Постанова № 72286923, 13.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 р. Справа № 820/5457/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

за участі представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 (суддя Сагайдак В.В.), повний текст складено 12.12.18, по справі № 820/5457/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Харківській області третя особа - Мельниківська сільська рада Валківського району Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №27737-13, №27738-13, №27739-13, №27740-13, №27741-13, №27742-13; №27743-13, №27744-13, №27745-13, №27746-13, №27747-13, №27748-13, №27749-13, №27750-13, №27751-13, №27752-13, №27753-13, №27754-13, №27755-13, №27756-13 від 30.06.2017 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником об’єктів нерухомості, розташованих на території Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області, а саме двадцяти об'єктів нерухомості (нежитлових будівель різного виду призначення) (а.с. 10-29).

Рішенням XXXVII сесії VI скликання від 26.01.2015 року «Про справляння податків та зборів на території Мельниківської сільської ради» затверджено Положення « Про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мельниківської сільської ради» згідно якого встановлена ставка податку для "інших будівель" – 0,3 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

У наступному, рішенням IV сесії VII скликання від 29.01.2016 року № 39-VII Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області "Про внесення змін до рішення XXXVII сесії VI скликання від 26.01.2015 року "Про справляння податків та зборів на території Мельниківської сільської ради" затверджено Положення « Про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Мельниківської сільської ради» яким ставка податку для "інших будівлель" змінена до 3 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Головним управлінням ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення №27737-13,№27738-13, №27739-13, №27740-13, №27741-13, №27742-13, №27743-13, №27744-13, №27745-13, №27746-13, №27747-13, №27748-13, №27749-13, №27750-13, №27751-13, №27752-13, №27753-13, №27754-13, №27755-13, №27756-13 від 30.06.2017 року, якими позивачу визначені податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік за ставкою 3% від розміру мінімальної заробітної плати, згідно з рішенням IV сесії VII скликання від 29.01.2016 року № 39-VII Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними, оскільки ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на рівні 3% була встановлена відповідним рішенням органу місцевого самоврядування у передбаченому законом порядку.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У даному випадку спірні правовідносини виникли внаслідок застосування податковим органом у 2016 році ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановленої Мельниківською сільською радою відповідним рішенням № 39-VII від 29.01.2016 року на рівні 3 % від розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 10 та ст. 265 Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно та включено до місцевих податків.

Відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пп. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за вищезазначеними нормами Податкового кодексу України мають обов'язково вирішити питання чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, виходячи з наведених вище норм Кодексу, у даному випадку нові ставки, зокрема податку на майно, відмінне від земельної ділянки, практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати у 2016 році, адже місцевою радою не прийнято і офіційно не оприлюднено до 15 липня 2015 року рішення про встановлення такого розміру податку.

У той же час, пунктом 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України надалі встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Колегія суддів зазначає, що основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України, повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності, закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, відповідно до вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ставка податку на майно, відмінне від земельної ділянки, встановлена рішенням Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області від 29.01.2016 року № 39-VII на рівні 3% не могла бути визнана обов'язковою до сплати у 2016 році, оскільки зазначений елемент податку, був змінений всупереч приписів пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України пізніше шести місяців до початку нового бюджетного періоду.

За наведених обставин, застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки на підставі рішення IV сесії VII скликання від 29.01.2016 року № 39-VII Мельниківської сільської ради Валківського району Харківської області не може мати місце у 2016 році.

У даному випадку, у 2016 році ставка податку має застосовуватися для "інших будівель" на рівні 0,3 % від розміру мінімальної заробітної плати, згідно з рішенням Мельниківської сільської ради від 26.01.2015 року.

У спірних правовідносинах колегія суддів застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Таким чином, висновки податкового органу щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік, із застосування ставки, встановленої вказаним вище рішенням місцевої ради, є незаконним, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомленьрішень Головного управління ДФС у Харківській області №27737-13, №27738-13, №27739-13, №27740-13, №27741-13, №27742-13; №27743-13, №27744-13, №27745-13, №27746-13, №27747-13, №27748-13, №27749-13, №27750-13, №27751-13, №27752-13, №27753-13, №27754-13, №27755-13, №27756-13 від 30.06.2017 року є помилковими.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, колегія суддів, приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції із прийняттям нової про задоволення позову ОСОБА_2

Стосовно питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 при зверненні до суду із даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 3878 грн. 64 коп., згідно з квитанцією № 12801 від 16.11.2017 року.

У свою чергу, за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5817 грн. 97 коп., згідно з квитанцією № 4145 від 21.12.2017 року.

Враховуючи, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, колегія судів приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь позивача судового збору у розмірі 9696 грн. 61 коп.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі № 820/5457/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 -задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №27737-13,№27738-13, №27739-13, №27740-13, №27741-13, №27742-13; №27743-13, №27744-13, №27745-13, №27746-13, №27747-13, №27748-13, №27749-13, №27750-13, №27751-13, №27752-13, №27753-13, №27754-13, №27755-13, №27756-13 від 30.06.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ід.н.1579708073) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 9696 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 61 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Постанова складена в повному обсязі 19.02.18.