Рішення № 72313187, 06.06.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2178/13- ц

Провадження № 2/761/9/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Бондарю В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 24 січня 2013 року звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач № 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що в період шлюбу з її колишнім чоловіком ОСОБА_2, з її відома та за її згодою, за їх спільні кошти та кошти їх знайомого ОСОБА_3, було придбано нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі в житловому будинку по АДРЕСА_1 і оформлено в Бюро технічної інвентаризації м. Києва на ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з правом власності 1\2 даного приміщення на кожного з них. Після розірвання шлюбу, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2008р. у справі № 2-39/08 за Позивачем було визнано право власності на 1\4 частину вищевказаного нежитлового приміщення, вартістю 152 097,00 грн. Таким чином, власниками даного нежитлового приміщення на праві спільної часткової власності є: ОСОБА_3 з правом власності 1\2 даного приміщення, ОСОБА_2 з правом власності 1\4 приміщення та Позивач з правом власності 1\4 даного приміщення. Позивач протягом тривалого часу не мала можливості користуватися належною їй частиною нежитлового приміщення, оскільки інші співвласники не пускають її в дане приміщення, зробили з даного приміщення взуттєвий магазин, тому вимагала стягнути на її користь вартість належної їй частки зазначеного нежитлового приміщення.

В ході судового розгляду справи, Позивачем ОСОБА_3 було притягнуто в якості другого Відповідача (далі - відповідач № 2).

З урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 176 477,50грн. вартості належної їй 1\4 частини нежилого приміщення АДРЕСА_1, згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2008р. у справі № 2-39/08 та стягнути з Відповідачів в солідарному порядку на користь Позивача понесені нею судові витрати.

На адресу суду 18.06.2013р. Відповідач № 1 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про стягнення матеріальної компенсації за частку у праві спільної часткової власності (а.с.54 т.1). Ухвалою суду від 14.08.2013р. зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про стягнення матеріальної компенсації за частку у праві спільної часткової власності прийнято до спільного провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про стягнення матеріальної компенсації за частку у праві спільної часткової власності та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом (а.с.68-69 т.1).

Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що нежитлове приміщення загальною площею 35,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (2\4 частини на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, зареєстрованого в реєстрі прав власності 28.07.2009р. за номером 1903-п), ОСОБА_2 (1\4 частина на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2008р., та ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2012р.), ОСОБА_1 (1\4 частина на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2008р., та ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2012р.). Оскільки виділ частки ОСОБА_2 є неможливим, Позивач за зустрічним позовом просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 152 097,00 грн. вартості належної йому 1\4 частини нежилого приміщення АДРЕСА_1.

На адресу суду 25.11.2013р. представником Позивача за первісним позовом подано клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи на предмет щодо визначення ринкової вартості нежилого приміщення АДРЕСА_1 (а.с.93 т.1). Ухвалою суду від 16.12.2013р. у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.96-98 т.1).

Після повернення матеріалів справи з експертної установи, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник Позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти зустрічного позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні в зв'язку з його безпідставністю.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти первісного позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні, зустрічну позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень чи пояснень по суті первісного позову суду не надав.

Заслухавши пояснення представника Позивача за первісним позовом та представника Відповідача № 1 за первісним позовом, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з таких підстав.

Так, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2008р. у справі № 2-39/08 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09.03.2005р. В період спільного проживання ними було придбано у спільну сумісну власність, зокрема 1\2 частину нежилого приміщення по АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеним між ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідченим 19.07.1999р. Першої Київською державною нотаріальною конторою.

Цим же рішенням суду (а.с.7-11 т.1) з урахуванням ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2012р. (а.с.12 т.1), поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, та зокрема виділено у власність ОСОБА_1 1\4 частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 152097 грн., у власність ОСОБА_2, зокрема, 1\4 частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_1 на 1\4 частину нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1, зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 30.11.2012р., про що зроблено запис № 1903-П в книзі д.22п-196, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 36497201 від 30.11.2012р. (а.с.20 т.1).

Згідно листа Київського міського бюро технічної інвентаризації від 26.09.2016р. № 12476 (И-2016) встановлено, що згідно даних реєстрових книг Бюро, станом на 31.12.2012р., реєстрація права власності на приміщення № 2 по АДРЕСА_1 проведена за ОСОБА_2 - 1\4, ОСОБА_3 - 1\2 на підставі договору купівлі-продажу від 19.07.1999р. та ОСОБА_1 - 1\4 на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2008р. (а.с.8 т.2).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, як співвласник нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не мала можливості користуватися належною їй 1\4 частиною вказаного приміщення, окрім того, без її відома та згоди, вказане нежитлове приміщення було передано в оренду третім особам, що, зокрема підтверджується листом Шевченківського РУ ГУ МВС України (а.с.183 т.1) та висновком ДІМ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві лейтенантом міліції Нестерчук Є.М. від 16.07.2015р. (а.с.184 т.1), згідно яких встановлено, що за адресою АДРЕСА_1, офісне приміщення Товариство з обмеженою відповідальністю «Delowyers» знаходиться в оренді, яке надає юридичні послуги, при цьому орендарі приміщення не пускали до даного приміщення та в категоричній формі відмовились надавати будь-які пояснення, щодо перешкоджання користування частки 1\4 (а.с.183 т.1). Товариство з обмеженою відповідальністю «Delowyers» на запит суду копію договору оренди офісного приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, не надало.

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Власникові, згідно із ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною 3 ст. 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Як зазначено в абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.

Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30.04.2014р. № 14807/13-42 вартість нежитлового приміщення АДРЕСА_1 станом на дату оцінки становить - 705 910 грн. з урахуванням ПДВ; вартість 1\2 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_3, становить - 352 955 грн з урахуванням ПДВ; вартість 1\4 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 становить - 176 477,5 грн з урахуванням ПДВ; вартість 1\4 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2 становить - 176 477,5 грн з урахуванням ПДВ (а.с.119-132 т.1).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки судом встановлено, що Відповідачі за первісним позовом перешкоджають Позивачеві за первісним позовом у володінні та користуванні 1\4 частиною належного їй нежитлового приміщення АДРЕСА_1, та фактично самостійно користуються зазначеним нежитловим приміщенням на власний розсуд шляхом здавання в оренду третім особам, суд дійшов висновку, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності підлягає задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, солідарно, на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності у розмірі 176 477,50 грн.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Разом з тим, Позивачем за зустрічним позовом в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58-59 ЦПК України на підтвердження того, що він звертався до інших співвласників нежитлового приміщення АДРЕСА_1, з метою виділу у натурі належної йому 1\4 частини вказаного нежитлового приміщення, а також, що такий виділ у натурі є неможливими або не допускається згідно із законом, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, за змістом частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідачів за первісним позовом на користь Позивача за первісним позовом підлягають присудженню судові витрати, пов'язані із розглядом справи у суді в загальному розмірі 4 948,17 грн., з яких 1 520,97 грн. - сплачений судовий збір, 3 427,20 грн. - витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Разом з тим, у суду відсутні правові підстави для присудження судових витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги у розмірі 4 000 грн., оскільки Позивачем за первісним позовом не надано актів виконаних робіт та квитанцій про сплату таких послуг, а також витрат за подання заяви про забезпечення позову в сумі 114,71 грн., оскільки у задоволенні вказаної заяви ухвалою суду від 25.06.2013р. - відмовлено.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 358, 364 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності - з а д о в о л ь н и т и у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3, солідарно, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) грошову компенсацію за частку у праві спільної часткової власності у розмірі 176 477 (сто сімдесят шість тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 50 коп. та судові витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 4 948 (чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) гривень 17 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності - в і д м о в и т и у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3, солідарно, на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 81 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :