Ухвала суду № 72295244, 09.02.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/7070/17

№ провадження 1-кс/208/205/18

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2018 р. м. Кам'янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Ізотов В.М., при секретарі Пентраковській М.В., за участю прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Олійника І.В., представників заявника ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту транспортного засобу «Lexus LX 570 5663» в рамках кримінального провадження № 42016101060000041, -

встановив:

ОСОБА_5 звернулась до слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з клопотанням щодо скасування арешту автомобіля «Lexus LX 570 5663», накладеного ухвалою слідчого судді апеляційного суду м. Києва від 17.11.2016 року, який полягає в забороні розпорядження вказаним автомобілем.

На обґрунтування своїх вимог заявниця посилається на значну тривалість кримінального провадження № 42016101060000041, під час якого так і не було встановлено обставин, що підтверджують факт незаконного набуття ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права власності на вказаний автомобіль.

Зазначає, що вона є добросовісним набувачем арештованого транспортного засобу, за тривалий час досудового розслідування їй або інший особі не було повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні.

У судовому засіданні представники заявниці підтримали клопотання, додатково пояснили слідчому судді, що згідно висновку експертного дослідження Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 04/1242/1609 від 20.04.2017 року, у автомобіля «Lexus LX 570 5663» номер двигуна та номер рами (шасі) не змінювалися. Бланк наданого на дослідження документа «Свідоцтва про реєстрацію ТЗ» серія НОМЕР_1 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що право власності заявниці обмежено лише частково в частині розпорядження автомобілем, заборона відчуження необхідна з метою проведення судової товарознавчої експертизи цього авто.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом «Lexus LX 570 5663» з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 289 КК України було внесено до ЄРДР 06.04.2016 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2016 року транспортний засіб «Lexus LX 570 5663», зареєстрований за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, був арештований в частині заборони відчуження та розпорядження.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17.11.2016 року вказану ухвалу було скасовано та постановлено нову, якою на автомобіль «Lexus LX 570 5663» накладений арешт в частині заборони розпорядження.

Постановою прокурора Київської міської прокуратури № 6 м. Києва від 12.04.2017 року було визначено територіальну підслідність кримінального провадження № 42016101060000041 від 24.02.2015 року за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України за Верхньодніпровським відділенням поліції Жовтоводського ВП ГУ НП в Дніпропетровькій області.

Ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 року ОСОБА_5 було відмовлено у скасуванні арешту вказаного майна. В подальшому досудове розслідування кримінального провадження № 42016101060000041 здійснювалось Дніпродзержинською місцевою прокуратурою Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що за тривалий час досудового розслідування кримінального провадження № 42016101060000041 орган досудового розслідування мав більш ніж достатньо часу та можливостей провести судову товарознавчу експертизу автомобілю «Lexus LX 570 5663», на яку наразі посилається прокурор як на підставу продовження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту. Причини не проведення такого дослідження раніше прокурор навести не зміг.

Слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо несуттєвого обмеження права власності лише в части заборони розпорядження вказаним майном, однак несуттєвість такого обмеження нівелюється тривалим та неефективним досудовим розслідуванням, у якому органи державної влади, уповноважені здійснювати досудове розслідування, за майже два роки розслідування не змогли провести необхідні слідчі дії з арештованим автомобілем.

Ч. 11 ст. 170 КПК України вказує, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Матеріали кримінального провадження № 42016101060000041 не містять вагомих доказів факту недобросовісного набуття автомобіля «Lexus LX 570 5663» ОСОБА_5 та прокурором не наведено обставин, які б унеможливили проведення експертних досліджень за умови повного скасування арешту вказаного автомобіля. Матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо ухилення ОСОБА_5 від співпраці з органом досудового розслідування.

На підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Так, і у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Виходячи з викладених норм права, слідчий суддя не вбачає підстав для подальшого тримання транспортного засобу «Lexus LX 570 5663»під арештом, оскільки, у даному конкретному випадку, наразі відсутній справедливий баланс між інтересом суспільства у розкритті можливого кримінального правопорушення та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, а саме ОСОБА_5, тривале та неефективне досудове розслідування перетворило обгрунтований на момент його застосування захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна у особистий і надмірний тягар для заявниці, незаконність володіння якою транспортним засобом «Lexus LX 570 5663» не обґрунтована жодним вагомим доказом.Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина, яка наразі відсутня.

Крім того, прокурором не доведено, що перебування зазначеного майна на зберіганні у заявниці перешкоджатиме можливим подальшим слідчім діям та експертним дослідженням та продовження обмеження у реалізації права власності наразі відповідає меті застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відповідно до ч. 1, 2 ст. 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 174, 175, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту транспортного засобу - задовольнити.

Арешт, накладений в рамках кримінального провадження № 42016101060000041 на транспортний засіб «Lexus LX 570 5663» № двигуна НОМЕР_2, № шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4 - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ізотов В. М.