Рішення № 72317325, 20.02.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/309/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року о 15 год. 12 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання – Закуріної А.М.

від позивача – ОСОБА_1 – за паспортом

ОСОБА_2 – за довіреністю

від відповідача – не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, місце проживання: 65000, АДРЕСА_1) до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (код ЄДРПОУ 34999049, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри,9) про виключення з-під арешту та скасування арешту нерухомого майна, реєстраційний номер №12313873 накладеного постановою державного виконавця Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження 30531138 від 28.12.2011 року на квартиру АДРЕСА_2 та зобов’язання здійснити дії по скасуванню арешту, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 24 січня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, з позовними вимогами згідно з уточненою позовною заявоювід 08 лютого 2018 року (вхід. №3763/18) про виключення з-під арешту та скасування арешту №12313873 накладеного постановою державного виконавця Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження 30531138 від 28.12.2011 року на квартиру АДРЕСА_3 зобов’язання здійснити дії по скасуванню арешту.

Ухвалою суду від 12 лютого 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за окремою категорією термінових адміністративних справ та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 20 лютого 2018 року.

Статтею 287 КАС України встановлено особливостіпровадженняу справах з приводу рішень, дійабобездіяльності органу державноївиконавчоїслужби, приватного виконавця.

Частиною 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Враховуючи вищевикладенне, судом проголошується повний текст рішення суду.

В обгрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначила, що належна позивачу ? частина квартири на підставі договору дарування від 12 березня 2011 року під номером №19 в будинку №13 по вул. Віце-Адмірала Азарова в м. Одесі перебуває під обтяженням накладеним державни виконавцем Свтошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Так, позивач зазначила, що раніше нею на адресу державного виконавця було направлено лист та копії праовстановлювальних документів, які свідчать про те, що вищевказана квартира не належить боржнику ОСОБА_3, а тому арешт був накладений помилково, у звязку з чим державним виконавцем було прийнято рішення про скасування арешту № 12313873, накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження 30531138 від 28.12.2011р., що підтверджується відповідним витягом про вчинення виконавчих дій, однак до теперішнього часу квартира перебуває під обятеженнямнакладеним державним виконавцем Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Окрім того, позивач зазначила, що на адвокатський запит щодо скасування арешту листом Святошинський районий відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 01 грудня 2017 року повідомив позивача про те, що 28 грудня 2011 року державним виконацемвинесно постанову про відкриття виконавчого провадження та 04 травня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на пдіставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконаче провадження». Таким чином, позивач зазначила, що наявність не скасованого арешту на належне їй майно, порушує законні права її як валсника.

Ухвалою суду від 12 лютого 2018 року запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та зобов’язано надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 30531138 у строк до 20 лютого 2018 року.

До суду 19 лютого 2018 року (вхід. №ЕП/936/18) від відповідача надійшли матеріали виконавчого провадження №30531138.

Позивач та її представник на відкритому судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та уточненій позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача на відкрите судове засідання не зявився, належним чином повідомлений шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, в порядку ч. 1 ст. 268 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду с справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Представник відповідача відзив на позовну заяву суду не надав. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд на місці ухвалив розглядати та вирішувати справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши позивача та її представника, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з договором купівлі-продажу від 22.08.2008 року ОСОБА_1 (дівоче прізвище Петерсон) є власником ? квартири АДРЕСА_2, що підтверджено витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 30.09.2008 року.

Згідно з договором дарування від 12 березня 2011 року, ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар другу ? частини квартири АДРЕСА_2 (а.с.12-13).

На підставі зазанченого договору, 17.03.2011 року за позивачем зареєстровано право приватної спільної часткової власності, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктівнерухормості» (а.с.11).

Таким чином, позивач є власником квартири АДРЕСА_2.

23.11.2017 року року представник позивача –адвокат ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з адвокатським запитом, в якому просив надати відомості чи скасований арешт «№12313873, накледний постановою державного виконавця Святошимнського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження 30531138 від 28.12.2011 року та просив надіслати копію постанови про скасування арешту №12313873 накладений постановою державного виконавця Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження 30531138 від 28.12.2011 року(а.с.16-17).

Листом від 01.12.2017 року (вих. №81278) «Про надання інформації» Святошинський районний відділ ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомив позивача про те, що 04.05.2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підтсаві п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення) та повідомив, що надати інформацію щодо обтяжень, накладених на майно боржника не видається можливим, оскільки згідно з Розділом XI Правил ведення діловодства та архіву в органах держєавної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиціцї України від 07.06.2017 року за №1829/5, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця становить 3 роки. (а.с.15).

Судом встановлено, що постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №30531138 від 28.12.2011 року державним виконавцем Святошинського районного відділу юстиції (нині Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управляння юстиції у м. Києві) відкрито виконавче провадження з виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 26.12.2011 року у справі №2-7868/11 з метою забезпечення позову по цивільній справі про накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на загальну суму 2 509 101 гривень.

Зазначеною постановою накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_4 (адреса: м. Київ, в. ОСОБА_5,23,кв.127) у межах суми звернення стягнення 2509101, 00 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_4.

Постановою державного виконавця Святошинського районного відділу юстиції від 04.05.2012 року було закінчено виконавче провадження, у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду.

З відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого мана вбачається, що на квартиру АДРЕСА_2 накладений арешт, підставою обтяження є постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №30531138 від 28.12.2011 року.

Вирішуючи спір та зясовуючи обставини виникнення обтяження, накладеного на нерухоме майно у 2012 році, суд виходить з того, що на той час діяло Положення про єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 N 85/5).

Відповідно до п.2.1.2 цього Положення, підставою для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на обєкти нерухомого майна є, зокрема заява про реєстрацію (вилучення) обтяження обєкта нерухомого майна, що подається органами державної виконавчої служби у звязку з накладенням ними арешту на обєкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

При цьому, згідно з п.2.5 цього Положення, відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об'єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21.04.1999 року (надалі - Закон №606-ХІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства

юстиції України.

З матеріалів справи вбачається, що старшим державним виконавцем Святецьким Д.В. відділу державної виконавчої служби Святошинського районного відділу юстиції, була розглянута заява стягувача та відкрите виконавче провадження з виконання ухвали суду № 207868/11, виданого 26.12.2011 року про накладення арешту на нерухоме і рухоме майно, яке належить на праві приватній власності ОСОБА_3.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 57 цього Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Між тим, матеріалами справи достовірно підтверджено, що відповідачем був накладений арешт на нерухоме майно, яке не належить боржнику, а саме: на квартиру АДРЕСА_2, яке належить позивачу в повному обсязі з 17.03.2011 року, в той час як дії щодо накладення арешту зареєстровані 23.03.2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону №606-ХІV. За її змістом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Судом встановлено, що виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на квартиру, завершено, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №30531138 від 04.05.2012 року, між тим, арешт на квартиру не був знятий самостійно державним виконавцем.

Відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5 (далі за текстом - Порядок), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно з пункту 9.10 цього Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Між тим, закінчення строку зберігання матеріалів цього виконавчого провадження не може слугувати підставою для відмови у відновленні порушених прав позивача.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» в діючій редакції №1404-VIII від 02.06.2016 року передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в іншій спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-прпвових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно позивача, попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього (його правонаступника), а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна запису про цей арешт перешкоджає позивачу розпоряджатись своїм правом власності, керуючись вимогами ч. 2 ст. 5 КАС України, суд дійшов висновку, що її позов слід задовольнити шляхом скасування арешту та зобовязання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, керуючись положенням Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 5, 6, 14, 77, 90, 161, 255, 271, 269, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, місце проживання: 65000, АДРЕСА_1) до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (код ЄДРПОУ 34999049, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри,9) про виключення з-під арешту та скасування арешту нерухомого майна, реєстраційний номер №12313873 накладеного постановою державного виконавця Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження 30531138 від 28.12.2011 року на квартиру АДРЕСА_2 та зобов’язання здійснити дії по скасуванню арешту, - задовольнити повністю.

Скасувати арешт нерухомого майна, реєстраційний номер №12313873 накладений постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження 30531138 від 28.12.2011 року на квартиру АДРЕСА_2.

Зобовязати Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (код ЄДРПОУ 34999049, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри,9) здійснити дії по скасуванню арешту, накладеного на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження 30531138 від 28.12.2011 року на квартиру АДРЕСА_2.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в сроки, встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя: Л.Р. Юхтенко

.