якими наділені особи, які беруть участь у справі, крім як закінчувати справи мировою угодою, визнавати або відмовлятися повністю або частково від позовних вимог.

Однак під час розгляду судами адміністративних справ про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, позивач порушив обсяг наданих йому довіреністю № 34 від 04.01.2017 прав, що виразилось у визнанні ним позовних вимог.

Також позивач про оформлення довіреностей від поліцейських патрульної поліції не повідомляв керівництву ДПП, так само як і не узгоджував питання щодо визнання позовних вимог у судових справах.

Зі змісту довіреностей, виданих поліцейськими ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не вбачається, що позивач був уповноважений повністю або частково визнавати позов. Відповідно до зазначених довіреностей позивач мав право укладати мирову угоду, не визнавати позов у повному обсязі, оскаржувати рішення суду, а також виконувати всі інші законні дії, пов’язані з виконанням цих довіреностей. Тобто право на визнання позову повністю або частково не було обумовлено вказаними довіреностями.

Відповідач вважає, що позивач визнав позовні вимоги у справах № 591/7010/16-а, 592/1224/17, 592/195/17, не маючи на це права. Таким чином, позивач вчинив дисциплінарний проступок, оскільки не дотримався службової дисципліни, що виразилося у порушенні частин другої статей 49 і 59 КАС України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області у судове засідання не з’явився, надіслав суду пояснення, в яких зазначив, що Головне управління Казначейства не володіє будь-якою інформацією, яка може вплинути на розгляд даної справи, оскільки не є учасником спірних відносин та просив розгляд справи проводити без його участі.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 07.11.2015 ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції, з 15.09.2016 призначений на посаду старшого юрисконсульта Управління патрульної поліції в м. Суми Департаменту патрульної поліції.

16.05.2017р. наказом Департаменту патрульної поліції № 2365 призначено службове розслідування можливого порушення службової дисципліни старшим юрисконсультом Управління патрульної поліції в м. Суми Департаменту патрульної поліції майором поліції ОСОБА_1 (а.с. 11). За наслідками службового розслідування 10.07.2017р. складено висновок, який 13.07.2017 затверджено начальником Департаменту патрульної поліції підполковником поліції ОСОБА_7 (а.с. 12 – 18). Зазначеним висновком службового розслідування встановлено, що виконуючи функціональні обов’язки на посаді старшого юрисконсульта Управління патрульної поліції в м.Суми Департаменту патрульної поліції та здійснюючи свої повноваження на підставі довіреності №34 від 04.01.2017 р., виданої Департаментом патрульної поліції, майором поліції ОСОБА_1 було порушено обсяг наданих йому вказаною довіреністю повноважень, що виразилось у визнанні ним позовних вимог ОСОБА_8 до інспектора роти №2 батальону Управління патрульної поліції в м.Суми Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 про скасування постанови АР №116000 від 14.12.2016 р. по справі № 591/7010/16 – а також позовних вимог ОСОБА_10 до інспектора роти №1 батальону Управління патрульної поліції в м.Суми Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_6 про скасування постанови АР № 917231 від 24.01.2017 р. по справі № 592/1224/17 – а, що призвело до скасування судами постанов АР № 116000 від 14.12.2016 р. та АР №917231 від 24.01.2017 р. На підставі даного висновку службового розслідування, наказом Департаменту патрульної поліції № 1159 від 14.07.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УПП в м. Суми ДПП» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог ч. 2 ст. 49 та ч. 2 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) старшого юрисконсульта Управління патрульної поліції в м.Суми Департаменту патрульної поліції майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (а.с. 51 – 52).

Суд не погоджується із вказаним висновком службового розслідування та прийнятим на підставі нього наказом, вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства виходячи із наступного.

Із матеріалів службового розслідування суд вбачає, що дисциплінарний проступок ОСОБА_1 полягає саме в тому, що ним під час здійснення представництва інтересів відповідачів по адміністративним справам № 591/7010/16-а та № 592/1224/17 були визнанні позовні вимоги, чим порушено обсяг повноважень, наданих довіреністю № 34 від 04.01.2017 р., виданої Департаментом патрульної поліції. Відповідно до довіреності № 34 від 04.01.2017р., Департамент патрульної поліції Національної поліції України (довіритель) уповноважив ОСОБА_1 здійснювати представництво Департаменту патрульної поліції та його структурних підрозділів (а.с. 50).

Разом з тим, судом встановлено, що по адміністративним справам № 591/7010/16-а та № 592/1224/17 відповідачами були інспектори патрульної поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_9 відповідно (а.с. 35–36). Під час проведення розслідування було встановлено, що представництво інтересів інспекторів патрульної поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_9 здійснювалось на підставі довіреностей, що надавались ними на ведення конкретної справи на ім’я представника ОСОБА_1 (а.с. 33, 39). Так, вказаними довіреностями не було надано право ОСОБА_1 визнавати позов, але суд зазначає, що фактично позивача притягнуто до відповідальності за те, що він вийшов за межі повноважень наданих йому довіреністю від довірителя Департаменту Патрульної поліції а не інспекторів патрульної поліції.

При цьому, твердження відповідача про те, що довіреністю № 34 від 04.01.2017 Департамент патрульної поліції уповноважив позивача представляти інтереси у тому числі посадових осіб ДПП, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3. ст. 58 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації (за наявності). Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності (ч.4 ст.58).

Як вже зазначалося судом, відповідачами по адміністративним справам №591/7010/16-а та № 592/1224/17 були інспектори патрульної поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_9, отже фізичні особи. Відтак довіреність на ведення справ в адміністративному суді від імені фізичної особи може надаватися тільки цією особою, а не керівником установи, де така особа працює, або проходить службу, оскільки відповідачем у справі була саме така особа, а не відповідний орган державної влади. При цьому, судом не було залучено до участі у зазначених справах Департамент патрульної поліції ні як співвідповідача ні як третю особу.

Крім того, твердження відповідача про те, що визнання позовних вимог ОСОБА_1 по адміністративним справам №591/7010/16-а та № 592/1224/17 призвело до скасування судами постанов АР № 116000 від 14.12.2016 р. та АР №917231 від 24.01.2017 р., суд також вважає безпідставним.

Так, згідно постанови Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2017 по справі №591/7010/16 – а за позовом ОСОБА_8 до інспектора роти №2 батальону Управління патрульної поліції в м.Суми Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9, визнано протиправною та скасовано постанову АР №116000 від 14.12.2016 р. про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності (а.с. 35). Із зазначеної постанови суд вбачає, що підставою задоволення позовних вимог стало не тільки визнанням позову а і те, що позивачем вчинено два адміністративні правопорушення розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та розглядалися вони однією посадовою особою – відповідачем, а останній в порушення ч.2 ст.36 КУпАП виніс дві постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача. Отже судом було встановлено порушення норм законодавства при прийнятті постанови АР №116000 від 14.12.2016 р. про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності, що по суті і стало підставою задоволення позовних вимог.

Також згідно постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.02.2017 по справі №592/1224/17 – а за позовом ОСОБА_11 до інспектора роти №1 батальону Управління патрульної поліції в м.Суми Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6, визнано протиправною та скасовано постанову АР №917231 від 24.01.2017 р. про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності (а.с. 41 - 43). Із зазначеної постанови суд вбачає, що підставою задоволення позовних вимог стало не тільки визнанням позову а і те, що відповідачем всупереч положень КУпАП, не було проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст..ст. 278, 279 КУпАП. Отже судом було встановлено порушення норм законодавства при прийнятті постанови АР № 917231 від 24.01.2017 р. про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності, що по суті і стало підставою задоволення позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.4. ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

З матеріалів справи суд вбачає, що Ковпаківським районним судом м. Суми при розгляді справи №592/1224/17 – а та Зарічним районним судом м. Суми при розгляді справи №591/7010/16 – а не було встановлено, що визнання адміністративних позовів суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси. При цьому суд зазначає, що відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, саме суд надає оцінку заяві про визнання адміністративного позову та повноваженням особи, що її подала.

Суд зазначає, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України «Про Національну поліцію».

Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до п.9. розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі – Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачені такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень встановлений ст. 14 Дисциплінарного статуту, так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Суд зазначає, що висновки службового розслідування від 10.07.2017р. спростовуються матеріалами справи, а оскаржуваний наказ не містить підстав накладення дисциплінарного стягнення, визначених Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2 ст.77)

З наявних в матеріалах справи доказів суд не вбачає фактів невиконання чи неналежного виконання позивачем службової дисципліни, як і порушення норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, аналіз процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 свідчить про те, що відповідачем, в порушення частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, був виданий наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 Під час розгляду справи відповідач не довів суду правомірності оскаржуваного наказу.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, суд вважає позовні вимоги в частині скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, при цьому обов’язковому з’ясуванню підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази заподіяння моральної шкоди позивачу саме внаслідок винесення оскаржуваного наказу, відтак в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню на підлягають.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що з матеріалів справи суд вбачає, що позивач має вищу юридичну освіту, займає посаду старшого юрисконсульта Управління патрульної поліції в м.Суми, має достатній досвід роботи в сфері права, зокрема, участі у судових засіданнях в адміністративних справах. Крім того, позивач особисто приймав участь у всіх судових засіданнях та здійснював захист своїх прав.

Також відповідно до акту здачі – прийняття робіт №5 від 31.01.2018р. (а.с. 127), ОСОБА_1 отримав від адвоката ОСОБА_2 наступні послуги пов’язані із представництвом інтересів позивача по даній адміністративній справі:

- попереднє опрацювання матеріалів – 1 год.;

- опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів – 1 год.;

- підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, адвокатські запити) – 3 год.;

- участь у судових засіданнях- 5 год.

Згідно зазначеного акту здачі – прийняття робіт, всього витрачено часу 10 год., загальна вартість послуг 5000 грн.

Суд зазначає, що із змісту вказаного акту здачі – прийняття робіт №5 від 31.01.2018 неможливо встановити які саме були попередньо опрацьовані матеріали та надані консультації, які саме необхідно залучити додаткові матеріали. Відтак неможливо оцінити обсяг витраченого на дані послуги часу а отже і їх вартість.

Також в матеріалах справи відсутні докази направлення адвокатом ОСОБА_2 будь яких адвокатських запитів, пов’язаних із даною справою. При цьому, в акті здачі – прийняття робіт зазначена загальна кількість часу і на підготовку позовної заяви і адвокатських запитів, відтак неможливо встановити окремо кількість витраченого часу на підготовку позову.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_2 не пояснила суду зазначені вище питання.

Крім того, з матеріалів справи суд вбачає, що тривалість судових засідань складає: 05.10.2017 р. – 6хв., 13.11.2017 р. – 1 год.30 хв., 28.11.2017 р. судове засідання не відбулося у зв’язку із відрядженням судді з колегії суддів, 18.12.2017р. – 4 хв., 10.01.2017 р. судове засідання не відбулося у зв’язку із лікарняним судді з колегії суддів. Загальна тривалість судових засідань по даній справі складає – 1 год.40 хв., тоді як в акті здачі – прийняття робіт зазначений час витрачений на участь у судових засіданнях - 5 год. Враховуючи, що в акті здачі – прийняття робіт зазначена лише загальна вартість всі послуг, без конкретизації вартості по кожній послузі окремо, а адвокат ОСОБА_2 відмовилася надати відповідні пояснення, суд не має можливості визначити вартість послуг адвоката щодо участі у судових засіданнях.

Суд зазначає, що при визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі «East/West Allianse Limited», суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Враховуючи викладене вище, відсутність в акті здачі – прийняття робіт деталізації обсягу наданих послуг та їх вартості, не надання суду в судовому засіданні адвокатом ОСОБА_2 відповідних пояснень з цих питань, суд вважає, що заява позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) № 1159 від 14.07.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПП в м. Суми ДПП» яким старшому юрисконсульту Управління патрульної поліції в місті Суми Департаменту патрульної поліції майору поліції ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40034, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) оголошено догану.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.02.2018 року.

Головуючий суддя В.О. Павлічек

Суддя О.М.Кунець

Суддя В.М.Соколов