Ухвала суду № 72313765, 19.02.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 766/15077/17 Головуючий в 1-й інстанції: Бочко Ю.І.

Провадження № 11- кп/791/216/18 Доповідач: Гемма Ю.М.

Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України

УХВАЛА

іменем України

19 лютого 2018 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду

Херсонської області в складі:

головуючого Гемми Ю.М.,

суддів: Калініченка І.С., Коломієць Н.О.

секретаря Темнюк Т.А.,

за участю прокурора Безушко Т.Г.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12017230030003014 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 30 листопада 2017 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: м. Херсон, с. Жовтневе, буд. З, кв. 49, раніше судимого, востаннє: 16.05.2017 року Херсонським міським судом Херсонської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень,

засуджено: за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу – домашній арешт.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.

в с т а н о в и л а:

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 31.07.2017 року близько 04:00 години, знаходячись на території АГНКС №4 «Сан» за адресою: м.Херсон, с. Жовтневе, вул. Садова, 3, з метою заволодіння чужим майном, проник до службового приміщення, а саме операторської кімнати маркету на території вказаної АГНКС, звідки таємно викрав зі столу акумуляторний ноутбук «Acer Aspire ES 15 ES1-520-398E», вартістю 5000 гривень, що належить АГНКС №4 «Сан» на підставі видаткової накладної №1 від 20.04.2016 року. Після чого покинув місце скоєння злочину з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд.

У поданих на вирок апеляційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність винита правильність кваліфікації його дій, посилається на суворість призначеного покарання. В обґрунтування доводів указує, що призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд першої інстанції фактично не врахував, що обвинувачений повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, добровільно повернув викрадене майно потерпілому. За попереднім вироком цього ж суду від 16.05.2017 року одразу ж сплатив штрафу розмірі 850 грн.. Вважає, що призначене покарання є несправедливим через його суворість. Просить змінити вирок суду першої інстанції, призначивши ОСОБА_2 покарання, не пов’язане з позбавленням волі;

- обвинувачений ОСОБА_2,не оспорюючи доведеність своєї винита правильність кваліфікації дій, вказує на суворість призначеного покарання. Свої доводи мотивує тим, що він добровільно повернув викрадене майно, потерпіла сторона не має до нього претензій, про що свідчить відповідна заява про призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі. Крім того, суд не врахував такі обставини, що він має постійне місце проживання, де мешкає з пристарілими батьками, за якими здійснює нагляд, позитивно характеризується, відшкодував завдані збитки, активно сприяв розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків, позицію потерпілої сторони. Зазначені обставини, які пом’якшують покарання, дають підстави для застосування ст. 75 КК України.Просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_1,яка підтрималаяк свої апеляційні вимоги, так і обвинуваченого,просила змінити вирок суду першої інстанції та призначити покарання з застосуванням ст. 75 КК України, думку прокурора про залишення апеляційних скарг без задоволення, у дебатах сторони залишилися на своїх попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст. 185 КК України, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.

Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення щодо винності обвинуваченого та правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Як убачається з матеріалів справи, під час судовогорозглядуобвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав себе винним в обсязі висунутого обвинувачення.

Оскільки він та інші учасники судового розгляду справи не заперечували проти скорочення дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, суд обмежився тільки допитом обвинуваченого ОСОБА_2 та дослідженням письмових матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого, а тому учасники судового розгляду тепер позбавлені права оспорювати їх в апеляційному порядку.

Що ж до доводів захисника та обвинуваченогопро суворість призначеного покарання та необхідність пом’якшення покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Виходячи з положень, передбачених ст.65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому дотримався вимог ст. 50, 65 КК України щодо його необхідності, достатності і справедливості. Підстав вважати, що призначене покарання є суворим, як про це стверджують апелянти, немає.

Призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про його особу, що він за місцем проживання характеризується посередньо, обставини, що пом’якшують покарання, визнання вини, щире каяття,на які є посилання в апеляційних скаргах, обставину, що обтяжує покарання, рецидив злочинів.

З урахуванням цих конкретних обставин та даних про особу винного, суд обґрунтовано зробив висновок про те, що виправлення ОСОБА_2 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства та правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки у мінімальних межах санкції ч.3 ст. 185 КК України.Таке покарання за своїм видом та розміром, на думку колегії суддів, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, оскільки менш суворий вид покарання, не пов’язаний з позбавленням волі, буде недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Тому підстав вважати, що призначене покарання є несправедливим через його суворість, як про це стверджують апелянти, не має.

Ті обставини, на які посилаються обвинувачений та захисник в апеляційних скаргах як такі, що, на їх думку, дають підстави для пом’якшення покарання, зокрема, повне визнання вини, добровільне повернення викраденого майна, відсутність претензій з боку потерпілого та його прохання призначити покарання, не пов’язане з позбавленням, наявність у нього постійного місця проживання, де він мешкає з пристарілими батьками, за якими здійснює нагляд, товони у даному випадку не можуть бути підставами для пом’якшення покарання з застосуванням ст. 75 КК України, оскільки жодним чином не зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину та суспільну небезпеку особи обвинуваченого, який, маючи не погашену судимість за вчинення умисного злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, і до закінчення строку погашення судимості знову вчинив новий умисний злочин, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Крім того, з матеріалів провадження випливає,що викрадене майно було повернуто потерпілому працівниками поліції, а не особисто обвинуваченим, згідно наявної розписки (а.п.20)

Безпідставними є посилання обвинуваченого на наявність у нього позитивної характеристики, оскільки за місцем проживання він характеризується посередньо, іноді вживає спиртні напої, скритий, схильний до брехні, перебуває на обліку у Дніпровському ВП Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області як раніше судима особа. (а.п. 26)

Колегія суддів вважає, що характер і ступінь суспільної небезпеки цього злочину та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 свідчать про суспільну небезпеку його особи та неможливість виправлення обвинуваченого без відбування реального покарання у виді позбавлення волі.

З огляду на викладене, підстав для пом’якшення покарання з застосуванням ст. 75 КК України та зміни вироку в цій частині, як про це ставлять питання апелянти, колегія суддів не знаходить, тому апеляційні скарги сторони захисту належить залишити без задоволення.

Даних, які б свідчили про те, що в кримінальному провадженні неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено, а тому вирок має бути залишений без зміни.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 30 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підпис) (підпис)

Згідно з оригіналом

Ухвала набрала законної сили 19 лютого 2018 року

Копія ухвали оформлена 19 лютого 2018 року

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_3