Ухвала суду № 72301127, 16.02.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/11003/17

Провадження № 1-м/243/2/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю:

секретаря судового засідання Мирошниченко А.О.,

прокурора Лень М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Слов’янська Донецької області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого вироком Люберецького міського суду Московської області від 29.07.2015 року до покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 111 КК Російської Федерації, останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року Міністерство юстиції України звернулось до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

За вироком Люберецького міського суду Московської області від 29.07.2015 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років, за вчинення злочину передбаченого ч.4 ст. 111 КК Російської Федерації, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Крім того, згідно з вироком засуджений ОСОБА_2 повинен відшкодувати потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 35 000 руб., моральну шкоду в сумі 500 000 руб., а також судові витрати в розмірі 3 825 руб.

ОСОБА_2 перебуває у ФКУ «Виправна колонія № 6 УФСВП Росії по Липецькій області»; кінець відбуття строку покарання - 24.04.2024 року.

Представник Міністерства юстиції України просив суд визначити статтю, частину статті Кримінального кодексу України, якою передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1, якого визнано винним вироком Люберецького міського суду Московської області.

Визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку Люберецького міського суду Московської області від 29.07.2015 року, зазначивши про початок відбування строку покарання.

Вирішити питання щодо виконання вироку Люберецького міського суду Московської області від 29.07.2015 року в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат.

Представник Міністерства юстиції України у судове засідання не з'явився, звернувшись до суду з проханням розглядати клопотання без участі у судовому засіданні представника, яка згідно з ч.1 ст. 610 КПК України не є обов'язковою.

Прокурор Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України підтримав, також вважає за можливе визначити статтю, частину статті Кримінального кодексу України, якою передбачена відповідальність за злочин, скоєний ОСОБА_1, а саме:

-за умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, а саме ч.2 ст. 121 КК України;

У зв’язку з чим, просить вважати засудженим ОСОБА_1, у відповідність до законодавства України, а саме за ч.2 ст. 121 КК України – 9 років позбавлення волі.

Клопотання в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також судових витрат з ОСОБА_1 просив залишити без розгляду.

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, що клопотання в частині приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, обґрунтоване та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду РФ, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та норм Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 .

Пунктами «а», «d» статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 610 КПК України.

При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Згідно ст. 606 КПК України, визначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо вирок набрав законної сили; якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж як найменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк; якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

ОСОБА_1 є громадянином України, останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 засуджено вироком Люберецького міського суду Московської області від 29.07.2015 року до покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 111 КК Російської Федерації.

ОСОБА_1 висловив бажання бути переданим в Україну, що підтверджується його особистою заявою від 30.08.2017 року.

Відповідно до довідки про відбуття строку покарання ОСОБА_1 початок строку – 29.07.2015 року, кінець строку – 24.04.2024 року, станом на 30.08.2017 року не відбутий строк покарання – 6 років 7 місяців 25 днів.

У відповідність до ч. 3 ст. 609 КПК України, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

Відповідно до діючого Кримінального кодексу України:

Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, кваліфікується за ч.2 ст. 121 КК України - санкція за цей злочин передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

За своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинне вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину.

Відповідно до частини 3 статті 603 КПК України при розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Згідно з ч.5 ст.610 КПК України, суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначене вироком суду іноземної держави, підлягає виконанню, якщо таке покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено законом України. Воно виконується в межах і в порядку, передбачених законодавством України.

З урахуванням наведеного, з огляду на те, що призначене ОСОБА_1 за вироком Люберецького міського суду Московської області від 29.07.2015 року до покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 111 КК Російської Федерації, за своїм видом і тривалістю є сумісним із законодавством України та співвідносить із заходами примусу, передбаченими КК України за вчинення аналогічних діянь, суд вважає можливим привести у відповідність із законодавством України вирок Люберецького міського суду Московської області від 29.07.2015 року щодо ОСОБА_1 та вважати останнього засудженим за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Вирішуючи питання щодо виконання вироку Люберецького міського суду Московської області від 29.07.2015 року в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат, суд вважає наступне.

ОСОБА_1 відповідно до вироку Люберецького міського суду Московської області від 29.07.2015 року повинен відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 35000 рублів та моральну шкоду в сумі 500000 рублів на користь ОСОБА_3, а також судові витрати в сумі 3825 руб.

Згідно з довідкою бухгалтерії ФКУ ВК-6 УФСВП Росії по Липецькій області утримань, по виконавчим листам, бухгалтерією колонії не проводилось

Відповідно до ч.6 ст.610 КПК України, при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Згідно з ч.8 ст.602 КПК України, вирішення питання про визнання і виконання вироку суду іноземної держави у частині цивільного позову вирішується у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

У відповідність до ч.1 ст. 465 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Згідно до ч.1 ст. 466 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:

1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;

2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;

3) мотиви подання клопотання.

В той же час, у матеріалах, наданих Міністерством юстиції України відсутнє клопотання стягувача про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, а також не зазначено всіх передбачених законодавством реквізитів стягувача.

Крім того, у відповідність до ч.3 ст. 535 КПК України, у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Статтею 4 Закону України “Про виконавче провадження”, встановлено вимоги до виконавчого документу, у якому зазначається. в тому числі, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);строк пред’явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

У зв’язку з чим та враховуючи відсутність необхідних даних, за якими слід проводити стягнення, питання про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат, слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 602, 603, 609, 610 КПК України, ст.ст.465,466 ЦПК України, Конвенцією про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України – задовольнити частково.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Люберецького міського суду Московської області від 29.07.2015 року, згідно якого ОСОБА_1 призначено покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 111 КК Російської Федерації до 9 років позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженим за ч.2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1, відповідно до вироку Люберецького міського суду Московської області від 29.07.2015 року, рахувати з 29.07.2015 року, зарахувавши строк тримання під вартою до судового розгляду з 25.04.2015 року

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - тримання під вартою.

Питання про виконання вироку Люберецького міського суду Московської області від 29.07.2015 року в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат з ОСОБА_1 – залишити без розгляду.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_5