Рішення № 72322675, 08.02.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6047/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Потурнак А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Одеській області про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017р. №140910-13.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 належить на праві власності автомобіль AUDI Q7 р/н НОМЕР_1, сірого кольору, при цьому на його адресу надійшло податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017р. №140910-13 про визначення податкового зобов'язання за транспортним податком з фізичних осіб за 2017 рік, яке, на думку представника позивача, підлягає скасуванню. Так, представник позивача зазначав, що у оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на відповідне рішення Овідіопольської селищної ради, згідно конверту і інформації про рух поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти з мережі Інтернет оскаржуване податкове повідомлення-рішення було відправлене відповідачем на ім'я позивача за адресою, відмінною від адреси його реєстрації. Разом з тим, представник позивача зазначав, що у Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 році на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відсутній такий автомобіль, а оскаржуване рішення не містить підстав нарахування податку, а саме, не зазначено рішення органу місцевої влади. Також, представник позивача зазначав, що до податкового повідомлення - рішення від 30.06.2017р. №140910-13 не додано жодних розрахунків. У зв'язку з викладеним, на думку позивача, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017р. №140910-13 підлягає скасуванню, як таке що прийнято незаконно - з порушеннями порядку його прийняття.

Представник позивача, посилаючись на обґрунтування викладені у позовній заяві, підтримав адміністративний позов у судовому засіданні та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на адміністратвиний позов, зазначивши, що згідно отриманої бази даних Управління Державтоінспекції Головного Управління МВС України в Одеській області встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль AUDI Q7, реєстраційний номер НОМЕР_1. На думку представника відповідача, вказаний автомобіль є об'єктом оподаткування у 2017 році, у зв'язку з чим, ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017р. №140910-13 у розмірі 22916,67грн. Представник відповідача, посилаючись на положення ст.267 Податкового кодексу України, зазначала, що володіння позивачем зазначеним об'єктом оподаткування у 2017 році породжує виникнення у нього податкового обов'язку сплатити суму транспортного податку у порядку і строки, передбачені Податковим кодексом України, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1, на її думку, задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований з 10.02.2009р. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.37).

17.02.2017р. за ОСОБА_1 було зареєстровано легковий автомобіль універсал - В, марки AUDI Q7, об'єм двигуна 2967, рік випуску - 2017р., реєстраційний номер НОМЕР_1, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.11).

30.06.2016р. ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №140910-13, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 22916,67 грн. на підставі ст.267 Податкового кодексу України (а.с.8).

Позивач, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням відповідача, оскаржив його до суду.

01.01.2015р. набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Відповідно до п. 267.6.6. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Разом з тим, відповідно до п.8.1 ст.8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів визначених ст.9 Податкового кодексу України. При цьому, відповідно до п.9.4 ст.9 Податкового кодексу України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно пп.10.1.1, який складається із трьох різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Таким чином, транспортний податок згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно до п.4.4 ст.4 Податкового кодексу України становлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, а, отже, і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3 ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. (пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них. (пп. 12.3.3 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Відповідно пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, місцеві ради мають обов'язково встановити відповідним рішенням місцевої ради транспортний податок і вирішити питання на власний розсуд, чи запроваджувати податок і в яких розмірах на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

У той же час, пунктом 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України надалі встановлено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Судом встановлено, що рішенням Овідіопольської селищної ради №154-VII від 14 липня 2016 року "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку", вирішено встановити з 01.01.2017р. на території Овідіопольської селищної ради податок на майно в частині транспортного податку та затвердити ставку податку на майно в частині транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00грн. за кожен легковий автомобіль , що є об'єктом оподаткування та оприлюднити дане рішення шляхом розміщення на інформаційному стенді селищної ради та офіційному веб-сайті Овідіопольської селищної ради (а.с.44-45).

Тобто, 2016 рік - це плановий період, а 2017 рік - бюджетний період.

Відповідно до п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Разом з тим, як відповідно до інформації із веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, розрахункова середньоринкова вартість транспортного засобу AUDI Q7 2017 року випуску складає 1 486 450,58 грн.

Враховуючи викладене та те, що 17.02.2017р. за ОСОБА_1 було зареєстровано легковий автомобіль марки AUDI Q7, 2017року випуску, середньоринкова вартість якого становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, суд вважає, що ГУ ДФС в Одеській області правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №140910-13, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 22 916,67 грн. на підставі ст.267 Податкового кодексу України та у розмірах встановлених рішенням Овідіопольської селищної ради №154-VII від 14 липня 2016 року "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" та відповідно відсутні підстави для його скасування.

Крім того, жодних доказів того, що вказаний автомобіль не є об'єктом оподаткування до суду не надано.

При цьому, суд вважає, що не зазначення у вказаному податковому повідомленні - рішенні відповідачем посилань на рішенням Овідіопольської селищної ради №154-VII від 14 липня 2016 року "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку", за наявності підстав для визначення позивачу такого податку не є підставою для його скасування.

Крім того, посилання представника позивача в обґрунтування наявності підстав для скасування оскарженого податкового повідомлення - рішення на те, що воно було направлено позивачу спочатку за невірною адресою його реєстрації суд вважає помилковим з огляду на те, що, як свідчать матеріали справи, вказане податкове повідомлення - рішення було прийнято податковим органом відповідно до приписів пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України до 1 липня року базового податкового періоду, а момент його отримання позивачем засобами поштового зв'язку є підставою для визначення строків на його узгодження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 08.02.2018р.

Суддя К.О. Танцюра

.