Постанова № 72296975, 13.02.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/2299/17 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.

Категорія 50 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу №279/2299/17 за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державних виконавців, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 7 листопада 2017 року, постановлену під головуванням судді Шульги О.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, в якій зазначив, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві перебуває виконавчий документ, виданий Коростенським міськрайонним судом Житомирської області 6 грудня 2007 року, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у розмірі ? частини його заробітку щомісячно.

Заявник вказує, що 18 січня 2010 року головний державний виконавець Журавльов Р.О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та направив відповідне розпорядження для відрахування аліментів за місцем його роботи - до Інституту математики НАН України. Однак, в порушення вимог ст.ст.24, 74 Закону України «Про виконавче провадження», йому не запропоновано добровільно виконати рішення суду, у встановлений законом строк копія постанови про відкриття виконавчого провадження на його адресу надіслана не була. Державний виконавець не розрахував розмір заборгованості зі сплати аліментів та не повідомив його про наявність такої заборгованості. Водночас, 10 березня 2010 року головний державний виконавець Журавльов Р.О. зобов'язав бухгалтерію Інституту математики НАН України відраховувати ? частину заробітку до погашення заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла за 63 місяці. При цьому, розрахунок такої заборгованості відсутній. Зазначене свідчить про перевищення державним виконавцем наданих йому повноважень та порушення вимог ст. 194 СК України.

В подальшому, 30 січня 2010 року, копія постанови про відкриття виконавчого провадження надіслана йому поштовим зв'язком. Проте, у даній постанові та у супровідному листі за підписом заступника начальника відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції Гоція Б.І. не було зазначено реквізити банківського рахунку, на який необхідно перераховувати аліменти.

Також ОСОБА_1 зазначає, що 26 лютого 2015 року він був звільнений з Інституту математики та у встановленому законом порядку набув статусу безробітного, про що повідомив відділ ДВС. Однак, виконавчий документ не був направлений до служби зайнятості для його примусового виконання. При цьому, на дату звільнення заборгованості зі сплати аліментів не існувало, що підтверджується повідомленням бухгалтерії Інституту.

30 вересня 2015 року старший державний виконавець відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Стельмах О.О. склав довідку-розрахунок, у якій зазначено, що заборгованість зі сплати аліментів за період з 26 лютого по 29 вересня 2015 року становить 14597 грн. 76 коп.

На думку заявника, зазначена довідка суперечить вимогам законодавства, оскільки за вказаний період він не мав заробітку, а отримував лише допомогу по безробіттю, розмір якої становить15807 грн., відтак ? частина цього доходу складає 3951 грн. 84 коп. Окрім того, у довідці відсутній розрахунок заборгованості, а вказала лише загальна сума.

Також 22 лютого 2016 року головним державним виконавцем відділу ДВС Стельмах О.О. складена довідка-розрахунок, у якій зазначено, що заборгованість зі сплати аліментів становить 21144 грн. 02 коп. Однак, при обчисленні розміру заборгованості державний виконавець не врахував вимоги ст. 195 СК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та взяв до уваги розмір середньомісячної заробітної плати одного працівника по м. Києву , а не його фактичний дохід.

Всупереч положенням ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» вказані довідки не були направлені на його адресу.

Такі ж порушення вимог законодавства були допущені державним виконавцем Бекіровою С.Н., яка 17 серпня 2016 року склала довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, а також головним державним виконавцем Стельмах О.О. під час складання довідок від 16 грудня 2016 року та 10 березня 2017 року. Дані довідки складені поза автоматизованою системою виконавчого провадження.

ОСОБА_1 зазначає, що 13 березня 2017 року він звернувся до начальника ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві із заявою, в якій просив обчислити розмір заборгованості зі сплати аліментів, врахувавши суми, які були відраховані з його заробітної плати, та його фактичний дохід. Однак, його звернення залишилось без відповідного реагування й протягом трьох місяців державний виконавець не склав жодної довідки-розрахунку, що не узгоджується з вимогами ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Також 22 березня 2017 року він звернувся до відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції із проханням надати реквізити банківського рахунку для перерахування аліментів, проте не отримав відповіді.

З огляду на вищезазначене, просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Журавльова Р.О., старшого державного виконавця Стельмах О.О., державного виконавця Бекірової С.Н., а також начальників відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хорішко О.О. та Гоція Б.І.

Окрім того, просив визнати неправомірними розпорядження головного державного виконавця Журавльова Р.О. від 10 березня 2010 року щодо відрахування ? частини його заробітку в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів, а також вищезазначені довідки-розрахунки.

Також просив зобов'язати державного виконавця щомісячно здійснювати розрахунок заборгованості зі сплати ним аліментів та вносити такий розрахунок до автоматизованої системи виконавчого провадження.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 7 листопада 2017 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Стельмах О.О. стосовно невнесення після 5 жовтня 2016 року до автоматизованої системи виконавчого провадження відомостей про виконавчі дії з виконання виконавчого документа №2-н-2575/04, та зобов'язано державного виконавця внести до Системи зазначені відомості, починаючи з 5 жовтня 2016 року.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції розглянув його скаргу без дослідження матеріалів виконавчого провадження, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи. Суд залишив поза увагою те, що в даному випадку відсутній спір стосовно розміру заборгованості зі сплати аліментів, а він оскаржує дії та бездіяльність державних виконавців, які порушили вимоги законодавства під час вчинення виконавчих дій та прийняття рішень в межах цього виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що з 18 січня 2010 року на виконанні у відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві перебуває виконавчий документ №2н-2575, виданий Коростенським міськрайонним судом Житомирської області 6 грудня 2007 року, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у розмірі ? частини заробітку (доходу) щомісячно.

Долучені до матеріалів справи довідки-розрахунки свідчать про те, що державні виконавці неодноразово здійснювали розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла протягом періодів: з 26 лютого по 30 вересня 2015 року, з 26 лютого 2015 року по 22 лютого 2016 року, з 26 лютого 2015 року по 17 серпня 2016 року, з 26 лютого 2015 року по 16 грудня 2016 року, з 26 лютого 2015 року по 10 березня 2017 року.

За приписами ст. 383 ЦПК України ( в редакції 2004 року) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до положень ч.ч.3,4,9 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов на виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця для проведення відрахування із заробітної плати ( доходів), пенсії та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;за власною ініціативою; в інших передбачених законом випадках.

Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Під час розгляду даної скарги, суд першої інстанції виходив з того, заявник фактично не погоджується з розміром заборгованості зі сплати аліментів, а державні виконавці, за виключенням порушення вимог законодавства щодо внесення відомостей до автоматизованої системи виконавчого провадження, діяли у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Однак, зазначений висновок є передчасним, оскільки суд першої інстанції, постановивши ухвалу про витребування матеріалів виконавчого провадження, не дослідив зазначені матеріали, не перевірив доводи скарги та не розглянув по суті всі вимоги заявника.

З огляду на вищезазначене, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 268,367, 368,374,379,381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 7 листопада 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 лютого 2018 року.

Головуюча Судді: