Рішення № 72294303, 20.02.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18763/17

Провадження № 2/161/250/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 лютого 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі –Ярмолюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Луцької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, на обґрунтування вказавши, що вироком Луцького міськрайонного суду від 22.09.2017 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України, потерпілим в якому є ОСОБА_2 Внаслідок отриманого легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я та втрату працездатності 10%, потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні в КЗ «Луцька міська клінічна лікарня» в період з 18.02.2017 року по 03.03.2017 року. Згідно листа КЗ «Луцька міська клінічна лікарня» від 04.10.2017 року витрати на лікування потерпілого від злочину становлять 3328,00 грн., чим завдано матеріальних збитків державі на вказану суму. Виходячи з наведеного, вважає що злочинними діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було спричинено умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, внаслідок якого потерпілий лікувався в КЗ «Луцька міська клінічна лікарня», відповідачем в добровільному порядку шкода не відшкодована, тому є всі підстави для стягнення з відповідача витрат на лікування потерпілого, тобто матеріальних збитків завданих державі внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету м. Луцька на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину в сумі 3328 грн.

До початку судового засідання представником позивача було подано до суду заяву з проханням слухати справу за її відсутності, позов підтримує, просить задовільнити його у повному обсязі, не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно ч. 4 ст 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, шляхом заочного розгляду справи.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України зазначається, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справи в їх сукупності, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, який затверджений постановою КМ України від 16.07.1993 року № 545, та ст.1206 ЦК України кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат; сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров’я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров’я або прокурора.

Згідно п. 4 Порядку передбачено, що стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров’я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров’я.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» мiськi ради є органами мiсцевого самоврядування, що представляють вiдповiднi територiальнi громади та здiйснюють вiд їх iменi та в їх iнтересах функцiї i повноваження мiсцевого самоврядування, визначенi Конституцiєю України, цим та iншими законами.

Згідно ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Вказані положення Закону надають Луцькій міській раді право на захист інтересів громади щодо забезпечення належного матеріально-технічного та фінансового забезпечення галузі охорони здоров’я, у тому числі право на звернення до суду в спосіб, передбачений ст.16 Цивільного кодексу України.

Згідно вироку Луцького міськрайонного суду від 22.09.2017 року у кримінальному провадженні № 1-кп/161/548/17 (кримінальній справі № 161/9749/17) про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України, потерпілим в якому є ОСОБА_2, відповідача по даній справі визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

З даного вироку суду від 22.09.2017 року, який станом на день розгляду справи є чинним, вбачається причинний зв’язок між злочинними діями відповідача та перебуванням потерпілого ОСОБА_2 на лікуванні в нейрохірургічному відділенні КЗ «Луцька міська клінічна лікарня».

Згідно листа КЗ «Луцька міська клінічна лікарня» від 04.10.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 перебував на лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 18.02.2017 року по 03.03.2017 року, вартість ліжко-днів витрачених на лікування потерпілого склала 3328,00 грн.

Крім того, при подачі позовної заяви відповідач був звільнений від сплати судових витрат, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 640 грн.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовна заява Луцької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину підлягає до задоволення

Керуючись ст. 1206 ЦК України; ст. 10, 18-1 ЗУ «Про місцеве самоврядування»; Постановою Пленуму ВСУ від 07.07.1995 року № 11; ст. 128 КПК України; ст. 3, 5, 6, 7, 8, 10, 141, 223, 247, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Луцької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету міста Луцька на (р/р 31415544700002 в УДКСУ у м. Луцьку Волинської області /м. Луцьк/ 24060300 (інші надходження) МФО 803014, ЗКПО 38009628) витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду в повному обсязі складено 20 лютого 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_3