Постанова № 72321377, 14.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3262/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/783/6832/17 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Левика Я.А.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради про визнання незаконними та скасування наказів,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом, в якому уточнивши позовні вимоги просила визнати незаконним та скасувати наказ Управління майном спільної власності Львівської обласної ради № 59-3 від 24.04.2017 року «Про комісію з припинення комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу» і наказ Управління майном спільної власності від 06.09.2017 № 109-3 «Про деякі питання забезпечення діяльності Комісії з припинення КЗ ЛОР «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу». В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що у відповідності до наказу Головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації від 30 вересня 2011 року №837-к вона призначена 04.10.2011 року на посаду головного лікаря комунального закладу «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу». Рішенням Львівської обласної ради № 401 від 21.03.2017 року «Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області» вирішено припинити комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський протитуберкульозний диспансер» і комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу» шляхом злиття в комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер». На виконання вказаного рішення начальник управління майна спільної власності Львівської обласної ради п. М. Бандра видав наказ №59-3 від 24.04.2017 року «Про комісію з припинення комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу», яким її включено до складу комісії, призначено головою та зобов'язано вчинити низку дій, пов'язаних з припиненням комунального закладу. Однак вона не може виконати вимоги вказаного наказу, оскільки вважає, що такий суперечить положенням ст.ст. 36,40 КЗпП України та ст.ст. 104-107 ЦК України. Також, з порушенням вимог ст.ст.36,40 КЗпПУ України її попереджено про можливе майбутнє вивільнення відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України (лист Управління майном спільної власності Львівської обласної ради №657 від 16.05.2017 року), оскільки жодних дій чи рішень про скорочення штату чи чисельності відносно її посади - головного лікаря комунального закладу, не приймалось і не виносилось. Крім того, відповідачем видано ще один наказ, який пов'язаний з попередніми від 06.09.2017 року №109-3 «Про деякі питання забезпечення діяльності Комісії з припинення КЗ ЛОР «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу», яким її зобов'язано передати голові комісії з припинення комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу гербову печатку, інші печатки, штампи, установчі документи, бланки суворої звітності комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу».

Оскаржуваним заочним рішенням в задоволенні позову відмовлено.

Заочне рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3

В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Не погоджується з твердженням суду в про те, що позивачем не надано доказів існування оспорюваних наказів, набуття ними чинності, їх дії в даний час та їх незаконності та зазначає, що ці факти підтверджуються наявними в справі документами, а саме копіями відповідних наказів. Посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що процедура реорганізації комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу» відповідно до оскаржуваних наказів здійснюється з грубим порушенням цивільного та трудового законодавства України. Вважає, що приймаючи оскаржувані накази, відповідач зобов'язав ОСОБА_2 вчинити певні дії, які суперечать вимогам ст.ст. 104-107 ЦК України та ст.ст. 36, 40 Кодексу законів про працю України. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити позовну вимогу щодо скасування наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради № 59-3 від 24.04.2017 року

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено такі обставини.

30 вересня 2011 року Головним управлінням охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації видано наказ № 837-к, яким ОСОБА_2 призначено на посаду головного лікаря комунального закладу «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу» 04 жовтня 2011 року (а.с. 9).

Рішенням №401 від 21 березня 2017 року «Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області» Львівська обласна рада вирішила припинити комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський протитуберкульозний диспансер» і комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу» шляхом злиття в комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» (а.с. 3-5).

Відповідно до п.7 Рішення Львівської обласної ради №401 від 21 березня 2017 року Управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради (М.Бандра): спільно із департаментом охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації забезпечити здійснення в установленому порядку заходів, пов'язаних з припиненням комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський протитуберкульозний диспансер» і комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу», а також виключенням цих закладів із Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

24 квітня 2017 року Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради видано наказ № 59-3 «Про комісію з припинення комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна лікарня позалегеневого туберкульозу», з додатку до якого вбачається, що ОСОБА_2 призначено головою вказаної вище комісії. Пунктом №1 наказу зобов»язано ОСОБА_2 попередити всіх працівників закладу про майбутнє вивільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Пунктом №5 наказу зобов»язано ОСОБА_2 провести перевірку сплати податків, зборів, страхових коштів, подати державному реєстратору документи, необхідні для проведення державної реєстрації припинення закладу. (а.с.6-7)

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено підставність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки його суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно доположень ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно з ч.4 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до з ч.2 ст.40 КЗпП України вільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

А відтак, покладення в п.№1 наказу № 59-3 від 24 квітня 2017 року обов»язку на ОСОБА_2 попередити всіх працівників закладу про майбутнє вивільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України без врахування обов»язку ОСОБА_2 надання одночасної пропозиції працівникам, які підлягають вивільненню, іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації, порушує положення ст.ст.36, 40, 49-2 КЗпП України.

Крім того, згідно з ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Відповідно до ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно з положеннями ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється. Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором). Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

А відтак, оскільки в п.№5 наказу № 59-3 від 24 квітня 2017 року на ОСОБА_2 покладено обов»язки вчинення дій щодо визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів, які передбачені лише при ліквідації підприємства відповідно до ст..111 ЦК України, та без дотримання положень ст.ст. 104,105 ЦК України щодо повідомлення органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, органу, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, вказаний пункт наказу не відповідає положенням закону.

Зазначені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про безпідставність позову в цій частині, в зв»язку з чим рішення суду у вказаній частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовної вимоги.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України понесені позивачкою судові витрати - 704 грн. сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь останньої.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374,п.4 ч.1 ст.376, ст.381 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №59-3 від 24 квітня 2017 року, виданого Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради, скасувати. Постановити нове рішення. Визнати незаконним та скасувати пункти №1 та №5 наказу №59-3 від 24 квітня 2017 року, виданого Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради. В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Управління майном спільної власності Львівської обласної ради в користь ОСОБА_2 704 (сімсот чотири) грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20.02.2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Левик Я.А.