Рішення № 72291358, 15.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/142/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018 Справа № 908/2403/17

м. Запоріжжя

за позовом Публічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, (53200, м. Нікополь, Дніпропетровська область, вул. Електрометалургів, 310)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЗапорожСпецСплав”, (69015, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Мінська, буд. 5)

про стягнення 90 266, 87 грн. пені та 9671,46 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2, довіреність № 283-4016 від 01.05.2017;

від відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області 30.11.2017 порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 18.12.2017.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуальної кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 судом було ухвалено, відповідно до ч. 1 п. 9 Перехідних положень ГПК України, проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження, та у зв’язку з неявкою сторін підготовче засідання було відкладено на 24.01.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.01.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті 15.02.2018.

У судовому засіданні 15.02.2018 року справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. ст. 129, 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Судовий розгляд справи у судовому засіданні 15.02.2018 року здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2018 року підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві на підставі договору поставки № 151006/1505170 від 19.10.2015 р.,керуючись ч. 1 ст. 526, 530, 625, 629 ЦК України, п. 1 ст. 216, ст. ст. 193, 230, 265, 267 ГК України, ст. ст. 54-58 ГПК України, просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЗапорожСпецСплав” на користь Публічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” 90266,87 грн. пені та 9671,46 грн. 3 % річних

Представник відповідача в жодне судове засідання не з’явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою господарського суду Запорізької області по справі від 18.12.2017 року, документи та матеріали суду не наддав.

15.02.2018 року до господарського суду Запорізької області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через неможливість бути присутнім у судовому засіданні директора ТОВ «Запорожспецсплав» та надання часу для пошуку представника відповідача, що має необхідні знання в галузі права.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, судом клопотання про відкладення розгляду справи відхилено, у зв’язку з ненаданням належних доказів поважності причин неявки в судове засідання директора ТОВ «Запорожспецсплав». Крім того, відповідачу було надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи, встановлено строк для подання відзиву та доказів на його підтвердження, відповідач вимоги суду не виконав, запропонованих документів не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд-

ВСТАНОВИВ:

19.10.2015 Публічним акціонерним товариством “Нікопольський завод феросплавів” (постачальник, позивач у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЗапорожСпецСплав” (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 151006/1505170 ( далі – договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити феросплави (далі – товар) на умовах, в кількості та строки, вказані в специфікаціях до даного договору , які є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 2.3. договору при відвантаженні товару залізничним транспортом датою поставки вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника. При поставці товару автотранспортом датою поставки вважається дата передачі товару покупцю (найнятому їм перевізнику) на складі вантажовідправника, вказана в накладній на відпуск товару. Моментом переходу права власності на товар є дата поставки товару.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31 грудня 2015 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань по даному договору.

Специфікації (Додатки) до даного договору вступають в силу з моменту їх підписання сторонами.

Ціна на поставлений товар визначається в національній валюті України, як це передбачено в специфікаціях даного договору, без урахування податку на додану вартість (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору покупець здійснить банківським переказом попередню оплату товару в національній валюті України в розмірі 100 відсотків вартості відповідної партіі товару, вказаної в специфікаціях. Вартість відвантаженого товару визначається в національній валюті України з урахуванням аналогів та зборів, передбачених діючим законодавством України.

Згідно до п. 2 додаткової угоди № 20/1603564 від 03.08.2016 року до договору доповнено пункт 3.2 договору наступним змістом: «Допускається оплата поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару».

Пунктом 3.6 договору при перерахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець зобов’язаний вказувати: «Передоплата за товар по договору № 151006/1505170».

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано специфікації до договору, в яких узгоджено найменування товару, якість, упаковку, кількість, ціну для розрахунків за поставлену продукцію, базову ціну, ринок збуту, строк поставки, загальну суму по специфікації.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар автомобільним транспортом, що підтверджується видатковими накладними № 0026092 від 31.10.2016, № 006170 від 17.11.2016, № 006188 від 21.11.2016, № 006186 від 21.11.2016, № 006198 від 23.11.2016, № 006199 від 23.11.2016, № 006197 від 23.11.2016, № 006207 від 25.11.2016, № 006209 від 28.11.2016, № 006211 від 29.11.2016.

Позивачем в день відвантаження товару було направлено на адресу відповідача службою експрес - доставки рахунки на оплату товару: № 209541 від 31.10.2016 на суму 2484186,59 грн., № 209918 від 17.11.2016 на суму 894211,74 грн., № 209958 від 21.11.2016 на суму 2496193,97 грн., № 209983 від 21.11.2016 на суму 902249,05 грн., № 210009 від 23.11.2016 на суму 2699504,14 грн., № 210010 від 23.11.2016 на суму 903345,05 грн., № 210100 від 25.11.2016 на суму 1200116,68 грн., № 210159 від 28.11.2016 на суму 1208275,76 грн., № 210200 від 29.11.2016 на суму 2493105,04 грн.

Керуючись п. 3.2 договору, доповненого п. 2 додаткової угоди № 20/1603564 від 03.08.2016 року, слід зазначити, що кінцевою датою оплати по рахунку № 209541 від 31.10.2016 є 30.11.2016, по рахунку № 209918 від 17.11.2016 є 17.12.2016, по рахунку № 209958 від 21.11.2016 є 21.12.2016, по рахунку № 209983 від 21.11.2016 є 21.12.2016, по рахунку № 210009 від 23.11.2016 є 23.12.2016, по рахунку № 210010 від 23.11.2016 є 23.12.2016, по рахунку № 210100 від 25.11.2016 є 25.12.2016, по рахунку № 210159 від 28.11.2016 є 28.12.2016, по рахунку № 210200 від 29.11.2016 є 29.12.2016.

В подальшому, у зв’язку з частковими проплатами відповідачу виставлялись коригувальні рахунки, враховуючи зміну курсу НБУ до долара США на дату платежу, № 209541АК від 22.11.216 на суму 295,92 грн., № 209541АК1 від 25.11.2016 на суму – 4186,87 грн., № 209541АК2 від 16.12.2016 на суму 9852,83 грн., № 209918АК від 16.12.2016 на суму 20797,27 грн., № 209918АК1 від 28.12.2016 на суму 7341,82 грн., № 209958АК від 28.12.2016 на суму 106309,60 грн., № 209983АК від 28.12.2016 на суму 38425,15 грн., № 210009АК від 28.12.2016 на суму 114967,85 грн., № 210010АК від 28.12.2016 на суму 38471,83 грн., № 210100АК від 28.12.2016 на суму 36543,11 грн., № 210100АК1 від 17.ю01.2017 на суму 28897,74 грн., № 210159АК від 17.01.2017 на суму 102077,14 грн., № 210200АК від 17.01.2017 на суму 210621,01 грн.

В підтвердження проплати відповідачем товару по договору № 151006/1505170, позивачем надана банківська довідка від 28.11.2017 № Э. Urp 1/3-716 та платіжне доручення № 2445 від 17.01.2017 р., з яких вбачається, що відповідачем здійснювались проплати 22.11.2016 на суму 6642194,38 грн., 25.11.2016 на суму 5428807,29 грн., 16.12.2016 на суму 6197628,96 грн., 28.12.2016 на суму 8373799,83 грн., 17.01.2017 на суму 4386836,05 грн. (а.с. 131, 132).

Отже, відповідачем було погашено суму заборгованості по договору з порушенням строків оплати згідно умов договору. В банківській довідці зазначено, що позивач проплачуючи суму боргу по договору посилався не на договір, як того вимагає п. 3.6 договору, а на рахунки, що суперечило умовам договору.

У випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Наведене підтверджується листом Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 р., в якому зазначено, що питання віднесення платежу до певного періоду має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: - якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів – згідно з положенням договору; - якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ по справі № 904/4541/16 від 12.12.2016 р.

Таким чином, грошові кошти, які заходили на рахунок позивача від відповідача по договору № 151006/1505170 зараховувались в хронологічній послідовності починаючи з дати виникнення заборгованості за відповідний період по договору.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з відповідача 90 266, 87 грн. пені та 9671,46 грн. 3 % річних за порушення останнім строків оплати товару.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі – ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасної поставки товару підтверджено матеріалами справи.

Згідно п. 2 додаткової угоди № 26/1604223 від 15.09.2016 р. до договору сторонами було погоджено доповнити розділ 7 «Відповідальність сторін» даного договору пунктом 7.4., та читати в наступній редакції: « 7.4. У випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у відповідному періоді, за кожний день прострочки оплати.»

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за період з 01.12.2016 р. по 17.01.2017 р., судом було встановлено, що пеня складає 91448,77 грн., оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, стягненню підлягають заявлена сума пені в розмірі 90266,87 грн. за прострочення оплати товару за вказаний вище період Позовні вимоги в цій частинні є законними та обґрунтованими.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних наданий позивачем за період з 01.12.2016 р. по 16.01.2017 р. та встановлено, що правильною сумою 3 % річних є 9798,09 грн., однак суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому стягненню підлягає заявлена сума 3 % річних в розмірі 9671,46 грн. за вказаний вище період. Отже, позовні вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” (53200, м. Нікополь, Дніпропетровська область, вул. Електрометалургів, 310) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЗапорожСпецСплав” (69015, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Мінська, буд. 5) задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЗапорожСпецСплав” (69015, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Мінська, буд. 5, код ЄДРПОУ 32068473) на користь Публічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, (53200, м. Нікополь, Дніпропетровська область, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) 90266 (дев’яносто тисяч двісті шістдесят шість) грн 87 коп. пені, 9671 (дев’ять тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 46 коп. 3 % річних та судовий збір 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “20” лютого 2018 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.