Ухвала суду № 72294277, 20.02.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16378/17

Провадження № 2/161/605/18

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

20 лютого 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., за участю секретаря судового засідання Кубяк О.В., представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва на нерухоме майно.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

Як слідує з матеріалів справи, судові засідання у справі призначалися тричі, а саме на 27 листопада 2017 року, 22 січня 2018 року, 20 лютого 2018 року.

Про судові засідання на 27 листопада 2017 року та 20 лютого 2018 року позивач повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за поштовою адресою, яка вказана у позові (АДРЕСА_1).

Ці судові повістки були належним чином отримані позивачем поштою, що підтверджується розписками у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Однак в жодне із судових засідань позивач не прибула, про причини неявки суд не повідомляла, не подавала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, або слухання справи за її відсутності.

Окрім того, будь-яких документів, які б підтверджували поважність причин неявки в судові засідання позивач на адресу суду не подавала.

Згідно з ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України установлено, що Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Враховуючи, що належним чином повідомлений позивач повторно, не з’явилася в судове засідання і від неї не надійшла заява про розгляд справи її відсутність, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача – задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва на нерухоме майно - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п'ятнадцяти днів з 20 лютого 2018 року.

Повне судове рішення складено та підписано 20 лютого 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_5