Постанова № 72294477, 13.02.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/2810/17 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В.В. Провадження № 22-ц/773/181/18 Категорія: 59 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Галицька І.П.,

з участю представника позивача - Ярощук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Луцького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів за апеляційною скаргою позивача - Луцького міського центру зайнятості на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 06 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року Луцький міський центр зайнятості звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована у Ківерцівському районному центрі зайнятості з 12.07.2011 року як така, що шукає роботу, після чого їй було надано статус безробітного, призначено виплату допомоги по безробіттю, а у подальшому за направленням центру зайнятості працевлаштовано на дотаційне робоче місце у Комунальне підприємство «Волинський обласний екскурсійно-методичний центр», у зв'язку із чим позивачем надано дотацію підприємству на створення додаткового робочого місця для працевлаштування безробітної у розмірі витрат на заробітну плату відповідача.

За період з вересня 2011 року по вересень 2012 року загальна сума коштів перерахованих дотацій склала 24592,12 грн..

Згідно проведеної перевірки встановлено, що відповідач під час отримання статусу безробітної приховала факт своєї зайнятості з 01.02.2010 року за цивільно-правовим договором у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна», що призвело до безпідставного отримання нею статусу безробітної та подальшого її працевлаштування на дотаційне робоче місце із відшкодуванням позивачем підприємству витрат на заробітну плату.

Ураховуючи наведене позивач просив стягнути з відповідача на його користь 24592,12 грн. - вартість наданих соціальних послуг, а саме суму відшкодованої дотації на заробітну плату.

Рішенням Ківерцівського районного суду від 06 грудня 2017 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомлена про день та годину розгляду справи, у судове засідання не з'явилася. Відзив на апеляційну скаргу не подала.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду - до скасування із прийняттям нового судового рішення з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що заробітна плата у розмірі 24592,12 грн. була відшкодована центром зайнятості у вигляді дотацій роботодавцю, а не працівникові, а тому і повертати її повинен роботодавець, а не працівник.

Проте, зазначений висновок суду є помилковим та таким, що зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) одним із видів соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» є пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 19 липня 2011 року Ківерцівським районним центром зайнятості Волинської області відповідачу надано статус безробітного на підставі поданої нею заяви, в якій вона зазначила, що не є найманим працівником, не укладала договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсії, соціальної допомоги та не зареєстрована як фізична особа-підприємець та призначено всі необхідні виплати (а.с.5-11).

Однак, на момент звернення до центру зайнятості позивач перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на підставі договору доручення №50015/0302/10 від 01.02.2010 року та отримувала дохід (винагороду) згідно актів виконаних робіт від 19.07.2011 року, 01.08.2011 року, 11.08.2011 року, 19.08.2011 року, 12.09.2011 року (а.с.12-26), а тому правових підстав для надання їй статусу безробітної не було.

Державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про зайнятість населення» (п.11 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМ України від 14.02.2007 року № 219 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

На виконання наведених правових норм відповідач, як безробітна за направленням центру зайнятості була працевлаштована у Комунальне підприємство «Волинський обласний екскурсійно-методичний центр», у зв'язку із чим позивачем надано дотацію підприємству на створення додаткового робочого місця для її працевлаштування у розмірі витрат на заробітну плату (а.с.27-68).

Всього позивачем перераховано підприємству на заробітну плату відповідача 24592,12 грн., які остання одержала як соціальну послугу безпідставно, допустивши зі свого боку недобросовісність при наданні недостовірної інформації при бажанні одержати статус безробітної, а тому зобов'язана повернути ці кошти позивачу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що позов є підставним і таким, що підлягає до задоволення.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення.

У зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції підлягають стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 1344 грн. (640 + 704).

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача - Луцького міського центру зайнятості задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 06 грудня 2017 року в даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Луцького міського центру зайнятості 24595 грн. 12 коп. (двадцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 12 коп.) - суму відшкодованої дотації на заробітну плату.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави 1344 грн. (одну тисячу триста сорок чотири грн.) судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: