Рішення № 72317616, 20.02.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р. Справа № 818/2247/17

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Соп'яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що подав відповідачу заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.00 га, до якої додав усі необхідні документи. Листом від 01.11.2017 відповідач відмовив в задоволенні клопотання з посиланням на те, що управління не отримало погодження сільської ради на відведення земельної ділянки. Вважає таку відмову протиправною. Законодавством встановлено виключний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підстава, вказана відповідачем у листі-відмові, законодавством не передбачена. Процес надання формальних відмов відповідачем може тривати безкінечно, тому в даному випадку єдиним правильним способом захисту є зобов'язання відповідача надати такий дозвіл. Просить визнати відмову, викладену в листі відповідача від 01.11.2017 №Т-13765-5611/6-17 протиправною та скасувати, зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. У зв'язку з надходженням заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою направив запит органу місцевого самоврядування, на території якого знаходиться земельна ділянка, щодо висловлення пропозиції на етапі надання згоди на розроблення документації. На цей запит Дмитрівська місьська рада Великописарівського району Сумської області не надала відповіді. Рішенням колегії Держземагенства України від 14.10.2014 №2/1 зобов'язано управління забезпечити направлення на розгляд місцевих рад таких питань. Вимога про зобов'язання надати дозвіл є безпідставною, оскільки питання прийняття рішень про надання або відмову у наданні дозволу відноситься до виключної компетенції органів Держгеокадастру.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що відповідач безпідставно посилається на рішення колегії Держземагенства, введене в дію наказом №328, оскільки наказ не зареєстрований в Мін'юсті України. Місцеві ради відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України не наділені повноваженнями розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності. Вимоги ч. 7 ст. 118 та ч. 3 ст. 123 ЗК України не передбачають наведених у оскаржуваному листі підстав для відмови. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 №333-р та від 22.09.2016 №688-р, на які посилається відповідач, не встановлено і не змінено повноважень контролюючих органів. Саме до повноважень відповідача належить вирішення питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а з метою ефективного захисту порушеного права суд має забезпечити його поновлення саме шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії - надати такий дозвіл.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що позивач у вересні 2017 року звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га у власність на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с. 11).

01.11.2017 листом № Т--13765-5611/6-17 у задоволенні заяви відповідачем відмовлено у зв'язку з тим, що на запит Головного управління Дмитрівська сільська рада не надала відповіді про погодження або непогодження зазначеного землевідведення (а.с. 17).

Відповідно до ст. 22 ч. 3 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Відповідно до ст. 122 ч. 6 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст. 118 ЗК України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 ЗК України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви. Жодної з наведених у частині 7 статті 118 ЗК України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не зазначено.

Відповідь на заяву ОСОБА_1 містить посилання на рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2017 №2/1, яким доручено начальникам головних управлінь агентства за зверненнями щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації землеустрою. Однак рішення колегії є розпорядчим, а не нормативним документом. Врахування чи неврахування позиції місцевої ради під час вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачено чинним законодавством та відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України не є підставою для відмови у наданні такого дозволу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У листі-відмові відсутнє посилання на жодну з підстав, передбачених статтею 118 ЗК України, а обставини, вказані підставою для відмови, такими не є відповідно до закону. Рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає скасуванню.

Разом з тим, вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не підлягають задоволенню з огляду на таке. В силу положень ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Оскільки саме до виключної компетенції відповідача належать повноваження щодо видачі дозволу на розробку проекту землеустрою, суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього він наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення, і це прямо вбачається з приписів Кодексу адміністративного судочинства. Приймаючи до уваги підстави даного адміністративного позову, його правову природу, встановлені судом обставини протиправної відмови в наданні дозволу, необхідність ефективного захисту прав позивача та з огляду на дискреційні повноваження відповідача, суд дійшов висновку щодо необхідності обрання іншого способу захисту порушених прав позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 640,00 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову, викладену в листі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 01.11.2017 №Т-13765-5611/6-17, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населених пунктів.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населених пунктів та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (ідентифікаційний код 39765885) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 640 грн., сплачений при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп'яненко