Постанова № 72320799, 08.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І МЕ Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді-доповідача: БіличІ.М.

суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Довгопола А.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «Експобанк» Кашути Дмитра Євгеновича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року ухваленого під головуванням судді Малинникова О.Ф.

у цивільній справі № 761/8101/16-ц за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк « Експобанк », третя особа: ОСОБА_5 про визнання поруки припиненою.

В С Т А Н О В И Л А

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом про визнання поруки припиненою в порядку визначеному положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 18.01.2008 між нею та ПАТ КБ «Експобанк» було укладено договір поруки на забезпечення виконання договору кредиту від 18.01.2008 року відповідно до якого її колишній чоловік ОСОБА_5 отримав кошти на придбання автомобіля в сумі 28 450 доларів США, ставка за користування кредитом - 12 % річних від суми кредиту, термін повернення 16.01.2015 року.

У січні та лютому 2009 між банком та ОСОБА_5 були укладені додаткові угоди № 01, № 02 до договору кредиту і забезпечення від 18.01.2008 №19А, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо зміни графіку повернення кредиту, зміни валюти, терміну повернення кредиту, відсоткової ставки.

Такі дії банку та позичальника, на думку позивача привели до збільшення обсягу її відповідальності, як поручителя. За відсутністю її згоди так як вона з травня 2009 року по даний час перебуває на заробітках в Італії.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено.

Визнано поруку за договором поруки від 18.01.2008 укладеним між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5 припиненою.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де ставилось питання щодо його скасування. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача не визнав подану апеляційну скаргу, заперечувала проти її задоволення.

Відповідач та третя особа - ОСОБА_5 будучи повідомленими належним чином у встановленому порядку про розгляд справи в судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом при розгляді справи було встановлено, що 18.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (на час укладення оспорюваного договору поруки у подальшому змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк») та ОСОБА_5 укладено договір кредиту із забезпеченням за № 19А, за яким банк надав ОСОБА_5, як позичальнику, 28 450 доларів США із сплатою за користування кредитом 12% від суми кредиту, строк повернення не пізніше 16.01.2015. Кредит надано для купівлі автомобіля через автосалон.

18.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_4, як поручителем, ОСОБА_5, позичальником, укладено договір поруки.

15.01.2009 та 04.02.2009 між банком та позичальником були укладені додаткові угоди до договору кредиту №19А за №/№ 01 та 02 відповідно. А також укладена угода № 03 від 21.09.2009, якою були викладені у новій редакції ряд пунктів договору кредиту № 19А стосовно реструктуризації заборгованості, зміни валюти зобов'язання позичальника, процентної ставки за користування кредитом - 14,4 % річних від суми кредиту. А також терміну повернення кредитних коштів, у строк до 20.09.2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що обсяг відповідальності поручителя був збільшений без її згоди, що є підставою для припинення поруки у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач вказував на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги обставину, за якою позивач за договором поруки від 18.01.2008 надав згоду на майбутнє без згоди поручителя вносити зміни до договору кредиту і забезпечення №19А від 18.01.2008 у тому числі збільшувати розмір кредиту. Тобто, умовами договору поруки передбачена можливість зміни основного зобов'язання укладенням у майбутньому додаткових угод до договору кредиту, а отже, поручитель дав згоду на майбутні зміни основного зобов'язання. Під час укладання договору поруки волевиявлення поручителя було вільним і відповідало його внутрішній волі, оскільки договір поруки був підписаний власноруч поручителем, чого він і не заперечує. Таким чином, суд незаконно задовольнив позов ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах діючого законодавства.

Згідно п.1 договору поруки зазначається, що поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником договору кредиту та забезпечення від 18.01.2008 (пп.1.1), відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі як і позичальник за повернення кредиту у сумі 28 450 доларів США у строк встановлений договором із сплатою за користування кредитом процентів у розмірі визначеному договором кредиту, від суми кредиту, строк повернення не пізніше 16.01.2015.

пп. 4.5.1; 4.5.2 договору поруки поручитель підтвердив, що договір не вступає у суперечність з усіма попередніми угодами та вона ознайомилась з умовами договору кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпечення нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Тобто, змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища. Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Згідно матеріалів справи встановлено, що банком та позичальником були змінені умови кредитного договору, збільшився термін повернення кредиту, відсоткова ставка та валюта кредиту.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, то, істотними умовами договору поруки є обов'язкове посилання на основне зобов'язання, його зміст, розмір, визначення обсягу відповідальності поручителя, зміна зобов'язання, забезпеченого порукою, тягне і зміни у договорі поруки та за своєю правовою природою фактично є і зміною умов договору поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначене вище, а також вимоги ст. 547 ЦК України щодо вчинення правочину про забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, згода поручителя має надаватись виключно в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку ВСУ (постанова від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13) згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

У зв'язку із цим, враховуючи вимоги до письмової форми правочину, встановлені ст. 207 ЦК України, допустимо, щоб згода поручителя була висловлена у будь-якій письмовій формі (листі, заяві, телеграмі тощо), головне, щоб вона була явно вираженою і відповідала дійсній волі поручителя.

Аналогічні положення містить також договір поруки укладений між сторонами. Згідно п. 4.1 цього договору - усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку відправника.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів згоди поручителя на збільшення обсягу її відповідальності у зв'язку з укладенням між позичальником та банком додаткових угод до договору кредиту № 19А, та зміною у зв'язку з цим обсягу її відповідальності в бік збільшення, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про припинення поруки за правилами визначеними ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що відповідно до п. 4.3. договору порука за цим договором не припиняється у разі зміни договору кредиту (у тому числі у разі зміни розміру кредиту).

На думку, колегії суддів зазначений пункт договору не звільняє сторони основного зобов'язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення), а докази такого узгодження в матеріалах справи відсутні.

Також відповідач вважав, що судом не взято до уваги розділ « визначення» у договорі поруки від 18.01.2008 року, де визначення у цьому договорі вживаються у наступному розумінні: договір кредиту - договір кредиту і забезпечення від 18.01.2008 № 19 А, що укладений між кредитором та позичальником, а також усі угоди, що укладені та будуть у майбутньому укладені до зазначеного договору.

Згідно п.1.1 договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником договору кредиту, тобто позивач поручився за виконання як умов договору кредиту, так і усіх угод, що будуть у майбутньому укладені до нього. Таким чином на думку апелянта. Умовами договору поруки передбачена можливість зміни основного зобов'язання укладенням у майбутньому додаткових угод до договору кредиту, а отже поручитель дав згоду на майбутні зміни основного зобов'язання.

У той же час, зазначені доводи не узгоджуються з умовами укладеного між сторонами договору поруки, і є нічим іншим як особистим трактуванням умов договору з боку відповідача.

Так як відповідно до п. 1.1 договору поруки укладеного 18 січня 2008 року між банком та позивачем ( як поручителем) поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником договору кредиту. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі, як і позичальник, зокрема, за повернення кредиту у сумі 28450 доларів США у встановлений договором кредиту термін ( строк), сплату процентів за користування кредитом у розмірі визначеному договором кредиту, неустойки у випадках та розмірах, що передбачені договором кредиту - п.1.2 договору поруки.

Умови зазначеного в п. 1.1 договору поруки кредитного договору банком та позичальником були змінені шляхом укладення додаткових угод, які збільшили обсяг відповідальності позичальника.

Що є фактичним збільшенням відповідальності поручителя як солідарного боржника, та не передбачено умовами договору поруки від 18.01.2008 року ( а.с 15).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «Експобанк» КашутиДмитра Євгеновича - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови складено 19 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: