Рішення № 72317051, 13.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2438/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кухар Н.А.

при секретарі судового засідання Шавель М.М.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про поновлення на роботі, визнання протиправними та скасування наказів та стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому, згідно заяви про зміну позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області №1845 від 27.05.2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ № 477ос від 19.06.2017 року про звільнення з поліції у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного у відповідності з Дисциплінарним статутом Національної поліції України;

- поновити ОСОБА_1 на роботі поліцейського сектору логістики та матеріально – технічного забезпечення Галицького відділу поліції м. Львова Головного управління Національної поліції у Львівській області;

- стягнути з ГУНП у Львівській області на користь позивача грошові кошти на суму 29925 грн., за час вимушеного прогулу з 19.06.2017 року до винесення судового рішення у справі.

Ухвалою від 07 липня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 07 липня 2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказами Головного управління Національної поліції України у Львівській області № №1845 від 27.05.2017 року та № 477ос від 19.06.2017 року позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Таке звільнення позивач вважає протиправним, оскільки на час винесення наказу № 477 ос від 19.06.2017 року та його отримання батьком, позивач перебував на лікуванні в м. Львові, де проживав разом зі своєю сім»єю. Вказує на те, що наказу не отримував та не знайомився з ним. Письмового пояснення не давав, трудової книжки не отримував. Зазначає, що в наказі від 27.05.2017 року № 1845, відповідачем безпідставно вказано про те, що в позивача були наявні ознаки алкогольного сп’яніння, які спостерігалися в розмові, та ніби позивач намагався уникнути відповідальності. Позивач вказує, що факт вживання спиртного спростовано в судовому порядку. Крім того, наголошує, що відповідачем порушено вимоги ст. 40 КЗпП України, оскільки при винесенні наказів 1845 від 27.05.2017 року та 19.06.2017 року хворів та лікувався та не був присутнім на роботі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просили позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у запереченні на адміністративний позов та обґрунтовується тим, що службове розслідування, яке призначено на відповідній правовій підставі, проведено об’єктивно та закінчено в порядку та у строк, визначений чинним законодавством, що підтверджується висновком службового розслідування, затвердженим начальником ГУНП 16.05.2017 року. Вказують на те, що при винесені оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб чітко визначений законодавством. Частиною 5 ст. 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення як звільнення зі служби вважається виконаним після видання наказу по особовому складу. Дисциплінарне стягнення виконане не пізніше місяця з дня його накладення, що відповідає ч.1 ст. 18 Дисциплінарного Статуту. Вказують на те, що позивача звільнили зі служби в поліції в результаті реалізації дисциплінарного стягнення, а не вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Надійшло клопотання від представника відповідача щодо відкладення розгляду справи, так як представник перебуває на лікарняному, у задоволенні якого суд відмовив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

27 травня 2017 року Головним управлінням Національної поліції у Львівській області було прийнято наказ № 1845 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Галицького ВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта ОСОБА_1Б.» за грубе порушення службової дисципліни, зокрема основних обов’язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, Присяги поліцейського та вимоги Правил етичної поведінки на поліцейського – водія сектору ЛМТЗ Галицького ВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1, накладено дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції.

19 червня 2017 року Головним управлінням Національної поліції у Львівській області було прийнято наказ № 477о/с “По особовому складу” у відповідності до Закону України “Про Національну поліцію” 02.07.2015 року № 580- VІІІ, звільнено зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського – водія сектору логістики та матеріально – технічного забезпечення Галицького відділу поліції ГУНП, з 19 червня 2017 року.

Не погодившись з такими наказами позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд керувався наступним.

Судом встановлено, що 18.04.2017 року Головним управління Національної поліції у Львівській області було видано наказ № 1257 “Про призначення службового розслідування та відсторонення від виконання службових обов’язків”, зі змісту якого вбачається, що 17 квітня 2017 року працівниками Управління патрульної поліції м. Львова складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП відносно поліцейського водія сектору ЛМТЗ Галицького ВП ГУПП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1

В ході службового розслідування згідно висновку встановлено, що 17.04.2017 року поліцейський – водій сектору ЛМГЗ Галицького ВП ГУНП у Львівській області старший сержант поліції ОСОБА_1., перебуваючи поза службою (вихідний день) у цивільному одязі без вогнепальної зброї, однак, як працівник поліції будучи зобов’язаним відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» неухильно дотримуватися положень Конституції України, Законів України та інших нормативно – правових актів, що регламентують діяльність поліції, зокрема Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, а також Присяги поліцейського, керуючи автомобілем НОМЕР_1 за ознаками алкогольного сп’яніння у м. Львові по вул. Науковій, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16, передбаченого п.84 «г» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, після чого намагаючись представитися поліцейським, пред’явивши службове посвідчення та намагаючись уникнути відповідальності, керуючись почуттям власної безкараності, представився поліцейським, пред’явивши службове посвідчення та у подальшому, ОСОБА_1., проявивши особисту нещирість та намагання ввести в оману працівників поліції, повідомив, що за кермом зазначеного автомобіля не перебував та від огляду для встановлення стану сп’яніння на порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закон України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно із пунктом 9 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 року №901-VІІІ до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (стаття 13 Дисциплінарного статуту).

Згідно із ст. 14 Дисциплінарного Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При цьому, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пунктів 8.1 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного (пункт 8.3 Інструкції).

Стосовно посилань позивача, що пояснення по суті порушення трудової дисципліни за яке було звільнено позивача з поліції позивач не давав та коли працівники кадрового забезпечення Галицького відділу поліції м. Львова приходили відбирати пояснення 22.04.2017 року, позивач хворів та не мав можливості надати таке пояснення, оскільки перебував на лікарняному та не працював та те, що позивач перебував на лікарняному під час винесення відповідачем оскаржуваних наказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно висновку службового розслідування вбачається, що позивач від надання пояснень з даного приводу відмовився відповідно до ст. 63 Конституції України, що підтверджено позивачем у судовому засіданні. Як вбачається із пояснення позивача (а.с.43) позивач власноручно зазначив: « Згідно 63 статті Конституції України від дачі пояснень відмовляюсь. Пояснення мною написано власноруч в чому і розписуюсь.» Суд вважає необгрунтованими пояснення позивача щодо того, що він не мав можливості надати таке пояснення, оскільки перебував на лікарняному, так як в своєму поясненні позивач про таке не зазначає.

Згідно ч.3 ст. 40 КЗпП України звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності не допускається.

Однак відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Згідно зі статтею 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

На підставі аналізу зазначених норм права суд дійшов до висновку, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених ст. 16 Дисциплінарного статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 08.10.2013 року №21-250а13.

Крім того, судом встановлено, що 12.06.2017 року Галицьким відділом поліції ГУ Національної поліції у Львівській області на адресу т.в.о. начальника ДУ «Територіального медичного об»єднання» МВС у Львівській області скеровано лист, в якому просять надати інформацію до часу надання інформації чи знаходився на стаціонарному або амбулаторному лікуванні ОСОБА_1 (а.с.62).

Згідно листа Державної установи «Територіальне медичне об’єднання МВС України по Львівській області» від 15.06.2017 року № 33/34-344 адресованому Галицькому відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області, вбачається, що станом на 15.06.2017 року старший сержант поліції ОСОБА_1, на лікуванні в лікарні з поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» не перебуває. (а.с.60).

19.06.2017 року Галицьким відділом поліції ГУ Національної поліції у Львівській області на адресу т.в.о. начальника ДУ «Територіального медичного обєднання» МВС у Львівській області скеровано лист, в якому просять надати інформацію до часу надання інформації чи знаходився на стаціонарному або амбулаторному лікуванні ОСОБА_1 (а.с.61).

Згідно листа Державної установи «Територіальне медичне об’єднання МВС України по Львівській області» від 19.06.2017 року № 33/34-354 адресованому Галицькому відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області, вбачається, що станом на 19.06.2017 року старший сержант поліції ОСОБА_1, на лікуванні в лікарні з поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» не перебуває. Інформації з інших медичних закладів м. Львова та області не надходило, скерування не отримували (а.с.59).

Відповідно до Конституції України права і свободи людини і громадянина та їх гарантії, основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України (пункт 1 частини першої статті 92), громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43).

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що відповідач при звільненні позивача з органів внутрішніх справ, дотримався вимог статей 14, 18 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Стосовно посилання позивача на те, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.04.2017 року провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за ст. 130 ч.1 КУпАП закрито, у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

При цьому, право накладати дисциплінарні стягнення відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України віднесено до компетенції відповідача за результатом службового розслідування та не пов'язано з рішенням суду за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.

В той же час, суд звертає увагу на те, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни. Провина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку в даному випадку проявляється у прямому умислі, тобто останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним даних дій. Дане порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства.

Позивач – ОСОБА_1 вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги працівника поліції, Закону України "Про Національну поліцію", а отже своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, за що передбачена дисциплінарна відповідальність.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Отже вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені та долучені до матеріалів справи, свідчать про те, що позивачем у справі було допущено грубе порушення службової дисципліни.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, в зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

У відповідності до КАС України судові витрати не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 72-77, 94, 241-246 КАС України, суд –

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 лютого 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.